Н. Рябчун, С. Попов, О. Четверик, М. Цехмейструк, В. Тимчук, І. Черняєва, Т. Маркова, С. Авраменко, О. Садовой
Зважаючи на складну обстановку зі станом озимих посівів, науковцями Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААНУ проведені маршрутні обстеження полів перед зимівлею. Встановлено, що посіви озимої пшениці, на яких отримано сходи, перебувають у різному стані, від доброго до незадовільного, залежно від погодних умов місцевості та технології вирощування:
- 22% віднесено до категорії добрих (рівномірні, з достатньою густотою (4-4,8 млн/га) та фазою розвитку рослин «кущення» (3-5 пагонів на рослину), первинна і вторинна кореневі системи розвинуті добре). Коливання денних та нічних температур сприяють загартуванню рослин, потенціал таких посівів щодо перезимівлі і формування майбутнього урожаю високий.
- 47% визначено як задовільні посіви. Вони рівномірні за густотою (3,5-4,2 млн/га), але не вирівняні за фазою розвитку рослин - від шильця до 3-4 листків або початок кущення. Такий стан рослин не є оптимальним для перезимівлі, але за умови стабільної зими та ранньої вологої весни можливе формування середнього рівня урожайності зерна.
- 31% незадовільні посіви:
- сходи зріджені та різнорідні за розвитком;
- сходи отримані пізно, дружні, але у фазі шильця;
- повноцінних сходів немає, проростки ще не вийшли на поверхню ґрунту.
Особливе занепокоєння викликають поля, на яких насіння проросло, але не досягло поверхні ґрунту. За наявності вологи у ґрунті проростки пройдуть фазу яровизації, а сходи будуть отримані навесні. Однак зимостійкість цих посівів знижена, вдала перезимівля для них можлива тільки за умов не суворої зими зі стабільним сніговим покривом, без різких коливань температури. Недостатня кількість опадів у листопаді призводить до пересихання верхнього шару ґрунту, що несприятливо позначається на стані невкорінених проростків. Тому в зимовий та ранньовесняний періоди необхідно вести моніторинг стану цих посівів, щоб своєчасно визначити їх життєздатність. Сортовий потенціал урожайності для таких посівів навіть за сприятливої перезимівлі реалізується не повною мірою.
Кращі попередники
За попередниками в умовах осені 2011 року найкращі результати отримані:
- по попереднику чорний пар (74% від загальної площі добрих посівів),
- по різних попередниках, включаючи соняшник, при застосуванні вологозберігаючих технологій, зокрема, мінімальному передпосівному обробітку ґрунту і прямому посіві.
Таблиця 1. Вплив попередників на стан посівів озимої пшениці у
Харківській області, жовтень 2011 року
Фітосанітарний стан
Фітосанітарний стан посівів переважно задовільний. На посівах з розвиненими рослинами (у фазі кущення) виявлено пошкодження пшеничною мухою (від 3 до 20% пагонів), що призводить до загибелі пошкоджених пагонів та знижує зимостійкість рослин. Висока заселеність рослин цикадками та злаковими попелицями - переносниками ВЖКЯ. Нижча чисельність шкідників відмічена на посівах, де насіння було оброблено інсектицидними протруйниками.
На окремих полях відмічено ураження (у слабкому ступені) борошнистою росою від 5 до 70% рослин та бурою іржею 0,5-5%. На полях по стерньових попередниках спостерігається слабкий прояв кореневих гнилей на вторинній кореневій системі (1,5-10% рослин). Навесні необхідний моніторинг розвитку хвороб та шкідників на посівах озимої пшениці.
Фахівці рекомендують
За такого стану посівів радимо:
- створити в районах області постійні групи з моніторингу за станом озимих культур у зимовий та весняний період, до яких залучити агрономів-технологів, фахівців із захисту рослин, науковців;
- провести навчальні семінари для агрономів-практиків із питань моніторингу посівів у кожному господарстві;
- за результатами моніторингу розподілити посіви на дві групи: для отримання урожаю та площі під пересів.
