Щороку до «Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні» вноситься велика кількість сортів озимої пшениці. І показники постійно зростають. Так, у 2014 році було внесено 255 сортів пшениці, у 2019 — 415. Перш ніж їх вибирати, визначаються із параметрами вимог до них та об’єктивно оцінити рівень технологічного забезпечення господарства, склад і родючість ґрунтів, рівень їх окультурення, попередники та строки збирання, природно-кліматичну зону й погодні умови конкретного року; враховують поширення типових шкідників і збудників хвороб у регіоні, адже генетичний потенціал сорту може бути реалізований лише за умови, коли технологія відповідає його біологічним властивостям.
Наш колега, науковець Л. І. Уліч підкреслює значення у сучасних умовах сортовипробування сортів озимої пшениці різних екотипів задля надання рекомендацій сільськогосподарським підприємствам різних категорій щодо їхнього вибору для вирощування залежно від кліматичних, ґрунтових умов та економічного стану господарства. Серед основних важливих ознак нових сортів озимих зернових культур значне місце посідає їхня адаптованість до несприятливих абіотичних чинників, оскільки в останні роки все відчутнішими стають зміни в кліматі. Занесені до Реєстру сорти озимої пшениці за ступенем інтенсивності, реакцією на умови середовища та елементи технології вирощування можна розподілити на три групи: інтенсивні, універсальні та напівінтенсивні.
Сорти інтенсивного типу мають найвищий генетичний потенціал продуктивності та можуть формувати врожайність 10–12 т/га і вище. Вони потребують кращих попередників, забезпечення високого рівня живлення як макро-, так і мікроелементами, оскільки за врожаїв понад 7–8 т/га лімітувальним чинником можуть бути мікроелементи. Рослини інтенсивних сортів представлені короткостебловими чи напівкарликовими формами, вони активно засвоюють високі дози добрив і при цьому стійкі до вилягання. Оскільки такі сорти вимагають своєчасного і якісного виконання всіх технологічних операцій, господарство повинно мати високий рівень ресурсного забезпечення, сучасну техніку та засоби захисту рослин. Адже за недотримання агротехнічних вимог, використання гірших попередників, за несприятливих погодних умов вони знижують урожайність та якість зерна значно сильніше, ніж сорти інших типів.
Сорти універсального типу мають також високий генетичний потенціал урожайності 8–10 т/га і більше. Однак вони більшою мірою адаптовані до несприятливих умов вирощування, менш вимогливі до попередників, менше знижують урожайність на середніх агрофонах та добре реагують на підвищення доз добрив, але через вищий стеблостій на високому агрофоні за дощового весняно-літнього періоду можуть вилягати. Сорти універсального типу є цінними як в агрономічному, так і в економічному плані для більшості господарств, тому агроформуванням їх слід обов’язково залучати до вирощування.
Нижчий потенціал урожайності — 7–8 т/га мають сорти напівінтенсивного типу. Вони не дають рекордних урожаїв, але вирізняються кращою адаптивністю до несприятливих умов погоди, легше переносять морози, льодяні кірки, посухи; більше кущаться восени, добре регенерують після зимівлі. Напівінтенсивні сорти менше реагують на попередники, встигають розвинутися з осені й за допустимо пізніх строків сівби. Вони вирізняються екологічною пластичністю та стабільністю врожаїв за роками. Задля стабільності виробництва зерна у агроформуваннях, залежно від їх розмірів та ресурсозабезпеченості, варто висівати 3–5 сортів із різних груп інтенсивності.
В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН створено сорти інтенсивного типу для високого рівня агрофону, короткостеблових (80–90 см), стійких до вилягання, зимо-, посухостійких, із доброю якістю зерна: Альянс, Запашна, Здобна, Диво, Гармоніка, Краса ланів.
У групі універсальних створені та впроваджуються у виробництво сорти: Розкішна, Статна, Фермерка; напівінтенсивних — Досконала, Дорідна, Приваблива, Привітна, Патріотка, Принада. Усі вони за якістю зерна відносяться до сильних та цінних пшениць.
Слід відмітити, що останнім часом у виробництві все частіше вирощують озимі сорти нетрадиційних пшениць, крім твердої озимої, якої у Реєстрі 25 сортів, такі як пшениця шарозерна, спельта (в Реєстрі три сорти), а також дворучка (один сорт).
Сьогодні в інформаційному полі країни багато матеріалів, з яких можна почерпнути характеристики сучасних сортів, причому в багатьох із них кожен сорт виглядає як рекордсмен. Як же зорієнтуватись у виборі сорту, яку інформацію прийняти за орієнтир? Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на відповідний рік, який можна знайти на сайті Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) та який постійно оновлюється. До Реєстру занесені всі сорти, які за результатами випробувань у мережі Інституту визнано придатними для поширення в Україні та насінництво яких дозволено проводити на території нашої країни. У Реєстрі надана інформація про автора і власника кожного сорту, в якій державі створений, з якого року він визнаний придатним для поширення, для якої природно-кліматичної зони рекомендований, а також група стиглості, якість зерна (слн — сильний, дф — добрий філер, цін — цінний, ф — філер, зк — зерно-кормовий, зф — задовільний філер). Детальну характеристику сортів надають автори в «Каталогах», які видаються селекційними установами з періодичністю 1–2 роки. Тут описуються належність сорту до групи інтенсивності, його основні морфологічні ознаки, рівень стійкості до біотичних та абіотичних чинників, приклади урожайності в екологічному випробуванні, характеристика якості зерна, можуть бути наведені основні вимоги до сортової технології та фотографії рослин, зерна.
Наталія РЯБЧУН, доктор с.-г. наук,
заслужений працівник сільського господарства України,
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН