Якщо на 1 м² налічується менш ніж 150 розкущених або 200–250 нерозкущених рослин — такі площі доцільно пересіяти. В момент внесення добрив культура не повинна мати дефіцит азоту.
За наявності сніжного покриву вносити добрива не варто. Навіть за тонкого покриву найменше танення снігу призведе до стоку води. Вона буде переміщати азот у низини, що є на кожному полі. Це призведе до нерівномірного розподілу азоту на полі.
Внести азот потрібно обов’язково в фазі кущення; у фазі трубки уже недоцільно. Пшениця не загине, але вона знизить свій потенціал, навіть у разі внесення великої дози азоту. Запізнившись на кілька днів, сільгоспвиробники не тільки недогодовують рослини, але і втрачають кошти на непродуктивне внесення вже не настільки актуального добрива.
Весняне підживлення азотом — найбільш важливий агрозахід, що визначає рівень урожайності озимих зернових культур. Найбільш доцільним є обов’язкове дворазове підживлення озимих: перше — по мерзлоталому ґрунті для відновлення та нарощування вегетативної маси рослин, друге — локальним способом на початку виходу рослин у трубку для безпосереднього підвищення зернової продуктивності.
Іноді за вірогідності раннього відновлення вегетації на середньо- та слаборозвинених посівах більший ефект, ніж азотні забезпечують азотно-фосфорні добрива з високим вмістом водорозчинних форм фосфору (нітрофос, нітроамофос, амофос) або їх суміш з аміачною селітрою. Рекомендована доза для степових районів — N20–30Р20–40 кг/га д. р. Азотно-фосфорне підживлення сприяє інтенсивному росту вторинної (вузлової) кореневої системи та кущенню. Проводять його перед або на початку відновлення вегетації поверхневим або прикореневим способами.
Одним зі шляхів вирішення цього питання є прикореневе внесення РКД у ранньовесняне підживлення пшениці.
Суміш КАС із РКД дає змогу збільшити коефіцієнт використання фосфору, що пов’язано як із покращенням розподілу фосфору під час внесення, так і з синергетичним ефектом азоту на поглинання рослинами фосфору. Суміш цих двох продуктів найчастіше використовують на початку та в середині сезону. Проте слід брати до уваги те, що склад КАС і його рН значною мірою впливають на можливість випадіння осаду у разі змішування із РКД.
Для стимулювання весняного кущення і розвитку кореневої системи на зріджених, слаборозвинених та пошкоджених хворобами посівах доза азоту повинна становити орієнтовно 50–60 д. р./га (за умови, якщо її не внесено перед входом у зиму), а на добре розвинених посівах — 20–30 кг д. р./га.
Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох чинників — стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених площах рекомендується вносити 30% від повної норми азоту.
Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущенню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600–700 шт./м².
Якщо посіви зріджені (200–230 рослин на 1 м²), під час першого підживлення вносять N60–70. За наявності 180–200 рослин на 1 м² дозу азоту для першого підживлення підвищують до N80–100.
Норму азоту збільшують у роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації, внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. У роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає у середині березня) на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно.
Друге підживлення (продуктивне) найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку. До підживлення необхідно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур’янами. Сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю наближаються до головного стебла. Якщо рано навесні внести 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50–60%, або N60–90.
Третє підживлення (якісне)
Вносять решту азоту (10–15%) у період від початку фази колосіння до наливу зерна. Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу, зростає маса 1000 зерен. Впливає на врожайність і якість. Чим пізніше проведене підживлення, тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість. Для встановлення доцільності підживлення використовують дані діагностики. З метою одержання високої урожайності (0,5–0,7 т/га ц/ га) і якості зерна (вміст білка 13–14%, клейковини 27–30%) потрібно вносити сірку. Кількість сірки можна розрахувати за співвідношенням 1/8 до загального виносу азоту.
Сірку можна внести у вигляді сульфату магнію гранульованого або кристалічного (30% сірки) = 90 кг/га, або сульфату амонію (21% азоту і 24% сірки) = 26/0,24 = 110 кг/га.
Вплив весняно-літніх підживлень азотом на репродукційний процес рослин озимої пшениці
До останнього часу в зернових господарствах країни основну частку добрив у підживлення вносили по мерзлоталому ґрунту. Такий спосіб внесення добрив для пшениці та інших озимих зернових найбільш відомий і поширений. Втім, внесення мінеральних добрив по мерзлоталому ґрунті має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних насамперед відносять те, що під час застосування вони потрапляють до рослин вже з перших теплих днів, коли температура повітря і ґрунту прогрівається до 5 °C і вище й відновлюється весняна вегетація культури. При цьому створюються найкращі умови для розчинення добрив. За такого способу підживлення рослини озимих пшениці, жита, тритикале та ячменю встигають утворити додаткові пагони весняного кущення, що має вирішальне значення у роки з дефіцитом вологи у посівний період.
Втім, підживлення озимих зернових по мерзлоталому ґрунті актуальне лише в тому випадку, коли рослини пішли в зиму нерозкущеними (після гірших попередників, за пізніх строків сівби та за недостатньої кількості опадів у посівний період). Ефективність цього способу підживлення істотно знижується у роки зі стрімким наростанням температури повітря та ґрунту під час відновлення весняної вегетації, оскільки за таких умов рослини не встигають утворити додаткових пагонів продуктивного кущення. У такому випадку внесені мінеральні добрива використовуються для інтенсивного росту тих пагонів, які сформувалися ще з осені. За підживлення по мерзлоталому ґрунту, особливо під час випадання рясних опадів навесні, частина добрив може вимиватися у нижні ґрунтові горизонти, навіть потрапляти у ґрунтові води, в результаті чого також знижується ефективність їх внесення.
Період року, коли можна застосовувати підживлення по мерзлоталому ґрунті, дуже короткий. Як правило, йдеться лише про кілька днів перед відновленням весняної вегетації, коли ґрунт іще мерзлий, але сніговий покрив уже зійшов.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