На полях, залишених під урожай:
- своєчасно провести ранньовесняне підживлення
- здійснити захист від шкідників, хвороб та бур’янів
- провести підживлення у фазі весняного кущення із додаванням регуляторів росту та мікродобрив (Вимпел, Нутрівант, Наномікс тощо)
- позакореневе підживлення для якості зерна
На площах, визначених під пересів:
- своєчасно спланувати культури заміщення для збереження зернового клину (яра пшениця, тритикале, кукурудза)
- закупівля насіння ярих культур
- заготівля насіння озимих культур під посів 2012 року.
Особливу увагу слід приділити посівам озимих культур в елітно-насінницьких господарствах задля збереження насіннєвого потенціалу наступного року. Їх слід підживити в першу чергу, обстежити кожне поле та скласти прогноз біологічної урожайності. В період весняної вегетації такі посіви першочергово слід захистити від хвороб, шкідників та бур’янів. Особливу увагу варто приділити таким культурам, як озиме жито та тритикале, котрі підвищують рівень стабільності сільськогосподарського виробництва.
У насінницьких господарствах та ХПП доцільно провести облік запасів насіннєвого матеріалу озимих культур та забезпечити його надійне збереження до посівної 2012 року.
Системне спостереження за станом посівів озимих культур дозволяє вчасно скоригувати заходи догляду за рослинами.
За вказаних умов своєчасність прийняття рішення щодо підсіву чи пересіву постраждалих полів має вирішальне значення для ефективного використання посівних площ. Визначити стан рослин озимих культур, рівень їх перезимівлі ще до відновлення вегетації дозволяє моніторинг посівів, діагностика їх життєздатності в зимові місяці. У зв’язку з цим в кожному господарстві важливо розробити систему діагностичних заходів для визначення стану рослин озимих культур за етапами зимівлі з метою оцінки життєздатності посівів і розробки заходів догляду за ними.
Методи діагностики
В Інституті рослинництва ім. В.Я.Юр’єва НААНУ розроблена методологічна схема моніторингу посівів озимих культур у зимовий період, застосовувана як у науково-дослідних установах, так і в умовах сільськогосподарського виробництва.
За допомогою цих методів встановлюється ступінь пошкодження посівів та життєздатність рослин на різних етапах перезимівлі (рис.1).
Рис. 1. Методи визначення життєздатності рослин озимих культур
Метод монолітів. Для визначення життєздатності рослин за цим методом із посівів озимих культур у місцях, позначених з осені віхами, вирубують моноліт ґрунту розміром 30х30 см, товщиною 15 см так, щоб у нього потрапили рослини з двох суміжних рядків. При відсутності снігового покриву відбирати та транспортувати моноліти слід особливо обережно, оскільки замерзлі рослини дуже ламкі і легко пошкоджуються, а в дні, коли температура повітря сягає нижче -14...-16оС, зразки відбирати не слід, тому що рослини можуть отримати додаткові пошкодження.
Моноліти розміщують у дерев'яні ящики відповідних розмірів, прикривають брезентом, мішковиною чи іншим теплоізолюючим матеріалом і транспортують у приміщення з температурою +5...+10оС для розморожування. Кожний моноліт супроводжується етикеткою, на якій зазначається культура, сорт, попередник, площа і номер поля, дата сівби. Обов’язково відмічається температура повітря під час взяття зразка, глибина снігового покриву, наявність, товщина та характер льодяної кірки. Ящики з монолітами прикривають зволоженою мішковиною чи іншим повітропроникним матеріалом і залишають до повного відтавання, як правило, для цього потрібно 1-1,5 діб. Після відтавання моноліти переносять у тепле, добре освітлене приміщення із температурою +17...+20оС. Надземну масу рослин зрізають ножицями на висоті 4-6 см від поверхні ґрунту, пустоти і тріщини засипають ґрунтом. Рослини поливають, підтримуючи достатню вологість ґрунту і не допускаючи його пересихання. Через 10 днів проводять попередню оцінку життєздатності рослин, а через 15-20 днів - остаточну (рис. 2).
