Серед сортів сої, занесених до Державного Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, є сорти, здатні до гілкування, зі слабким гілкуванням і ті, що за оптимальної густоти не утворюють гілок на рослині. Слід ураховувати здатність сої підвищувати індивідуальну продуктивність рослин за збільшення площі живлення й, відповідно, знижувати за її зменшення, що значною мірою регулює величину врожаю, а інколи нівелює залежно від густоти рослин у посіві. У виробничих умовах зниження врожайності відбувається, як правило, через сильну зрідженість посівів. Надмірне загущення також може призвести до зниження врожаю, особливо за браку вологи. Але на загущених посівах вище прикріплюються нижні боби, що полегшує механізоване збирання.
Для вивчення особливостей використання в системі удобрення сої культурної соломи, обробленої деструктором, і сидератів у поєднанні з невеликими дозами органічних добрив, виготовлених за новітніми технологіями, ми у 2019–2020 роках провели на Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції відповідні дослідження. На тлі (контрольний варіант) деструкції соломи зернових культур біологічним препаратом Вермистим-Д вивчався вплив органічних добрив Біопроферм, отриманого методом біологічної ферментації, сидерального добрива й органічного добрива Вермимаг на складові продуктивності та якості насіння сої культурної сорту Богеміанс.
У результаті досліджень установлено тісний зв’язок запасів вологи у ґрунті на період сівби з одержанням дружних сходів. Надалі через посилення вимог рослин до умов зовнішнього середовища спостерігається конкуренція між рослинами насамперед за вологу. До зовнішніх чинників, що дозволяють зменшити нераціональну витрату води рослинами, належить використання добрив.
Також спостережено позитивну залежність між польовою схожістю насіння сої та врожайністю сорту. Застосування соломи в поєднанні з сидератами й органічними добривами, виготовленими за новітніми технологіями (ОД), суттєво впливало на формування густоти посівів, ріст і розвиток рослин сої (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив сумісного застосування соломи, органічного добрива та сидерату на елементи продуктивності рослин сої культурної
(середнє за 2019–2020 рр.)
У результаті покращення агрофізичних і агрохімічних властивостей ґрунту та його біологічної активності поліпшувався поживний і водний режими посівного шару ґрунту, що забезпечило збільшення густоти стояння рослин сої як у період повних сходів, так і в період збирання врожаю в усіх варіантах, де застосовували сумісне внесення соломи, органічних добрив і сидератів. Найкращі результати отримано у варіанті № 8: густота стояння рослин сої в період сходів становила 585,6 тис./га, що на 32,6 тис./га більше від контролю за виживання рослин 92,7%, або на 3,5% більше від контролю.
На основі проведених досліджень ми встановили, що висота рослин значною мірою залежала від системи удобрення та кліматичних умов. Висота прикріплення нижнього бобу рослин сої у варіантах із сидератами й органічними добривами варіювала від 12,5 до 13,9 см, що на 1–2,4 см вище проти контролю. Найвищою вона була у варіанті № 8 і становила 93,9 см, або на 8,7 см більше проти контролю.
Важливим біологічним чинником сорту і технологічним показником для збирання сої є висота прикріплення нижнього бобу. Залежно від групи стиглості сортів сої й технологічних заходів вирощування висота прикріплення нижнього бобу може істотно змінюватися, що впливає на дозрівання рослин, зменшення витрат під час збирання й, відповідно, збільшення врожайності та покращення якості насіння.
Більшу висоту прикріплення нижнього бобу (13,9 см) мали рослини сої у варіанті №8 з внесенням органічного добрива Біопроферм і сівбою на сидерат гірчиці білої та проведенням обприскування рослин сої препаратом Вермимаг.
Також установлено істотну залежність тривалості вегетаційного періоду від погодних умов і рівня живлення рослин. У середньому за роки досліджень, у варіантах сумісного застосування соломи, органічного добрива, сидерату й обприскування рослин сої тривалість вегетаційного періоду культури збільшувалася на 5–9 днів проти контролю й становила 112–114 днів. На цих самих варіантах спостережено поліпшення поживного режиму ґрунту, зниження кислотності, покращення агрофізичних показників (особливо водного режиму) та біологічної ефективності ґрунту, що забезпечило зростання врожайності сої.
