Ніде правди діти — мабуть, не варто цього року розкидати по 300 кг NPK і по 200 кг азотних добрив на гектар, готуючи ґрунт під озиму пшеницю. Єдиний виняток — окремі західні та північні регіони, де є волога в ґрунті та очевидні підстави розраховувати на середню врожайність 90+. Хочемо ми того чи ні, однак маємо нині ретельно рахувати кожну копійку, вкладену в ґрунт.
Водночас не варто очікувати найгіршого, міркуючи собі, що пшениця нічого не вхопить через брак вологи і так само ярі культури, а якщо буде дощ, то в ґрунті все є. Так чи інакше, основне внесення міндобрив необхідне усім сільськогосподарським культурам. Інша річ, як його правильно розрахувати та зробити доступним для рослин кожен внесений кілограм.
Проїхавшись трасою Київ — Одеса, та й не тільки там, ви майже повсюдно почуєте характерний запах органіки, який ні з чим не сплутати. Оскільки ферми ВРХ потрібно шукати зі свічкою в руках, то вносять переважно гранульований чи звичайний курячий послід. Запах стоїть страшенний, що спричиняє серйозні конфлікти з мешканцями навколишніх сіл.
Проте, якщо усунути цей чинник (краще одразу заробляючи органіку в ґрунт), то це найбільш правильний на сьогодні підхід до мінерального живлення майбутніх посівів. По-перше, органіка — це органіка, і внесення курячого посліду гарантовано поліпшує ґрунт, сприяючи розвитку корисних мікроорганізмів, а також поліпшує його фізичні характеристики. По-друге, якщо ми даємо у ґрунт 500 кг/га курячого посліду, то туди потрапить принаймні по 8−10 кг реально доступних для рослин азоту, фосфору і калію, а також ціла низка мікроелементів. Звісно, що це повністю не закриє потреби посівів у мінеральному живленні, проте у землі вже буде певна кількість доступних елементів, причому за помірну ціну.
Курячий послід — товар недорогий і у деяких випадках його взагалі можна брати безкоштовно на умовах самовивезення. До того ж ми поліпшимо стан біоти в ґрунті та підвищимо його вологоутримувальні властивості. Хай навіть незначним чином.
Розкидання гранульованих добрив поверхнею поля справа недешева, зважаючи, що потрібно вносити від 100 кг/га за один прохід і при цьому знаючи, що до половини гранул лишаться у міжряддях і не будуть повністю засвоєні рослинами. Тому, говорячи про ощадливе внесення, цьогоріч, мабуть, варто обмежитися винятково розкиданням 100−150 кг/га азотних добрив, якщо йдеться про озиму пшеницю. Така кількість азоту сприятиме кращому розкладанню пожнивних решток культури-попередника і водночас завдяки вищій доступності і мобільності цього елементу буде швидко доступною для рослин. При цьому краще використовувати легкодоступні добрива зі вмістом сірки: рідкий КАС або ж сульфат амонію. Якщо у ґрунті достатньо вологи, разом з азотними добривами можна внести помірну норму такого специфічного добрива, як суперфосфат. Доступність фосфору у складі цього добрива є дещо відкладеною у часі, тому під час заробляння його на глибину понад 10 см ми забезпечимо фосфорне живлення озимої пшениці у дещо пізніших фазах розвитку, безпосередньо другої половини осені, коли температури ще дозволятимуть кореневій системі рослин засвоювати цей елемент із ґрунту.
Втім, тут потрібно брати до уваги і строки сівби пшениці, і погодні умови. Буде тепло до кінця листопада — і це спрацює. Якщо підуть ранні холоди, то цей фосфор буде витрачено намарне. Цілком можливо, що набагато вигідніше буде застосувати під передпосівний обробіток чи безпосередньо для припосівного внесення такі популярні добрива, як амофос чи діамофос. Його особливістю є прискорена, однак короткострокова доступність фосфору в ґрунті. Розвиваючись, сходи отримають його стільки, що вистачить до наявності вологи сформувати потужну кореневу систему і нормально увійти в зиму.
Тому найбільш оптимальним з економічної та агрономічної точок зору вбачається таке рішення. Азотно-сірчані добрива (краще КАС із 6−8% сірки) слід розлити чи розсипати поверхнею поля під обробіток і швидкодоступні фосфорно-азотні — під час сівби. Звісно, що буде ліпше, якщо ми одночасно з насінням вноситимемо не гранули, а комплексні рідкі добрива. Це істотно розширює діапазон можливостей агронома. В такому разі під основне внесення можна дати помірну дозу NPK — 100−150 кг/га, щоб поповнити ґрунт основними елементами живлення, а безпосередньо під час сівби — 40−60 л/га азотно-фосфорно-сірчаного добрива. Такий підхід дасть змогу зманеврувати і не сушити голову на тему: «буде волога чи ні?» Якщо підуть дощі, то NPK у ґрунті частково спрацює вже восени і додасться до припосівного внесення. Якщо ж не пощастить, і осінь видасться сухою, то рідкі припосівні добрива, однак, не залишать сходи рослин на голодному пайку, а розкидана по полю нітроамофоска спрацює вже навесні.
У разі, якщо ж нам, як вже згадувалося, вдасться заробити в ґрунт ще й хоча б по 400−500 кг/га курячого посліду, то ситуація виглядатиме ще краще.
Тут слід зробити певну ремарку щодо технології вирощування озимої пшениці, котра набуває дедалі більшого поширення серед вітчизняних аграріїв. Її суть полягає в тому, що ми не закладаємо витрати на вирощування цієї культури одразу, а натомість перестраховуємося і діємо поступово.
З цією метою з осені закладають мінімальне мінеральне живлення, а пшеницю висівають зі зменшеною нормою. Далі провадять якісний захист посівів та обробку мікроелементами. І вже з відновленням весняної вегетації приймають рішення про подальші капіталовкладення.
Посіви добре пережили зими, випала нормальна кількість снігу — ми даємо посилене азотне підживлення, фосфор-калій по листу і спеціальні препарати для посиленого кущення рослин. У такому разі ми буквально «витягуємо» врожайність, розкриваючи потенціал сорту. Якщо ж зима, вочевидь, не склалася, ми реалізуємо технологію невисокого, однак стабільного врожаю і відповідним чином розраховуємо витрати. Здійснюємо помірне підживлення, вносимо хороші фунгіциди і збираємо хай не по 7−8 т/га, а по 5−6 т/га, однак все одно господарство буде з прибутком.
Таким чином, можна реально підстрахувати фінансові ризики. Звісно, що краще згадану вище технологію практикувати, базуючись на реальному досвіді чи послуговуючись консультаціями агрономічних фахівців зі спеціалізованої компанії. У всякому разі поспішати розкидати добрива тоннами на кожен гектар не варто. Немає у ґрунті сьогодні необхідної кількості вологи і близько. Невідомо, що буде далі. Цілком ймовірно, що достатньо обмежитися припосівним внесенням, зокрема, рідких добрив, поєднавши його із зароблянням у землю органіки. Це дасть змогу оптимізувати витрати, забезпечивши водночас посіви необхідною кількістю доступних поживних речовин.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