Розрахунок відсотка життєздатних рослин проводять за формулою:
Х= (А : В) х 100,
де
Х - життєздатність посіву, %;
А - кількість живих рослин у пробі;
В - загальна кількість рослин у пробі.
Проводячи обліки, до життєздатних слід відносити рослини, що активно утворюють нові листки та вузлові корені. Однак слід зауважити, що у слаборозвинених з осені рослин та в умовах недостатнього освітлення, а також на початку і в середині зими нові вузлові корені можуть не утворюватись, але при активному відростанні листових пластинок такі рослини слід відносити до життєздатних. Аналіз конуса росту відростаючих рослин під мікроскопом може дати більш надійне підтвердження їх життєвості.
Метод монолітів дає найбільш достовірну характеристику життєздатності посівів при умові беззаперечного додержання всіх правил відбору, транспортування, відтаювання та відрощування зразків, оскільки порушення хоча б одного з них призводить до неправильних висновків.
Протягом зими моноліти відбирають 25 січня, 20 лютого, 10 березня, а також після відчутних знижень температури чи впливу інших несприятливих чинників.
Водний метод дозволяє швидше отримати оцінку стану рослин, а в умовах позитивних температур у зимовий період та незамерзлого ґрунту він є цілком надійним та достовірним. У 2-4 типових місцях поля вирубують або викопують рослини з двох суміжних рядків по 0,5 м. Рослини разом з грудками землі доставляють у приміщення та розморожують за тією ж схемою, що й моноліти. За температури в полі вищій від 0оС розморожування відсутнє. Потім їх відмивають водою кімнатної температури, обрізають корені на відстані 3-4 см, а пагони з листками на 5-6 см від вузлів кущення. Підготовлені таким чином зразки розміщують у неглибокі ємкості (тарелі, склянки, можна використати зрізані ПЕТ-пляшки) так, щоб рослини були занурені у воду на 2-3 см вище вузлів кущення. Зразки виставляють у добре освітлене приміщення із температурою 18-20оС, воду необхідно міняти кожні 2 дні. Вже через 2-3 дні у живих рослин помітне відростання листових пластинок і вузлових коренів. Остаточну оцінку можна проводити за 7 днів.
Життєздатні рослини активно відростають, утворюють нові листки і корені, пошкоджені - відростають слабо і з часом припиняють ріст, а загиблі - не утворюють нових листків і коренів. Підрахунки проводять за тією ж формулою, що і при методі монолітів.
Модифікаціями водного методу є цукровий метод та експрес-метод Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва.
Цукровий метод відрізняється від водного тим, що замість води рослини спочатку занурюють у 2% розчин цукру на 12-15 годин, а потім замінюють його водою. Однак слід зауважити, що цей метод може давати дещо завищені результати, особливо в другій половині зими, коли в природних умовах значна частина запасних цукрів у вузлах кущення вичерпана.
Експрес-метод поєднує у собі швидкість та досить високу надійність. У відібраних та підготовлених, як вказувалось вище рослин, зрізають корені на відстані 1 см від вузла кущення, а надземну масу - на рівні розходження листочків. Підготовлені таким чином рослини компактні та зручні в роботі, менше уражаються плісенню та швидше відростають. Рослини вміщують у склянки з водою так, щоб вода покривала нижню частину вузлів кущення, зверху можна нещільно прикрити поліетиленовою плівкою. Зразки виставляють у добре освітленому приміщенні з температурою +22...+24оС. Через 1-2 доби у живих рослин відмічається приріст 5-8 мм, загиблі рослини приросту не дають. Остаточний підрахунок проводять через 3-5 діб.
Визначення життєздатності рослин вищевказаними способами не вимагає складного обладнання і доступне в умовах сільськогосподарських підприємств.
У науково-дослідних установах, забезпечених обладнанням для більш детального дослідження рослин, застосовують наступні методи.
