Форма і розмір пустул, а також види деформації прилеглих до пустули тканин бульб залежать від стійкості сорту. Виділяють п’ять типів прояву ооспорозу на бульбах:
1 — утворення плоских дрібних пустул (горбиків) діаметром 0,5–1 мм;
2 — формування опуклих великих (діаметром 3–4 мм) і дрібних пустул, середина їх нерідко піднята, а краї вдавлені;
3 — утворення вдавлених неправильної форми плям, що робить поверхню бульби немовби пом’ятою;
4 — поява сильно вдавлених округлих плям у вигляді ямок (ярчата форма ооспорозу), окремі пустули та ямки зливаються в суцільну пляму;
5 — сильне ураження вічок без утворення пустул або плям.
На деяких сортах картоплі хвороба проявляється у вигляді чорних плям («чорна шкіра»), які поширюються на вічка. Бруньки у вічках відмирають, і бульби втрачають схожість.
Наведені типи прояву хвороби не завжди бувають чітко виражені за роками. Іноді на одній і тій самій бульбі спостерігаються різні форми прояву ооспорозу. У більшості випадків на поверхні уражених бульб утворюються округлі темні пустули, діаметром 3–5 мм, навколо кожної з них спостерігається невелике заглиблення. Розміщуються вони на бульбах поодиноко або зливаються по 3–5 (фото).
Коли пустули зливаються, утворюється велика, дещо вдавлена пляма, схожа на прояв фітофторозу. Однак за ооспорозу загнивання тканини під плямою не відбувається, характерного для фітофторозу. Незруйнована шкірка закритих пустул дозволяє легко відрізнити ооспороз від інших видів парші. На поверхні бульби, особливо за підвищеної вологості повітря у сховищі, може розвинутися білувато-сіруватий наліт конідіального спороношення збудника, який спричиняє повторні зараження бульб під час зберігання. Гриб уражує найчастіше тканину вічок. Уражені вічка відмирають або дають дуже слабкі паростки. За холодного зберігання картоплі може розвиватися ярчата форма ооспорозу, за якої на поверхні бульб утворюються округлі дещо заглиблені плями діаметром 4–12 мм.
Мікроскопічний аналіз вертикального розрізу пустули на бульбі показує, що його поверхня складається з 3–5 шарів покривної коркової тканини, далі виявляється 5–9 шарів темно-бурої паренхімної тканини з потовщеними деформованими стінками клітин, заповнених грибницею збудника хвороби. Під вторинною перидермою, в клітках здорової паренхіми, також виявляється грибниця патогену. Внаслідок розвитку хвороби тканина лущиться, і шкірка стає зморшкуватою. За одночасного розвитку ооспорозу і сріблястої парші поверхня бульби темніє, робиться нерівною і сильно лущиться.
Збудником хвороби є гриб Oospora pustulans Owen et Wakef. У процесі свого розвитку гриб формує конідіальне спороношення. Поширюється патоген конідіями. В умовах низької вологості повітря гіфи гриба розпадаються на окремі шматочки — оідії, які є додатковим джерелом інфекції.
Фото. Ооспороз картоплі
Крім бульб гриб уражує також коріння, столони й нижню частину стебел, на поверхні яких утворюються бурі розпливчасті плями з поперечними тріщинами.
Джерелом інфекції є уражені бульби, уражені рослинні рештки й ґрунт, у яких гриб зберігається у вигляді грибниці та склероціїв. Беззмінне вирощування культури на одному полі сприяє нагромадженню інфекції в ґрунті.
Бульби картоплі уражуються в ґрунті або під час зберігання. Гриб у бульбах зберігається в стані спокою в сочевичках, виявляється він також і в клітинах кори. Проникати в бульби гриб може з ґрунту також через вічка, механічні пошкодження шкіри, тощо. Іноді ураження бульб грибом відбувається через столони. У цьому разі бульби тривалий час несуть у собі приховану інфекцію.
