Одним з основних шляхів підвищення врожайності зерна кукурудзи та його якості є вирощування нових високопродуктивних ранньостиглих і середньоранніх гібридів, стійких до вилягання, які в умовах Лісостепу і Полісся дозрівали б у вересні з вологістю зерна під час збирання 18–24%.
Нові гібриди мають забезпечити істотні переваги над вже наявними скоростиглими гібридами кукурудзи за рівнем урожайності і стабільністю завдяки їх стійкості до несприятливих факторів середовища. Ефективність селекційної роботи над створенням нових високопродуктивних гібридів кукурудзи залежить від наявності вихідного матеріалу з великою генетичною різноманітністю, високою і середньою комбінаційною здатністю та комплексом цінних біологічних і господарських властивостей. Однак таких самозапилених ліній дуже мало, а ті, що входять до селекційних програм, мають низку недоліків: невисока стійкість до хвороб і шкідників, вилягання, невисока і нестабільна продуктивність, зерно під час збирання має підвищену вологість тощо.
Науково-теоретичні та прикладні дослідження з селекції, генетики, біотехнології та насінництва кукурудзи проводять вчені багатьох країн світу. Особливо вагомі результати досліджень у таких великих насіннєвих компаній, як «Піонер», «Монсанто», «Сингента», КВС, «Маїсадур». Вони проводять дослідження з використанням методів біотехнології, створюючи трансгенні генотипи з новими, не притаманними виду ознаками (зокрема, стійкість до гербіциду Раундап). Вони також ведуть перед у селекції гібридів кукурудзи, тому до Реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні на 2018 рік, внесли аж 1262 гібриди кукурудзи, із них: 404 (32%) — вітчизняні, 858 (68%) — іноземної селекції.
Провідна роль у створенні вітчизняних конкурентоспроможних гібридів належить Інституту зернових культур НААН. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2018 рік, занесено 138 гібридів кукурудзи селекції цієї установи, що перевищує 11% їх загальної кількості, а посівні площі сягають 20–25% загальної площі посівів кукурудзи в Україні. Успішно проводять селекцію кукурудзи в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, Селекційно-генетичному інституті Національний центр сортовивчення і сортовипробування, ННЦ «Інститут землеробства НААН», Інституті генетики та фізіології рослин НАН України тощо.
Які саме гібриди і в яких кліматичних зонах слід висівати, щоб отримувати максимальний комерційний ефект? Згідно з класифікацією Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН — ФАО (FAO, англ. Food and Agriculture Organization) за групами стиглості гібриди кукурудзи поділяють на сім груп: дуже ранньостиглі (ФАО 100–149), ранньостиглі (ФАО 150–199), середньоранні (ФАО 200–299), середньостиглі (ФАО 300–399), середньопізні (ФАО 400–499), пізньостиглі (ФАО 500–599), дуже пізньостиглі (ФАО понад 600).
В Україні гібриди дуже ранньостиглої групи поширені мало, бо вони низькопродуктивні. Але їх можна використовувати переважно на Півдні України в поукісних посівах після культур, що рано звільняють поле, коли ще достатня кількість вологи. Зерно пізньостиглих і дуже пізньостиглих гібридів в умовах нашої країни не вистигає або має зависоку вологість на час збирання. Тому в Україні вирощують на зерно гібриди кукурудзи чотирьох груп стиглості: ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі та середньопізні.
Вибір гібрида залежить від кліматичних умов зони вирощування і від рівня агротехніки. Гібриди з довшим вегетаційним періодом відрізняються більшим генетичним потенціалом, відповідно, дають більший урожай, але, як правило, мають вищу збиральну вологість зерна. Однак ранньостиглі гібриди в разі застосування інтенсивної агротехніки (інтенсивне удобрення, підвищена густота сівби) можуть дати такі самі врожаї, як і гібриди пізніших груп стиглості зі значно сухішим зерном. Правильний вибір гібрида впливає на врожайність на 30% і навіть більше.
У зоні Степу вирощують на зерно гібриди всіх чотирьох груп стиглості, при цьому середня врожайність зерна становить від 5–5,5 т/га у скоростиглих до 6–6,5 т/га у середньопізніх. Як правило, ранньостиглі та середньоранні гібриди досягають базової вологості зерна (14%) вже на полі, тобто не потребують досушування. Зерно пізніших гібридів виявляється вологішим на 2–5%. Тому, добираючи гібриди, слід зважати на всі економічні фактори. Адже в разі досушування зерна ми втрачаємо вагу фактично відсоток на відсоток, тобто, якщо з 1 т зерна потрібно зняти 5% вологи, отримаємо 950 кг сухого зерна. А за сушіння платимо від 50 до 100 гривень за тонно-відсоток.
У Лісостепу вирощують здебільшого гібриди ранньостиглі, середньоранні та середньостиглі. Коливання середньої врожайності зерна у скоростиглих гібридів становить 7–7,5 т/га, у середньоранніх — 8–8,5 т/га, при цьому збиральна вологість зерна залежно від груп стиглості й умов року може коливатися від 20 до 26%.
У зоні Полісся вирощують лише ранньостиглі та середньоранні гібриди з періодом вегетації — від сходів до повної стиглості — 105–120 днів. Урожайність таких гібридів у середньому становить від 9 до 11 т/га, а збиральна вологість зерна — від 22 до 28%. В окремі сприятливі роки, як-от, 2018-й, урожайність кукурудзи була високою в усіх зонах кукурудзосіяння, а збиральна вологість зерна на 2–5% нижчою за середню багаторічну. Середня врожайність зерна кукурудзи в Україні у 2018 році була рекордною — 7,6 т/га.
Отже, відповідно до кліматичних зон і потреби у сертифікованому насінні зареєстрованих в Україні гібридів кукурудзи, відсотковий розподіл гібридів за групами дозрівання має приблизно такий вигляд: ранньостиглі гібриди — 35%, середньоранні — 45%, середньостиглі — 15%, середньопізні — 5%.
Олександр СЕНЬ, доцент Національного університету біоресурсів
і природокористування України, канд. с.-г. наук
Віталій ЖЕМОЙДА, доцент Національного університету біоресурсів
і природокористування України, канд. с.-г. наук