Метод барвників полягає у використанні хімічних речовин, які при взаємодії із клітинним соком дають кольорову реакцію. Найчастіше використовуються тетразол (трифенилтетразолхлорид) та фуксин кислий. При використанні методу барвників рослини відбирають, розморожують та готують до аналізу за загальною схемою. На рівні розміщення конуса росту роблять поздовжній зріз. Приготовані препарати вміщують в 0,5% розчин тетразолу на 1 годину в термостаті за температури +40оС, або при кімнатній температурі, закривши темним матеріалом, на 4 години. Після цього підраховують кількість живих та загиблих рослин. У живих тканинах безбарвний тетразол під впливом ферментів утворює формазин, який забарвлює тканини в яскраво-червоний колір від рожевого до оранжевого відтінків. Тканини загиблих рослин не забарвлюються.
При використанні фуксину кислого препарати готують аналогічно, занурюючи тканини в 0,3% розчин барвника. Через 15 хвилин рослинний матеріал ретельно промивають чистою водою і розглядають зрізи в мікроскоп. Живі ділянки не фарбуються і мають слабо зелене або білувате забарвлення. Загиблі клітини і тканини стають яскраво-червоними, пошкоджені мають блідо-рожевий колір.
Метод біологічного контролю (аналіз конуса росту за Ф.М. Куперман) полягає у спостереженні за станом конуса росту під мікроскопом чи бінокуляром. У живих рослин конус росту тургорний, блідозелений, із блиском, у загиблих - відрізняється втратою тургора, помутнінням, жовтувато-бурим забарвленням. Слід звертати увагу також на стан тканин вузла кущення, розміщених під конусом росту: у пошкоджених рослин вони мають бурий колір, і чим більша площа ураження, тим рослина менш життєздатна. Такі рослини можуть бути дуже малопродуктивними або загинути, особливо в умовах пізньої чи сухої весни.
В умовах теплої осені та зими, особливо зі збереженням температур вище 0оС, важливо вести моніторинг етапів органогенезу конусів росту озимих рослин. Рослини здатні формувати високий рівень загартування лише при перебуванні конуса росту на І-ІІ етапах органогенезу (за Ф.М. Куперман), його довжина у пшениці при цьому має бути в межах 0,2-0,5 мм, при настанні ІІІ етапу загартованість рослин знижується, а ІV етапу і вище - рослини не здатні витримувати тривалого зниження температур нижче -5...-10оС.
Характеристикою стійкості рослин озимих культур до несприятливих умов зимівлі є вміст та динаміка розчинних вуглеводів у тканинах вузлів кущtння, що свідчить про ступінь загартування рослин з осені та збереження його до кінця перезимівлі.
Остаточний облік стану посівів озимих культур проводиться навесні, при відновленні весняної вегетації рослин. У цей період проводять візуальну оцінку стану озимих полів за п’ятибальною шкалою. Якщо стан посіву нерівномірний, поле умовно поділяють на кілька ділянок, оцінюють кожну окремо і обраховують середній бал. За значної строкатості посіву рішення щодо подальшої його долі можна приймати за кожною частиною окремо.
Рис. 2. Оцінка життєздатності рослин
Посіви з оцінкою 3 бала можливо ремонтувати ярим ячменем або тритикале за умови задовільного фітосанітарного стану, використовувати такий посів виключно на фуражні цілі; при меншій густоті рослин поле доцільно пересіяти.
Таким чином, проведення моніторингу стану озимих культур у зимовий і ранньовесняний періоди дозволяє своєчасно визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду за ними - підживлення азотними добривами та регуляторами росту і мікроелементами (Вимпел, Наномікс), що особливо актуально на слабо розкущених з осені посівах; обробки фунгіцидами, інсектицидами та гербіцидами з метою отримання високого урожаю якісного зерна, а за необхідності, забезпечити господарства насінням ярих культур для ремонту чи пересіву площ.
Для додаткової інформації звертайтеся до авторів за адресою:
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва
61128, м. Харків, пр. Московський, 142
Тел. (+38) (057) 392 -13-43
Факс (+38) (057) 779-84-17