У період зберігання картоплі конідії гриба, що утворилися на уражених бульбах, проростають інфекційними гіфами й уражують здорові бульби, які зберігаються поруч. В умовах сховища за відносної вологості понад 85% і температурі +3…+11 °С на уражених частинах бульби утворюється конідіальне спороношення гриба. За температури +17…+22 °С конідії проростають у паросткові інфекційні гіфи, які проникають у тканину бульби, спричиняючи його зараження.
Ооспороз найсильніше розвивається у сховищах за температури +4 °С і відносній вологості повітря близько 100%. За температури +25 °С і вище патоген припиняє свій розвиток. Життєздатність конідій гриба за температури +60 °С зберігається протягом години.
Зараження бульб у полі відбувається від інфекції, що зберігається в ґрунті на рослинних рештках і (головним чином) від занесеної в поле інфекції з ураженими насіннєвими бульбами. За садіння уражених бульб на їх поверхні в ґрунті розвивається конідіальне спороношення гриба, хвороба поступово поширюється на корені, столони й основу стебел (крім бульб нового врожаю). Упродовж вегетації рослин конідії гриба, які сформувалися на уражених коренях, столонах і стеблах, прилипають разом із грудочками ґрунту до поверхні молодих бульб і заспорюють їх. Зараження заспорених патогеном бульб відбувається вже під час їх зимового зберігання.
Інтенсивний ріст гриба відбувається в ґрунті в слабо-кислому середовищі (рН 6,2–6,8). За рН 3,4 і 10 збудник ооспорозу не розвивається. Найсильніше захворювання проявляється на легких ґрунтах за прохолодної погоди й великій вологості ґрунту. Ранні строки збирання картоплі сприяють посиленню шкідливості хвороби. У цей період інтенсивно уражуються недостиглі бульби, на поверхні яких до кінця періоду зберігання формуються пустули, збільшується кількість хворих бульб.
За пізніх термінів збирання врожаю зрілі бульби зі щільною, добре розвиненою шкіркою характеризуються підвищеною стійкістю до ооспорозу. Під час зберігання бульб картоплі розвитку хвороби сприяє недостатня вентиляція і підвищена вологість повітря в картоплесховищах. Сприяють розвитку хвороби на бульбах порушення температурного режиму в період зберігання (нижче за +1 °С) і забруднення повітря вуглекислотою, сірчистим газом, формаліном.
Шкідливість хвороби проявляється в різкому зниженні або повній втраті схожості насіннєвих уражених бульб. Розвиваючись у зоні вічок, гриб спричиняє почорніння і відмирання паростків. З інфікованих бульб рослини формують меншу кількість стебел, які повільно розвиваються, в результаті чого знижується їх продуктивність. У заражених бульбах істотно знижується вміст крохмалю, білка, вітаміну С, збільшується кількість моноцукрів. Уражені бульби ооспорозом схильні до сильнішого ураження ризоктоніозом, сріблястою паршею, мокрими й сухими гнилями, нематодами.
За використання на насіннєві цілі хворих бульб схожість картоплі може знижуватися до 30–45% і більше. Так, за садіння слабо уражених бульб ооспорозом урожай картоплі становив 26 т/га, за садіння середньо уражених бульб — 22 т/га, сильно уражених — 17,9 т/га, в той час за садіння картоплі здоровими бульбами врожай дорівнював 27,1 т/га (Ніколаєва, 1970).
Захисні заходи
Проти ґрунтової інфекції ооспорозу ефективним заходом є дотримання сівозміни. Розміщення картоплі слід планувати так, щоб ця культура поверталася на одне й те саме поле не раніше ніж через 3–4 роки.
Найкращими попередниками картоплі є озимі зернові, багаторічні трави, бобово-злакові суміші, льон, кукурудза й інші просапні, які не пошкоджуються збудником хвороби. Суворе дотримання сівозміни дозволяє очистити ґрунт від склероціїв збудника ооспорозу й багатьох інших патогенних мікроорганізмів. На невеликих дачних і присадибних ділянках дотримуватися такої сівозміни дуже складно, однак навіть за 2–3-річного інтервалу між садінням картоплі зараження бульб буде меншим у 3–4 рази. Хороші результати дає садіння картоплі після сидератів — люпину, озимого жита, ріпаку, мікрофлора ризосфери коренів яких проявляє антагоністичну дію до збудника хвороби й тим самим зменшує його життєздатність у ґрунті.
