Чистий прибуток Nestlé за перше півріччя 2026 року становив 3,47 мільярда швейцарських франків, або близько 3,7 мільярда євро. Це на 31,4 відсотка менше, ніж за аналогічний період торік, йдеться у звіті компанії. Валовий прибуток за пів року склав 20 мільярдів франків.
Показово, що падіння прибутку не свідчить про операційні проблеми: у звіті компанії його пояснюють збільшенням витрат на реструктуризацію та списанням активів, призначених до продажу, тоді як органічне зростання групи становило 3,6%, а вільний грошовий потік зріс на 46,3% — до 3,4 мільярда франків.
На цьому тлі український напрям виглядає винятком. Ми вже писали, що продажі компанії в Україні зросли на 19,3 відсотка, тоді як глобальні — лише на 3,6, тобто приблизно вп'ятеро повільніше. Інвестиції в українські потужності за півріччя сягнули 5 мільярдів гривень, а до кінця року їх планують довести приблизно до 10 мільярдів.
Питання, яке з цього випливає, звучить просто: чому підрозділ у країні, що воює, показує кращу динаміку, ніж група загалом.
Зростання забезпечив експорт і злиття активів
Відповідь лежить не в площині споживчих симпатій, а в структурі бізнесу. Як зазначає «Економічна правда» в аналізі позицій західних брендів, зростання української частини компанії пов'язане передусім з експортом і перебудовою групи всередині країни.
Ідеться про два конкретні процеси. Перший — консолідація: у 2023 році до «Nestlé Україна» приєднали львівську фабрику «Світоч», і показники об'єднаної структури автоматично стали більшими. Другий — експортна орієнтація нових потужностей: фабрика вермішелі в Смолигові на Волині, у яку вклали 40 мільйонів швейцарських франків, від початку проєктувалася так, що більшість її продукції мала йти на ринок Євросоюзу.
Тобто значна частина того, що в статистиці виглядає як зростання «в Україні», насправді є виробництвом в Україні для інших ринків. Для економіки це цілком реальна вигода: робочі місця, податки, валютний виторг, завантаження вітчизняної сировинної бази. Але це не те саме, що зростання попиту з боку українського покупця.
Автори аналізу формулюють це прямо: динаміка пов'язана з експортом і перебудовою групи, а не з проявом любові українців до бренду з контроверсійною репутацією.
Фабрика в Смолигові на Волині від початку орієнтована на експорт до ЄС.
Дві теми, які визначають ставлення до бренду
Репутаційне тло тут варто розібрати предметно, бо в публічній дискусії ці питання зазвичай змішують.
Перше — склад продукції. Претензії до пальмової олії та інших промислових інгредієнтів стосуються не однієї компанії, а цілого сегмента масової харчової продукції, і виникають вони незалежно від інвестиційної активності виробника. Показово, що навіть критично налаштований споживач зазвичай розділяє ці речі: до вкладень у виробництво питань немає, питання є до того, що всередині упаковки.
Друге — присутність на російському ринку. Позицію щодо цього компанія виклала у власній заяві: припинено виробництво переважної більшості найменувань довоєнного портфоліо в Росії, зупинено імпорт та експорт небазових товарів, припинено подальші капітальні інвестиції, а сама компанія повідомляє про повне дотримання чинних міжнародних санкцій.
Для аграрного ринку висновок цілком практичний
Незалежно від того, як до бренду ставиться кінцевий споживач, компанія лишається великим замовником української сільськогосподарської сировини. Три виробничі майданчики в країні працюють на місцевому молоці, зерні, овочах та інших складниках, а нові потужності розширюють цей попит.
Показово й те, що зростання забезпечує саме експорт. Для постачальників сировини це означає навіть стабільніші перспективи, ніж орієнтація на внутрішній ринок: попит із боку ЄС менш чутливий до коливань купівельної спроможності всередині країни й до сезонних провалів роздрібного продажу.
Водночас падіння глобального прибутку на третину — сигнал, який варто тримати в полі зору. Материнська компанія в такому стані переглядає інвестиційні плани всієї групи, і українські проєкти оцінюватимуться за тими самими критеріями, що й угорські чи будь-які інші. Заявлені 10 мільярдів гривень вкладень до кінця року поки лишаються планом, а не фактом — і саме за цією цифрою має сенс стежити далі.
