Робота щодо селекції сої на Прикарпатській ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН ведеться в Коломийському науковому відділу — колишня Коломийська дослідна станція — із середини 1980-х років. За цей період, зокрема, і спільно з Інститутом кормів виведено низку сортів, три з яких були районовані в Україні — Прикарпатська 81 (1991), Прикарпатська 96 (2001) та Говерла® (2009). Селекційну роботу із соєю в різний час вели вчені-селекціонери А. М. Борейко, Я.А. Осадець, В. І. Вівчарик і В. Г. Матвієць.
Сорти сої, на які варто звернути особливу увагу
Сорт Прикарпатська 81 був районований в Івано-Франківській області з 1991 році. Автори сорту — А. М. Борейко, А. О. Бабич, С. А. Тивончук. Сорт створено методом експериментального мутагенезу із сорту Кіровоградська 2. Прикарпатська 81, на відміну від вихідного, має насіння коричневого кольору. Ця ознака має домінантну основу. Вегетаційний період — 115−125 днів. Сорт має унікальну особливість витримувати понижені температури (до +10 градусів), тоді як усі сорти вимагають для свого росту і розвитку в період сходів не нижче як +15 °С. Тому сорт Прикарпатська 81 можна висівати на 5−7 днів раніше від інших сортів. Висота рослин — 65−70 см. Висота прикріплення нижнього бобу — 10−12 см, що забезпечує механізоване збирання. Маса 1000 насінин — 164−170 г. Уміст білка в зерні — 34%, олії — 20,4%. Сорт урожайний. Середня врожайність його на Тлумацькій сортовипробувальній станції за 3 роки випробувань становила 1,9 т/га, а 1990 року — 2,1 т/га.
Сорт Прикарпатська 96 занесено до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, з 2001 року по зоні Степу. Автори сорту: В. І. Вівчарик, Я. А. Осадець, С. Т. Різничук, М. І. Абрамик, А. О. Бабич, В. Ф. Петриченко, С. В. Іванюк. Сорт зернового типу, середньоолійний. Рослини заввишки 70–85 см. Висота кріплення нижніх бобів — 8–10 см. Кущ напіврозлогий, детермінантний. Середньоранній, вегетаційний період — 110–112 днів. Стійкий до ураження хворобами й розтріскування бобів, придатний до механізованого збирання. Формує врожай насіння 2,0–2,5 т/га з масою 1000 насінин 110–130 г. Має добрі кормові й харчові показники. Вміст білка в насінні — 38,3% та олії — 20,7%.
Свідоцтво про державну реєстрацію № 04904 від 01.01.2001. Сорт створено спільно з Інститутом кормів і сільського господарства Поділля НААН.
Сорт Говерла придатний для поширення в Україні з 2009 року по зонах Степу і Лісостепу. Автори сорту — В. І. Вівчарик, Я. А. Осадець, Д. В. Неміш, А. О. Бабич, В. Ф. Петриченко, І. В. Темченко, С. І. Колісник, С. В. Іванюк. Рослини заввишки 65–77 см. Висота кріплення нижніх бобів — 10–13 см. Кущ зімкнений, детермінантний. Сорт ранньостиглий, стійкий до ураження хворобами, вилягання й осипання, придатний до механізованого збирання. Формує врожай насіння 2,4–2,8 т/га з масою 1000 насінин 196,6 г. Має добрі кормові й харчові показники. Вміст білка в насінні 39,8% та олії — 19,6%.
Свідоцтво про державну реєстрацію № 09102 від 01.01.2009. Патент на сорт рослин № 09148 від 21.07.2008. Сорт створено спільно з Інститутом кормів і сільського господарства Поділля НААН.
Сорт Лія проходить державну реєстрацію з 2019 року, належить до ранньостиглої групи з тривалістю вегетації 94-110 діб. Автори сорту — В. І. Вівчарик, В. Г. Матвієць, Я. А. Осадець, Г. М. Олійніченко, Н. М. Матвієць. Сорт виділено з гідридної популяції Скороспілка/Прикарпатська 96 у 1992 році. Сорт стійкий до ураження хворобами, вилягання й осипання, придатний до механізованого збирання. В середньому за 4 роки досліджень у конкурсному сортовипробуванні сорт формував урожай насіння на рівні 3 т/га з варіюванням по роках від 1,9 до 3,9 т/га. За кількість бобів і насіння з однієї рослини суттєво перевищує стандарт Аннушку, не поступаючись кращому власному сорту — Говерлі. Формує насіння з масою 1000 шт. 132−175 г. За даними Українського інституту експертизи сортів рослин, у 2019 році новий сорт сформував урожайність у зоні Степ і Лісостеп на рівні стандарту (усереднена врожайність сортів, що пройшли держреєстрацію за 5 попередніх років), а в зоні Полісся — перевищив його на 0,55 т/га. Максимальний урожай насіння було отримано на Волині (3,21 т/га), Сумщині (3,11 т/га) та в Дніпропетровській області (3,08 т/га). До того ж уміст білка і олії в насінні варіював у зоні Степу, відповідно, 30,2-39,5% і 22,1-26,7%; в зоні Лісостепу — 37,8-41,1% і 20,2-22,9% та в зоні Полісся — 32,2-41,2% і 20,7-22,6%.
Сорт Василинка (Л. 50−06) відібрано 2005 року з мутантної популяції, отриманої від опромінення насіння сорту Говерла гама-променями. В середньому за роки вивчення в конкурсному сортовипробуванні сорт формував урожай насіння на рівні 3,9 т/га з варіюванням по роках від 3,3 до 4,9 т/га. За кількість бобів і насіння з однієї рослини суттєво перевищує стандартний сорт (Васильківська), не поступаючись вихідному сорту. Формує насіння з масою 1000 шт. 186−205,2 г. За тривалістю вегетаційного періоду лінія находиться на рівні стандарту — Говерла. Лінія 50-06 розмножується й готується для передачі на державну реєстрацію у 2020 році.
Лінію 39−09 відібрано з гідридної популяції Sluna/Хайхе 6 2007 року. В середньому за роки досліджень у конкурсному сортовипробуванні лінія формувала врожай насіння на рівні 4,3 т/га з варіюванням по роках від 3,9 до 4,8 т/га. За кількістю бобів і насіння з однієї рослини суттєво перевищує стандарт Васильківську, не поступаючись кращому власному сорту — Говерлі. Формує насіння з масою 1000 шт. 203,7−215,1 г. За тривалістю вегетаційного періоду лінія — на рівні стандарту Говерла. Лінія 39−09 готується для передачі на державну реєстрацію.
Упровадження у виробництво нових адаптованих до конкретних умов вирощування сортів дозволяє підвищити врожайність культури й покращити якість продукції.
Володимир МАТВІЄЦЬ, канд. с.-г. наук;
Наталія МАТВІЄЦЬ,
Володимир ЛЯШЕНКО,
Прикарпатська державна с/г ДС ІСГ
Карпатського регіону НААН
