Черешня цінна плодова культура. Вона має високі смакові якості, є дієтичним продуктом харчування, джерелом органічних цукрів (глюкоза, фруктоза), органічних кислот, пектинових і ароматичних речовин, клітковини, вітамінів (А, В, С, Е, РР), макро- і мікроелементів, що мають лікувальне значення в профілактиці багатьох захворювань людини.
Отримати високий урожай якісних плодів черешні дуже складно, особливо у вологі роки, коли відбувається інтенсивне ураження дерев хворобами. На черешні виявлено понад 40 хвороб грибної, бактеріальної, вірусної та фітоплазменної інфекції: моніліальний опік, клястероспоріоз, кокомікоз, вертицильоз, бура плямистість (філлостиктоз), церкоспороз, аскохітоз, антракноз, овуляріоз, септоріоз, рамуляріоз, іржа, парша, борошниста роса, курчавість листя, «відьмина мітла», бактеріальний рак, кореневий рак (зобоватість), бактеріальна плямистість, мозаїка, некрозно-кільцева плямистість, жовтяниця тощо. Далі наводимо опис найбільш поширених і шкідливих хвороб черешні.
Моніліоз
Хвороба поширена повсюдно, де росте черешня, і є однією з найшкідливіших як на черешні, так і на інших кісточкових плодових культурах. Проявляється протягом вегетації у вигляді двох форм: моніліального опіку та плодової гнилі.
Моніліальний опік проявляється навесні у вигляді раптового в’янення і засихання молодого листя, квіток. Хвороба поширюється дуже швидко. Під час цвітіння відбувається дуже швидке побуріння і засихання квіток, як ніби їх обпекли вогнем, в’янення і засихання листя, відмирання молодих плодових гілочок і однорічних пагонів. Протягом літа відбувається подальше ураження пагонів, гілок, бо грибниця патогену досить активно поширюється від місця початкового зараження. Засохлі квіти й листя на пагонах залишаються висіти на дереві іноді до наступної весни.
Моніліоз
Плодова гниль проявляється в період формування і дозрівання плодів. Спочатку з’являються бурі плями, які швидко ростуть і охоплюють весь плід. Поверхня уражених плодів покривається дрібними попелясто-сірими подушечками (конідіальне спороношення гриба). Уражені плоди зморщуються, засихають, муміфікуються. Частина їх залишається висіти на дереві до весни. Ураження плодів моніліозом часто називають сірою плодовою гниллю.
Збудником моніліозу є гриб Monilinia laxa Honey (Анаморф: Monilia laxa Sacc.; син. Monilia cinerea Bonord). Грибниця патогену за сприятливих умов може проникнути за вегетаційний період у пагонах і гілках на відстань до 40–50 см.
Сприятливим для швидкого розвитку моніліального опіку навесні є прохолодна і волога погода під час цвітіння. В умовах низької температури фаза цвітіння дерев подовжується, а висока вологість через часті дощі й тумани сприяє швидкому формуванню конідіального спороношення і його поширенню. Зимує патоген грибницею в уражених пагонах, гілках і муміфікованих плодах. Навесні патоген на уражених органах утворює нове конідіальне спороношення, яке інтенсивно поширюється в насадженнях черешні. В умовах теплої та м’якої зими гриб може зимувати й конідіями.
Моніліоз — дуже шкідливе захворювання, яке викликає відмирання гілок, пагонів, знижує зимостійкість дерев, викликає недобір врожаю плодів до 20–30%, іноді — 50–70%.
Клястероспоріоз (червонувато-коричнева плямистість, дірчаста плямистість, «простріл»)
Хвороба поширена повсюдно, де вирощується черешня, але найбільшу шкоду спостерігають у Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій областях.
Ознаки хвороби проявляються на листках, квітках, бруньках, зав’язі, плодах, гілочках і пагонах. На листках спочатку виникають численні дрібні червонувато-фіолетові або малиново-бурі плями (діаметром 1–2 мм), які поступово збільшуються і досягають розмірів 4–6 мм. Згодом плями світлішають у центрі. Пізніше тканина листка в місцях ураження відмирає і приблизно через два тижні випадає, листя стає дірчастим. Навколо дірок залишається червоно-бура або малинова облямівка. Наявність облямівки є важливою діагностичною ознакою клястероспоріоза, за якою відрізняють цю хворобу від інших плямистостей. По краях листка або біля головної жилки отвори збільшуються, часто нагадують пошкодження комахами.
