Про це повідомляє The Guardian із посиланням на дослідження, опубліковане в науковому журналі Royal Society Open Science.
Британські науковці порівняли кліткову, підлогову, звичайну вільно вигульну та органічну вільно вигульну системи. За їхньою моделлю, повний перехід яєчної галузі Великої Британії на органічний вільний вигул створював би 2,316 млн т CO₂-еквіваленту на рік. За повністю кліткової моделі показник становив би 1,184 млн т, а за нинішнього поєднання систем — 1,439 млн т.
Курям на вільному вигулі потрібно більше ресурсів на кілограм яєць
Нижча продуктивність збільшила ресурсомісткість яйця
Ключовим чинником виявилася продуктивність несучок. Якщо одна курка виробляє менше яєць, господарству доводиться утримувати більше поголів'я, щоб отримати той самий обсяг продукції. У результаті зростає споживання корму, збільшується потреба в землі та накопичується більше відходів у розрахунку на кілограм яєць. Саме тому органічна вільно вигульна система продемонструвала найвищу ресурсомісткість серед чотирьох моделей, які порівнювали британські дослідники
Водночас вона показала й найвищі показники землекористування, закислення довкілля та потенційного перенасичення водойм поживними речовинами. У таких господарствах також зафіксували найбільшу смертність курей. Водночас автори наголошують: ці результати не означають, що кліткове утримання є найкращою моделлю. Дослідження не враховувало вплив пестицидів, наслідки для біорізноманіття та добробуту птиці, за якими органічні технології можуть мати переваги. Крім того, розрахунки базуються на даних британських ферм за 2009–2010 роки, тому їх не можна автоматично переносити на сучасні українські реалії
Попри ці обмеження, робота дає важливий практичний висновок для виробників. Екологічний слід яєць визначає не лише система утримання птиці, а й її продуктивність та ефективність використання кормів. Саме баланс між добробутом тварин, економічною ефективністю та раціональним використанням ресурсів стає головним викликом для сучасного птахівництва. Для українських виробників це означає, що перехід до безкліткових технологій має супроводжуватися інвестиціями в генетику, годівлю та менеджмент стада — лише тоді він дозволить одночасно зменшити екологічний вплив і зберегти конкурентоспроможність виробництва.