Найбільша середня врожайність насіння сої 3,52 т/га, або на 1,34 т/га більше проти контролю, була на варіанті №8, де на тлі деструкції соломи Вермистимом-Д було внесено органічне добриво Біопроферм, що виготовлено методом пришвидшеної біоферментації, посіяно і загорнуто в ґрунт зеленої маси гірчиці білої, а також проводилося обприскування рослин сої під час вегетації препаратом Вермимаг.
Таке поєднання є ще й енергетично вигідним і доцільним: коефіцієнт ефективності енерговитрат становить 7,5 проти 4,8 на контролі. Однак цей агрозахід вимагає високого рівня організації польових робіт у стислі строки, кваліфікованого розв’язання питань технологічного характеру, пошуку елементів удосконалення агротехнологій для конкретних ґрунтових умов і спеціалізації сівозмін господарства.
Соя унікальна за своїм хімічним складом культура. У зерні міститься до 40–45% високоякісного білка, 20–25% цінної за жирно-кислотним складом олії, 25–30% вуглеводів, до 6% різних мінеральних речовин, 12 основних вітамінів. На її частку припадає більше як 60% усіх білків олійних культур. Тільки із зерна сої виготовляють штучне молоко й різноманітні молочні продукти, що не поступаються за смаковими та поживними якостями натуральним продуктам із коров’ячого молока, але переважають їх за дієтичністю.
За результатами біохімічного аналізу зерна сої ми встановили, що якісні показники в ньому змінювалися залежно від сортових особливостей, кліматичних умов і досліджуваних агротехнічних чинників. На всіх варіантах якісні показники насіння сої значно поліпшувалися (табл. 2), порівнюючи з контролем.
Таблиця 2. Хімічний склад зерна сої залежно від варіанта досліду, 2019–2020 рр.
У наших дослідженнях уміст сирого білка — 43,5%, або на 3,4% більше від контролю був у варіанті № 8. Відповідно на 0,24 т/га зріс і збір сирого білка з гектара. На цьому самому варіанті отримано і збільшення вмісту олії в насінні сої на 2,50% (22,43%).
Аналіз економічної ефективності застосованих агротехнічних заходів у вирощуванні сої засвідчує переконливу доцільність використання соломи й рослинних решток, органічних добрив сумісно із посівом післяжнивних сидератів і розглядається як важливий захід, спрямований на збільшення врожайності сої та рентабельності її вирощування. Можна констатувати, що проведені агрозаходи забезпечили високі показники вартості валової продукції, чистого доходу і рівня рентабельності (табл. 3).
Таблиця 3. Економічна ефективність вирощування сої за сумісного використання соломи, сидератів й органічних добрив (2019–2020 рр.)
Установлено, що найкращі економічні показники (умовно чистий дохід, рівень рентабельності, собівартість зерна) були у варіантах, де на тлі деструкції соломи препаратом Вермистим-Д вносили органічні добрива Біопроферм із подальшою сівбою гірчиці білої на сидерат і проводили обприскування посівів сої під час вегетації рідким органічним добривом Вермимаг. На цьому варіанті умовно чистий дохід становив 23 285 грн/га і, порівнюючи з контролем, був на 9925 грн/га більший, рівень рентабельності становив 150,9% (більший за контроль на 25,1%), а собівартість вирощування зменшувалася на 488 грн/т.
Отже, застосування соломи сумісно із сидератом, органічним добривом Біопроферм, отриманим методом біологічної ферментації та органічним добривом Вермимаг, забезпечує підвищення ефективності виробництва насіння сої в умовах Західного Лісостепу.
Володимир СЕНДЕЦЬКИЙ, канд. с.-г. наук,
Тарас МЕЛЬНИЧУК, канд. с.-г. наук,
Володимир МАТВІЄЦЬ, канд. с.-г. наук,
Любомира ТУЦЬ
Івано-Франківська філія ДУ «Інститут охорони ґрунтів України»
Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна
станція ІСГ Карпатського регіону НААН