Клястероспоріоз
Збудником хвороби є гриб Clasterosporium carpophilum Aderh. (Син. Wilsonimyces carpophilus Adasck., Coryneum beyerinckii Oud.; Helminthosporium carpophilum Lev.), який крім черешні вражає вишню, сливу, абрикосу та інші кісточкові культури. У період вегетації гриб поширюється конідіями. Конідії патогену проростають за високої вологості й температури повітря від 5 до 35 °С (оптимум 18–22 °С). За оптимальної температури і вологості конідії гриба проростають через 25–30 хв. Інкубаційний період розвитку хвороби залежно від температури становить 2–3 доби, а спороношення гриба з’являється через 5–7 днів після зараження.
Первинне зараження черешні грибом здійснюється конідіями у фенофазу «білий бутон — кінець цвітіння», другий критичний період зараження відбувається після цвітіння у фенофазу «ріст плодів», третій — після збору врожаю в кінці червня-липня. За сезон гриб розвиває кілька поколінь, зокрема і в період спокою дерев восени, і під час зимових відлиг.
Конідії гриба формуються навесні також на перезимувалих уражених листках і є додатковим джерелом первинного зараження молодого листя і зав’язі.
Шкідливість хвороби проявляється в пригніченні росту і розвитку рослин, в значному зменшенні асиміляційної поверхні в результаті передчасного опадання ураженого листя. Ураженість листя певних сортів черешні в окремі роки до 40% і більше, а плодів — 10–30%. Уражені плоди, особливо пізніх сортів, опадають або недорозвиваються, часто деформовані, однобокі, з низьким вмістом цукру. Суттєво зменшуються кількість і якість врожаю. Надзвичайно шкідливим є осіннє ураження бруньок, коли хвороба розвивається в період їх спокою, і до весни бруньки виявляються мертвими.
Кокомікоз
Хвороба поширена повсюдно, де росте черешня. Уражаються переважно листя, рідше молоді та недорозвинені пагони, плодоніжки і плоди. На листі сприйнятливих до хвороби сортів черешні кокомікоз проявляється переважно у вигляді дрібних (0,5–2 мм) червонувато-коричневих плям із верхнього боку пластинки, які пізніше зливаються. У вологу погоду в місцях уражень з нижнього боку листків з’являються білі або рожево-білі подушечки — конідіальне спороношення гриба. Уражені листки жовтіють, скручуються і обпадають. На плодах з’являються порівняно великі вдавлені плями з білуватим нальотом. Черешки і плоди буріють, засихають і передчасно обпадають.
Збудником хвороби є гриб Coccomyces hiemalis Higg., (Анаморф: Cylindrosporium hiemale Higg.), який вражає всі кісточкові культури, але найбільш сильно вражає черешню і вишню. Під час вегетації гриб поширюється конідіями.
Кокомікоз
Зимує гриб на опалих уражених листках грибницею. Навесні, протягом квітня, на цих листках формується сумчаста стадія у вигляді плодових тіл апотеції, наповнених сумками із сумкоспорами, які в травні викликають первинне зараження рослин. Вторинне зараження відбувається від конідій. Протягом вегетації гриб формує кілька поколінь конідіального спороношення.
Шкідливість хвороби. Через сильний розвиток хвороби за наявності опадів у липні — серпні більша частина ураженого листя засихає і обпадає, що негативно позначається на зимостійкості дерев і продуктивності. Відомі випадки загибелі плодоносних дерев черешні, уражених кокомікозом. Особливо великої шкоди хвороба завдає в розсадниках і молодих насадженнях черешні.
Бура плямистість або філлостиктоз
На листі черешні з’являються круглі жовто-бурі, бурі дрібні плями з темною облямівкою або без неї. Діагностична ознака — колір плям і наявність облямівки залежить від збудника хвороби. За сильного розвитку хвороби уражене листя скручується, швидко жовтіє і передчасно обпадає, частково всихають пагони.
Збудниками хвороби є гриби з роду Phyllosticta: Ph. prunicola Sacc.; Ph. pruni-avium Cooke, Ph. circumscissa Cooke. Протягом вегетації гриби формують кілька поколінь пікнідіального спороношення, поширюються пікноспорами. Сприяють розвитку хвороби в період вегетації висока вологість повітря, часті дощі, помірна температура повітря (19–26 °С).
Джерелом інфекції є опале уражене листя, на якому гриби зберігаються у вигляді пікнід із пікноспорами.
Шкода від хвороби полягає у зниженні асиміляційної поверхні дерев у результаті передчасного відмирання і опадання листя, що призводить до ослаблення рослин і зниження їх морозостійкості та продуктивності.
Септоріоз
Хвороба проявляється на листках, черешках і плодах. На листі спочатку з’являються плями жовтуватого кольору, ледь помітні, пізніше збільшуються, стають бурими. Уражена тканина листка в місцях плям покривається множинними бурими, темно-бурими точками, які являють собою плодові тіла гриба — пікніди з пікноспорами. Уражені листки буріють, стають червоно-бурими, засихають, скручуються, але не опадають, а залишаються висіти на дереві.