Високоефективним фітосанітарним заходом обмеження первинної інфекції ооспорозу є застосування для садіння картоплі здорових бульб, без видимих ознак хвороби. Для цього партію насіннєвої картоплі після зимового зберігання ретельно й акуратно перебирають з обов’язковим видаленням бульб, уражених ооспорозом й іншими хворобами. Для садіння беруть тільки здорові протруєні бульби.
Усі відходи біля місць зберігання й сортування бульб збирають, обробляють 5%-м розчином мідного купоросу чи 3–5%-м розчином хлорату магнію або закопують на глибину не меншу за 1 м. Бурти, майданчики, де проводили перебирання бульб, і тару дезінфікують 2–3%-м розчином мідного купоросу з вапном.
Для протруювання бульб перед садінням використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: бензойної кислоти, рк (Кагатнік, 0,4–0,7 л/т); іпродіона, к. с. (Ровраль АкваФло, 0,38–0,4 л/т); манкоцеба, з. п. (Дітан М-45, 2–2,5 кг/т); флудіоксоніла, т. к. с. (Максим 025 FS, 0,75 л/т і аналогами), інсекто-фунгіцидні комбіновані препарати на основі діючих речовин: фосфористої кислоти + калія фосфіта + імідаклоприда, в. р. (Прем’єр Голд, 1–1,5 л/т), дифеноконазола + флудіоксоніла + тіаметоксамома, т. к. с. (Селест Топ 312,5 FS, 0,5–0,7 л/т), імідаклоприда пенсікурона, тн. (Армада, 1,0 л/т та аналогами), пенфлуфена + клотіанідіна, тн (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,2–0,3 л/т).
Для протруювання бульб картоплі в робочі суспензії або емульсії додають мікроелементи: марганець, молібден, цинк, кожен по (0,02%), борну кислоту (0,05%), перманганат калію (0,001%), а також витяжки із суперфосфату (2%) і аміачної селітри (2%), які підвищують стійкість рослин до ооспорозу й інших захворювань. Норма витрати робочої рідини — 35 л/т.
Унесення збалансованих доз добрив — на підставі даних агрохімічного аналізу ґрунту. Особливу увагу слід звернути на наявність у ґрунті калію і магнію. Магній сприяє зниженню життєдіяльності гриба в ґрунті. Калій підвищує стійкість рослин до ооспорозу й інших захворювань.
Бульби нового врожаю значною мірою захищає від зараження передзбиральне скошування або десикація бадилля на насіннєвих ділянках за 10 днів до збирання врожаю препаратом Реглон Супер 150 SL, в. р. к. (1,5–2 л/га). Своєчасне знищення бадилля запобігає переданню інфекції багатьох збудників хвороб від бадилля до свіжозібраних бульб картоплі.
Збирають урожай у теплу суху погоду за середньодобової температури не нижчої за +5…+7 °С. Бульби, зібрані навіть у суху погоду за температури нижчої від +4 °С й вищої за +25 °С, інтенсивно уражуються ооспорозом й іншими грибними та бактеріальними хворобами. Просушування свіжозібраних насіннєвих бульб і їх озеленення істотно підвищує стійкість до ооспорозу.
Перед закладанням на зберігання партію насіннєвої картоплі з метою обмеження поширення ооспорозу й інших хвороб у картоплесховищах обробляють одним із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: бензойної кислоти, рк (Кагатнік, 0,2–0,4 л/т); іпродіона, к. с. (Ровраль АкваФло, 0,38–0,4 л/т); флудіоксоніла, т. к. с. (Максим 025 FS, 0,75 л/т й аналогами, імазаліла, р. к (Фумазаліл, 0,15 л/т).
І. Л. МАРКОВ, професор НУБіП України
