Поки що, як бачимо, ситуація ненабагато покращилася впродовж зими. Вологи досі бракує, а потужні вітри не втомлюються висушувати землю. Якщо, не доведи Господи, підключаться сильні морози на голу землю, то мало не видасться… Тому вже зараз потрібно якомога більш ретельно слідкувати за станом посівів озимини, прикидаючи щодо того, на яких площах доведеться провадити підсівання чи навіть цілковите пересівання площ.
Там, де ми увійдемо у весну зі сформованими розрідженими, слаборозвиненими сходами зі слабким кущенням чи взагалі його відсутністю, потрібно буде щось вирішувати, оскільки потенціал продуктивності на таких полях апріорі слабкий. Звісно, що пересівати чи підсівати зріджені посіви пшениці нікому не хочеться, і завжди існує спокуса подолати цю проблему шляхом додаткового внесення азотних добрив чи якихось стимуляторів. Та природу обдурити навряд чи можна, тому потрібно підійти до справи максимально об’єктивно.
Найскладніше у цій справі — своєчасно прийняти оптимальне рішення. Відповідно, впродовж зимового періоду слід провадити систематичні спостереження за станом посівів озимої пшениці. Найвищу ефективність демонструє метод визначення життєздатності рослин за ступенем інтенсивності відростання вузла кущення.
Нагадаємо, як виглядає цей спосіб. На полі, де росте озима пшениця, по діагоналі через кожні 50–100 м викопують із ґрунтом, не пошкоджуючи вузла кущення, до 50 рослин. У них відрізають коріння і поміщають у скляну посудину, на дні якої лежить шар мокрої вати, марлі або фільтрувального паперу. Далі посудину накривають і на добу ставлять у тепле місце за температури 23–25 °C. Після цього рослини очищають від ґрунту і оглядають. Загиблі рослини не показують ніякого приросту стебла, в ослаблених він становить до 5 мм, а сильні демонструють приріст 1 см і більше. Кількаразове проведення такого елементарного досліду дасть змогу зрозуміти реальний стан посівів озимої пшениці.
Для прийняття остаточного рішення про необхідність підсівання або пересівання озимої пшениці навесні на полі по діагоналі через кожні 30–50 м потрібно викопати рослини із суміжних рядів протяжністю 20–30 см. Очистити їх від ґрунту, зняти листя, розрізати лезом вузол кущення уздовж та оглянути кожне стебло за допомогою лупи чи простенького мікроскопа. У живих непошкоджених рослин вузол кущення зазвичай буває яскраво-білим із перламутровим відтінком. У нижній його частині немає коричневого або темного забарвлення. В ослаблених рослин він також білий, але із темним відтінком відтінком. Такі рослини можуть оговтатися від невдалої перезимівлі лише за особливо сприятливих умов навесні. У загиблих рослин вузол кущення має біле забарвлення тільки у верхній частині. Порахувавши відсоток загиблих та сильних рослин на одиницю площі, агроном уже матиме доволі чітке розуміння щодо того, що робити далі.
Натомість, якщо агроном вирішить визначити стан посівів навесні «на око», то існує ймовірність прийняття помилкового рішення. Річ у тім, що внаслідок високої вологості ґрунту та повітря навіть загиблі рослини можуть на декілька днів набути пристойного вигляду і почати усихання із підвищенням температури навколишнього середовища.
Загалом побутує чітке правило щодо доцільності підсівання чи пересівання поля з озимою пшеницею. Якщо нараховується менш ніж 100 живих рослин на 1 м², доцільніше його пересіяти. Тим більше, якщо там зафіксовано поганий фітосанітарний стан (засміченість бур’янами, поширення гнилей тощо). Нормального врожаю тут вже не отримати.
Якщо ж ми маємо до 150 живих рослин на 1 м², тут є сенс поборотися, підсіявши поле насінням підходящих культур. Оптимально використовувати ярий ячмінь та овес, спроможні максимально повно використати вологу в ґрунті. В окремих господарствах з цією метою використовують тритікале. Втім, саме ярий ячмінь вважається найбільш придатною культурою для підсівання зріджених сходів озимої пшениці. Термін настання його збиральної стиглості більш-менш точно збігається із часом настання повної стиглості у пшениці. Важливим нюансом є і те, що зерно цих двох культур відносно просто можна розділити під час післязбиральної обробки насіння для того, щоб реалізувати окремо.
Перед пересіванням загиблої пшениці поле культивують на глибину загортання насіння 4–6 см. Після сівби потрібно пройтися кільчасто-шпоровими котками. Втім, якщо стан поля дає змогу висіяти насіння ярої культури на глибину 4–5 см без попереднього обробітку, то навіть сильно розріджені посіви пшениці краще не пересівати, а підсівати їх повною нормою висіву. Це дає змогу виграти час і якомога більш повно використати зимову вологу.
Підсівати ярих ячменем потрібно впоперек рядків озимої пшениці за малої швидкості руху посівного агрегату до 6 км/год.
Важливо розуміти, що питання про доцільність підсівання та пересівання озимої пшениці багато в чому залежить від погодних умов навесні, а також компенсаторної здатності гібридів.
Наприклад, у роки із раннім відновленням вегетації рослин та за умов наявності достатньої кількості вологи і своєчасного продуманого азотного підживлення на полях, де густота рослин є не меншою ніж 150 од./1 м², можна обійтися без підсівання. Рослини, що лишилися на полі, будуть гарно кущитися, надто ж якщо це гібриди із запрограмованою компенсаторною здатністю. Це дасть змогу отримати пристойний урожай. Тим паче, що під час підсівання якась частка живих рослин обов’язково отримає пошкодження під час проходів техніки. Тому, якщо складаються нормальні умови раннього відновлення вегетації, то цю пшеницю краще не чіпати взагалі.
У такому разі можна порятувати навіть ту пшеницю, де знаходиться менше 100 рослин на 1 м², здійснивши підсівання, а не пересівання.
Якщо весняна вегетація пшениці розпочинається 20 березня, у середні терміни всі площі, де знаходиться менше 200–250 живих рослин на 1 м², доведеться підсівати. І ефективність цього агрономічного прийому буде доволі високою. Натомість посіви, де нараховується менше 200 од./1м², потрібно цілковито пересіяти.
Якщо ж відновлення вегетації озимої пшениці припадає на початок квітня, доведеться підсівати поля, де перебуває 250–300 рослин на 1 м². Річ у тім, що в такому разі буде мало шансів на продуктивне кущення внаслідок стрімкого зростання температури навколишнього середовища.
Слід пам’ятати, що шанси на добру перезимівлю сходів озимої пшениці і нормальний їх розвиток після відновлення весняної вегетації зростають за дотримання елементарних агротехнічних вимог. Це належна забезпеченість ґрунтів елементами живлення, відмінний їх фітосанітарний стан, застосування сертифікованого насіння підходящих гібридів, своєчасне правильне весняне підживлення посівів тощо. Такі інвестиції у багатьох випадках дадуть змогу обійтися без підсівання чи пересівання площ.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