Збудником хвороби є гриб Gnomonia егрthrostoma Auersw. (Анаморф: Septoria pallens Sacc.). У циклі свого розвитку гриб формує пікнідіальну і сумчасту стадії. Протягом вегетації гриб поширюється пікноспорами.
Джерелом інфекції є опале уражене листя, на якому зберігаються пікніди з пікноспорами. Розвитку септоріозу сприяє підвищена вологість повітря, часті дощі.
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні дерев у результаті передчасного відмирання листків, зниження морозостійкості і продуктивності.
Церкоспороз
Плямистість поширена на всіх кісточкових, але найбільш сильно вражає черешню і вишню. Хвороба проявляється на листках у вигляді світло-бурих, жовтуватих, сірих або темно-бурих, округлих дрібних (діаметром 2–3 мм) плям, різко окреслених, з яскраво червоною або темно-фіолетовою облямівкою, які іноді випадають. Пізніше плями зливаються, утворюючи великі темно-бурі ураження листкових пластинок. У вологу погоду з нижнього боку листкової пластинки, переважно в центрі плям, виявляються розсіяні або скупчені дрібні темні подушечки конідіального спороношення гриба. У суху погоду уражена тканина розтріскується і випадає, і в листі утворюються дірки. Уражені листки жовтіють і передчасно опадають.
Збудником хвороби є гриб Муcosphaerella cerasella Aderh. (Анаморф: Cercospora cerasella Sacc.). Протягом вегетації гриб поширюється конідіями. Сприяють розвитку хвороби температура в межах 20–25 °С, відносна вологість вище 70%. За таких умов інкубаційний період триває близько 8 днів. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається в роки, коли суха спекотна погода часто чергується з помірно теплою, вологою погодою.
Джерелом інфекції є опале уражене листя, на якому патоген зберігається грибницею і конідіями. Навесні на цих листках гриб формує сумчасту стадію. Первинне зараження рослин відбувається від сумкоспор, вторинне — від конідій.
Шкідливість хвороби аналогічна як і за розвитку септоріозу.
Вертицильоз (вертицильозне в’янення)
Хвороба проявляється навесні або на початку літа у вигляді запізнілого зростання листкових і плодових бруньок, листкові пластинки стають меншого розміру. Іноді бруньки, тільки почавши розпускатися, засихають. Часто спостерігають раптове в’янення листя з одного боку крони або окремих гілок або цілого дерева. Листя скручується, в’яне і засихає, але не опадає і залишається довго висіти на гілках. Це гостра форма перебігу хвороби, яку називають «апоплексія». Дерево всихає протягом декількох днів.
За хронічної форми процес всихання протікає повільно, протягом багатьох років. На дереві спостерігають поступове пожовтіння, побуріння і опадання листя. Характерна діагностична ознака хвороби — некрози тканин деревини, які можна виявити на поздовжньому або поперечному зрізі уражених гілок у вигляді безперервних або точкових кілець потемніння ксилеми, а іноді й потемніння серцевини.
Збудником хвороби є гриби з роду Verticillium (V. albo-atrum Reinke et Berth, V. dahliae Kleb і ін.).
Джерелом інфекції є мікросклероції і хламідоспори грибів у ґрунті, які зберігають життєздатність до 8–10 років. Додатковим джерелом інфекції є грибниця патогенів, яка розвивається в ґрунті на органічних залишках.
Бактеріальний рак
Хвороба поширена на всіх кісточкових плодових культурах, але особливо шкодить абрикосі та черешні. Навесні хвороба проявляється у вигляді опіку. Пагони, квітки, молоді плоди раптово в’януть, буріють і засихають, довго залишаються висіти на деревах. На листках з’являються водянисті розпливчасті плями, які розтріскуються по жилах. Жилки при цьому стають червоними, листя жовтіє, скручується і передчасно опадає.
Через ураження гілок утворюються злегка вдавлені, округлі або видовжені виразки відмерлої кори. Навесні уражена кора заповнюється камеддю, стає мокрою і має кислий запах ферментованого соку. Навколо виразки здорової частини лубу утворюються валикоподібні новоутворення і краї виразок зарубцьовуються. Потім під впливом збудника хвороби новоутворення руйнуються, кора в цих місцях окільцьовується. Гинуть гілки і навіть все дерево.
Збудником хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv. morsprunorum Young et al. Поширюються бактерії краплями дощу, вітром, садовим інвентарем і посадковим матеріалом.
Джерелом інфекції є старі уражені плодові кісточкові сади. У молодих садах черешні бактерії розвиваються швидко, спричиняючи загибель дерев за 1–3 роки, а в старих хвороба набуває хронічної форми. Урожай з уражених дерев знижується більш ніж на 50%.
І. Л. МАРКОВ, професор НУБіП України
