Як з’ясувалося впродовж кількарічних спостережень північноамериканських дослідників, на час проростання насіння і в ранніх фазах вегетації рослини кукурудзи спроможні ефективно «переварити» лише 25% усього азоту, потрібного їм для нормальної вегетації в цілому. Тобто лише четверту частину від загальної потреби.
Тому коли ми вносимо повну норму добрив перед висівом насіння, то пропонуємо кукурудзі таке «меню», яке вона не здатна засвоїти. Просто стільки його на цьому етапі не потрібно. Виходить, так чи інакше велика частка дбайливо нами придбаних і внесених азотних добрив буде витрачена марно. А за відсутності необхідної кількості вологи і зовсім зашкодить рослинам.
Тому під час розрахунку азотного підживлення кукурудзи слід брати до уваги її пролонговану потребу у цьому елементі живлення. Це завдання можна частково вирішити шляхом кількаразового внесення карбаміду по листу у нормі 5 кг/га, або ж даючи КАС під корінь. Саме рідкі азотні добрива є оптимальною формою підживлення посівів «королеви полів».
Ясна річ, кукурудзі потрібен не тільки азот. Найдієвішим інструментом забезпечення її мікроелементами можна назвати позакореневе живлення рослин. Багато в чому, виходячи з дефіциту вологи в грунті та його властивостей.
Також не варто забувати і про те, що підживлення посівів кукурудзи мікроелементами в критичні фази розвитку — це найпростіший і дешевий спосіб виконання цього завдання.
ВАРТО ЗНАТИ
Наприклад, на ґрунтах із низьким показником рН стає недоступним такий важливий для кукурудзи мікроелемент, як молібден, а на лужних — марганець і гостро необхідний для кукурудзи цинк. Бор нормально засвоюється тільки за оптимального рівня вологості ґрунтів. Дефіцит будь-якого з цих елементів живлення може спричинити серйозні втрати врожайності.
Така культура, як кукурудза характеризується чи не найвищою потребою у мінеральному живленні серед усіх традиційних видів сільгоспкультур, вирощуваних в Україні. Однак потреба в різних елементах живлення виявляється нерівномірно.
У стартовий період розвитку посівів «королеви полів» слід звернути увагу передусім на наступні фази вегетації: періоди утворення 3-6 листків та від появи 9-10 листків до викидання волоті.
В період формування 3-5 листків рослини кукурудзи починають закладати репродуктивні органи. Їхній ріст відбувається досить повільно, і, відповідно, вони здатні споживати обмежений обсяг поживних речовин внаслідок малої розвиненості кореневої системи. Тому на початковій стадії розвитку сходи кукурудзи особливо потребують доступу до легкозасвоюваних поживних речовин, що не завжди можливо забезпечити з ґрунту. Саме тому на цьому етапі розвитку доречно дати рослинам розчин мікродобрив, що містить такі важливі для цієї культури елементи живлення, як сірка, магній і цинк.
Варто також зазначити, що температура ґрунту в цей період може частково блокувати отримання кореневою системою кукурудзи фосфору з ґрунту. Як відомо, цей елемент не засвоюється за відносно низьких температур (до + 10°С), і до того ж вкрай малорухливий. Разом із тим, від забезпеченості «королеви полів» фосфором залежить закладка кількості качанів на рослині і рядів зернівок на них. З огляду на цей момент ми можемо автоматично втратити істотну частину майбутнього врожаю ще на старті.
Крім цього, фосфор — елемент, який безпосередньо відповідає за розвиток і стан кореневої системи рослин. Чим більш розвиненою вона буде, тим стійкішими будуть посіви кукурудзи і вищою врожайність. Критична потреба у фосфорному живленні постає зазвичай через 10-15 днів після появи сходів кукурудзи. Саме тому потрібно тримати цей момент на контролі і в разі необхідності здійснити позакореневе підживлення фосфоровмісними добривами.
Період після появи 9-10 листів характеризується інтенсивним ростом рослин кукурудзи. Його тривалість може досягати від 2 до 3 тижнів. Протягом цього часу накопичується маса рослини, і стрімко зростає потреба в основних елементах живлення. Саме тоді споживається, як ми вже згадували, до половини всього необхідного кукурудзі азоту і фосфору, а також майже дві третини калію.
Хоча позакореневе живлення рослин і близько не здатне конкурувати з основним у плані забезпечення посівів макроелементами, проте в цей період явно не зайвим буде підживлення кукурудзи по листу робочими сумішами, які містять азот, фосфор і калій. Останні два елементи живлення доцільніше дати традиційним способом, а ось підживлення азотом — листове або прикореневе, є обов’язковим агрозаходом.
Слід також чітко контролювати забезпеченість посівів кукурудзи найбільш критичними для цієї культури мікроелементами, незалежно від фази розвитку. Це передусім цинк, бор, мідь, молібден, марганець і залізо.
Цинк є складовою частиною більшості ферментів, сприяє синтезу вітамінів і грає важливу роль в утворенні хлорофілу, а також в окисно-відновних процесах. Позакореневе його внесення безпосередньо сприяє активізації росту кукурудзи. Дефіцит його викликає хлороз, затримку в розвитку рослин і дозрівання зерна.
Від забезпеченості рослин бором безпосередньо залежить майбутня урожайність кукурудзи, оскільки він відіграє важливу роль у білковому і вуглеводному обмінах, синтезі вуглекислого газу і хлорофілу, а також сприяє інтенсивному розвитку молодих клітин. Через дефіцит бору в кукурудзі передусім порушується процес транспортування вуглеводів, призупиняється фотосинтез і розвиток кореневої системи, і, на що особливо слід звернути увагу — пригнічуються процеси розвитку точки росту.
Мідь входить до складу ферментів, які беруть участь в окисно-відновних процесах. Внаслідок її дефіциту клітинні стінки рослини втрачають пружність, знижується інтенсивність фотосинтезу і дихання.
Забезпеченість рослин кукурудзи молібденом є критично важливим для нормалізації азотного обміну. Брак його призводить до порушення обміну речовин, а також призупинення їхнього розвитку, затримки цвітіння рослин, пожовтіння і відмирання листя.
Марганець активізує ферменти рослини і бере участь у фотолізі води. Цей мікроелемент сприяє наповненню і переносу цукрів із листя в інші кукурудзяних органів. За відсутності достатньої кількості марганцю істотно погіршується процес фотосинтезу, а також сповільнюється утворення вуглеводів і кисню.
І, нарешті, залізо відповідає за функціонування важливих поживних речовин, відновлення молекулярного азоту і нітратів аміаку й каталізує початкові етапи синтезу хлорофілу.
Весь цей набір елементів необхідно дати кукурудзі в обов’язковому порядку, навіть у тому випадку, якщо мова йде про бюджетну технологію вирощування цієї культури. Ми можемо до пори до часу заощадити на основному внесенні фосфору і калію, можемо оптимізувати, як бачимо, внесення азоту, і нам обов’язково потрібно забезпечити посіви бором, молібденом, марганцем тощо. Це дасть змогу реалізувати той потенціал кукурудзи в конкретний сезон, який ми здатні реально отримати.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
