Агрономи першочергову увагу звертають на внесення в ґрунт ключового «тріо» в рослинництві: азоту, фосфору та калію, які називають мікроелементами, і це зрозуміло. Зазвичай їх вносять у вигляді NPK або спеціалізованих видів гранульованих.
Основні розрахунки запланованої врожайності ми будуємо саме таким чином: виходячи з винесення та внесення з ґрунту азоту, фосфору та калію. У цьому році більшість господарств знижує норми внесення основних міндобрив через їх високу вартість та низькі ціни на зерно.
Поряд з тим, рослинам для нормального розвитку та захисту від стресів необхідні також мезо- та мікроелементи, зокрема, бор, сірка, магній, марганець, цинк, молібден, мідь та інші. І від їх наявності та доступності залежить досить багато. Якщо із цим моментом все буде гаразд, тоді рік-два-три можна буде виростити нормальний врожай, навіть за умови зниження норм внесення NPK.
Всупереч поширеній думці, мікроелементний склад ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення в Україні суттєво збіднів за останні десятиліття. Головна причина цього полягає у багаторазовому скороченні поголів'я ВРХ та відсутності внесення органічних добрив на поля у більшості господарств.
Зокрема, сьогодні практично всі поля в Україні вимагають додаткового внесення сірки, яку раніше постачала буквально з повітря розвинена важка промисловість. Критично не вистачає таких важливих для розвитку рослин мікроелементів як бор, молібден та цинк.
Крім того, сучасні дослідження, здійснені у провідних агрокомпаніях України, показують, що відсутність одного або двох мікроелементів у достатній кількості може спричинити відчутні втрати обсягу та якості врожаю. Це нестача цинку на кукурудзі, сірки – на ріпаку, бору – на цукрових буряках, бору, молібдену та кобальту – на сої.
Причому різниця в урожайності на різних полях може чітко корелюватись із забезпеченістю посівів конкретними мікроелементами. Це вкотре доводить, що ніяким додатковим внесенням азоту чи фосфору не можна досягти підвищення врожайності, якщо існують прогалини в мікроелементному живленні.
Наприклад, магній критично необхідний у білковому та вуглеводному обміні. Цей мезоелемент входить до складу хлорофілу, який руйнується за нестачі магнію.
Нестача сірки провокує слабке зростання рослин та передчасне пожовтіння листя. Сірка вносить до складу багатьох білків, амінокислот та вітамінів, і є буквально незамінним елементом живлення для посівів.
Бор сприяє росту рослин, оскільки повністю контролює поділ клітин та формування клітинних стінок. Нестача цього мікроелемента може призвести до відмирання точки зростання та зниження кількості насіння. Крім цього, від забезпеченості бором залежить якість і дозрівання плодів.
Бор взаємопов'язаний з іншим ключовим мікроелементом – цинком, який регулює процеси обміну клітин рослин. Нестача цинку провокує зменшення поверхні листя, що у свою чергу уповільнює процеси фотосинтезу.
Достатня кількість молібдену є критичною при азотному обміні, і його нестача безпосередньо впливає на втрату врожаю. У такому разі жодні додаткові дози азоту не можуть допомогти вирівняти ситуацію. Також молібден сприяє активному розвитку кореневої системи рослин.
Від кобальту, внесення якого найчастіше ігнорується, безпосередньо залежить вміст рослинних жирів та цукрів. Цей мікроелемент необхідний в окислювально-відновних реакціях.
Забезпеченість рослин мікроелементами допомагає впоратися зі стресовими явищами, значно краще переносити несприятливі ситуації, наприклад, пригнічення від дії ґрунтових гербіцидів.
За можливості мікроелементи потрібно давати при посівів чи провадити інкрустацію насіння. На сьогоднішній день найбільш поширеним способом внесення мікроелементів стає листовий – з використанням обприскувачів, що дозволяє рослинам протягом обмеженого періоду часу продуктивно засвоювати корисні речовини з робочого розчину. Необхідні мікроелементи можна змішувати з пестицидами, попередньо переконавшись у їхній сумісності.
У кожному господарстві має бути створена технологічна карта внесення мікроелементів, яка має враховувати:
а) особливості мінерального живлення кожної культури;
б) етапи вегетації з піковими моментами потреби в окремих мікроелементах;
в) дані аналізу ґрунтів на полі.
Це дасть змогу створити оптимальну з погляду агрономії, організації праці та фінансових витрат схему повноцінного мікроелементного харчування рослин. Згодом це дозволить досягти певної економії на внесенні основних видів добрив завдяки їх повному та ефективному засвоєнню.
