Пров’ялювання скошеної зеленої маси до вологості 45–55% дозволяє краще, ніж під час заготівлі сіна зберегти листочки, що підвищує поживність корму. В 1 кг сінажу, виготовленому з дотриманням технології заготівлі, повинно міститися 0,54–0,67 кормових одиниць, 8,1–9,1 МДж обмінної енергії, не менше 9–13% сирого протеїну і не більше 30–35% сирої клітковини в абсолютно сухій речовині відповідно до ДСТУ 4684–2006р. рН сінажу слабо кисле, тому цей корм може включатися у раціони телят і сухостійних корів.
Для заготівлі високоякісного сінажу скошування бобових трав люцерни, конюшини, еспарцету, козлятнику та інших слід розпочати у фазі бутонізації, а закінчити на початку цвітіння. У цей період у зеленій масі кормових культур ще високий вміст протеїну та порівняно низький структурних вуглеводів (геміцелюлози, целюлози, лігніну), який характеризується показниками сира клітковина, нейтрально-детергентна клітковина (НДК), кислото-детергентна клітковина (КДК). У фазі повного цвітіння показники сирої клітковини, НДК та КДК значно підвищуються. Разом із тим, у фазі бутонізації достатньо високі показники вмісту безазотово-екстрактивних речовин та неструктурних вуглеводів, а це означає що зелена маса багата на вміст легкорозчинних вуглеводів, а саме цукрів, крохмалю. Крім того, у масі досягається найвищий вміст поживних речовин з 1 га. Більш раннє збирання призводить до недобору кормів, а пізніше — погіршення поживної цінності.
Динаміка вмісту легкорозчинних вуглеводів у зеленій масі люцерни під час пров’ялювання, % в абсолютно сухій речовині
Для заготівлі високоякісного сінажу з конюшини скошування зеленої маси слід розпочинати у фазі бутонізації і завершувати з появою перших квіточок. Адже після закінчення цвітіння вміст протеїну в масі у 1,5–2 рази нижчий. Важливо також те, що порівняно з фазою бутонізації знижується удвічі-тричі вміст каротину, а під час пров’ялювання іще зменшується, як мінімум, у 2–2,5 разів.
Під час заготівлі будь-якого корму втрати можуть бути як механічні, так і біохімічні. Механічні відбуваються за використання різних технічних засобів, через обламування листочків та інших частин рослини, в процесі висушування зеленої маси та її транспортування. Як правило, вони досягають 5–6%. Біохімічні втрати за пров’ялювання пов’язані здебільшого з «голодним» обміном, що протікає у клітинах скошених, але живих рослинах. За такого обміну розпад поживних речовин переважає їх синтез.
Вміст основних поживних речовин у зеленій масі кормових культур, (% у перерахунку на АСР)
Його сутність зводиться до мобілізації та використання запасних речовин, як правило, крохмалю та простих форм білка. Такий обмін у рослинному організмі під час пров’ялювання до вологи 40–45% більш інтенсивний із подальшим сповільненням, а за вологості 30% майже повністю припиняється. Найбільші втрати відбуваються у кінці «голодного» обміну і на початковій фазі аутолізу. Швидке обезводнення зеленої маси, яке буває у жарку погоду, протікає із низькими втратами сухих речовин відповідно і основних поживних речовин.
Динаміка змін у протеїновому комплексі зеленої маси люцерни під час її пров’ялювання, % в абсолютно сухій речовині
У разі встановлення втрат сухих речовин у процесі пров’ялювання важливо знати, за рахунок яких поживних речовин це відбувається. Адже біохімічні втрати пов’язані з погіршенням не лише кількісних, але і якісних показників, які зрештою мають значний вплив на поживність корму. За сприятливих для пров’ялювання кормових культур умов втрати азотистих речовин за 24 години можуть досягати 9–10%, а за 29–18 — 19%, за 49 — 20%, а за 50 годин — 29%. Пров’ялювання люцерни спричиняє менші втрати протеїну, але втрати білка при цьому досягають майже 7%, а вміст небілкових азотовмісних речовин (амідного, амонійного, нітратного, нітритного) підвищується в 1,6 раза і більше.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
У перші години пров’ялювання зеленої маси люцерни вміст цукру підвищується із 7,82 до 8,78%, а після двадцяти годин відбувається зниження. За цей же період вміст крохмалю знижується більш ніж у 2,5 раза.
Слід відмітити, що суттєвим недоліком пров’ялювання зеленої маси є незворотні втрати в ній каротину. Разом із тим, відбувається гідроліз структурних вуглеводів, зокрема геміцелюлози, на розпад діють не лише ферменти, а також температура і рН середовища. Встановлено, що інтенсивний розпад полісахаридів відбувається під час сінажування у результаті кислотного гідролізу. Причому геміцелюлоза гідролізується значно швидше, порівняно з целюлозою, адже у неї більш стійкі зв’язки з лігніном.
Зрозуміло, що ці втрати відбуваються за рахунок білкового азоту, тобто білка, що свідчить про гідролітичний розпад протеїнів, білків до вільних амінокислот та неорганічних азотовмісних речовин. У разі порушення режиму пров’ялювання можливе більш глибоке розщеплення білків та накопичення у кормі аміаку та нітратів.
Поряд із гідролізом білків у зеленій масі під час пров’ялювання відбувається інтенсивне перетворення вуглеводів, пов’язане з диханням ще живих клітин. У цьому випадку, як правило, повинно спостерігатися зниження вмісту цукру. Але дослідження доводять, що вміст цукру на початку пров’ялювання не лише не знижується, а, навпаки, підвищується. Це може пояснюватися тим, що під час зниження вологості до 60% відбувається розпад крохмалю, а тому підвищується вміст цукру.
Людмила ЧОРНОЛАТА, канд. с.-г. культур
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
