Реальні переваги застосування цього азотного добрива, по суті, ми поки що лише відкриваємо для себе. Тим часом безводний аміак, як до речі й КАС, сьогодні в північноамериканських фермерів — один з обов’язкових атрибутів високорентабельного землеробства, яке працює за інтенсивними технологіями. З іншого боку, його відносно обмежене застосування в наших краях свідчить про те, що це азотне добриво має не лише переваги, а й супроводжується певними труднощами. Ось про це все ми й поговоримо.
На жаль, вітчизняні фермери вносять мінеральні добрива на своїх полях у недостатній кількості. Причин тому чимало, і передусім фінансовий чинник. Проте азотні добрива аграрії намагаються вносити в необхідних нормах. Здебільшого це такі популярні тверді добрива, як амофос, аміачна селітра, сульфат амонію і карбамід. На відміну від рідких азотних добрив, застосування яких не таке поширене. Разом із тим саме концентровані рідкі азотні добрива нині широко застосовують у Північній Америці та Європі. Їх правильне застосування дозволяє досягти максимального ефекту і перейти до по-справжньому інтенсивних технологій землеробства.
Безводний аміак і КАС хоча і застосовують в аграрних господарствах України, проте не так широко, як вони цього заслуговують. Причина перша — традиція. Багато агрономів десятиліттями винятково тверді мінеральні добрива, буквально за звичкою.
Причина друга — логістика і специфіка внесення безводного аміаку. Безводний аміак заборонено, та й не рентабельно, перевозити автомобільним транспортом на великі відстані. Це можуть робити тільки спеціалізовані організації. Лишається тільки залізниця, якою перевозити в будь-якому разі дорожче і складніше, ніж морським шляхом. Помножимо логістику на підвищені заходи безпеки й отримаємо доволі високу ціну питання.
До того ж безводний аміак — це високотоксична й небезпечна для навколишнього середовища речовина. Непідготовлених людей не можна підпускати до роботи з нею навіть на гарматний постріл. Специфіка застосування цього виду добрив передбачає тільки залучення спеціалізованих організацій, у яких є відповідні дозволи, допуски й уміння. Зрозуміло, за дуже великого бажання можна вносити безводний аміак і самостійно, але і в такому разі доведеться залучати сторонню організацію, як і додатково купувати потрібну техніку для внесення.
Причина третя — і за саме добриво, і за послуги для його внесення доведеться заплатити відчутно більше, ніж за традиційну селітру або карбамід. Та й пального піде більше, бо безводний аміак слід уносити тільки вглиб ґрунту спеціальним культиватором. Не всякий керівник господарства піде на такі витрати — куди простіше вносити традиційні гранульовані добрива чи навіть КАС.
Причина четверта — безводний аміак може виявитися далеко не найбезпечнішим варіантом для навколишнього середовища.
Як бачимо, проблемних місць тут предостатньо і далеко не кожному господарству припаде технологія вирощування врожаю з використанням безводного аміаку як основного азотного добрива.
Проте є чимало успішних господарств, які регулярно вносять безводний аміак, незважаючи ані на витрати, ані на труднощі в транспортуванні й унесенні, ані на інші аналогічні чинники. Розберемося тепер із його перевагами.
Почнемо з того, що безводний аміак — високо концентроване добриво, в складі якого вміст діючої речовини перевищує показник у 82%. Це означає, що рослини навесні відразу ж отримують те, що їм потрібно в достатній кількості та легкодоступній формі. Чи варто говорити, що безводний аміак набагато перевершує за ступенем засвоєння і ККД тверді гранульовані добрива. Останнім вкрай необхідна достатня вологість, інакше значна частина діючої речовини пропаде.
Тут ми впритул підходимо до ще одного аргументу за використання безводного аміаку. Як відомо, це газоподібна речовина. Її вносять культиватором у ґрунт на кшталт підшкірної ін’єкції. Добриво рівномірно поширюється по всій площі внесення й розміщуватиметься по всій глибині шару, де будуть розташовані корінці рослин. Таким чином, посіви отримують азот у легкодоступній формі протягом практично всього періоду вегетації. І — слід наголосити — його засвоєння не залежить від наявності критичного рівня вологи в ґрунті.
Тепер порівняємо з гранульованими азотними добривами. Перше, що впадає в око, — нерівномірне розміщення гранул на поверхні землі. Які б якісні розкидачі добрив ви б не застосовували, в будь-якому разі про рівномірне покриття площі говорити не доводиться. Додамо до цього нагальну потребу у волозі. Недостатньо вологий ґрунт або відсутність дощів перетворять тверді добрива на непотрібні камінці. Зрозуміло, не все і не завжди має такий сумний вигляд, але, як свідчить досвід, така ситуація трапляється досить часто. Через це нерідко доводиться організовувати додаткову азотну підгодівлю КАСом, що не завжди технічно можливо.
Завдяки тому, що азот у складі безводного аміаку перебуває в легкодоступній формі, його наявність у ґрунті змушує «заворушитися» сполуки калію й фосфору, навіть ті, що вважаються недоступними. Відповідно, вносячи це азотне добриво, ви одночасно підвищуєте ефективність інших видів добрив, а також мобілізуєте ті активні речовини, що вже є в ґрунті, але неактивні.
Завершуючи порівняння з гранульованими добривами, згадаємо і про такий важливий аспект, як запобігання нецільовому використанню ресурсів. У великих господарствах, на жаль, трапляється, скажімо, неправомірне присвоєння мінеральних добрив. Хтось краде кілограмами, хтось мішками, а хтось — цілими вагонами. Використання безводного аміаку одним махом усуває цю проблему, бо безводний аміак відром не начерпаєш…
Тепер щодо екології. Звісно, що цілющим вплив на біоту, що міститься в ґрунті, вплив безводного аміаку назвати складно. Однак він у жодному разі не «випалює» землю. Поряд із тим він геть знищує злісних шкідників — починаючи від мишей і закінчуючи личинками комах. У цьому питанні виразимося так: якби застосування безводного аміаку містило в собі загрозу навколишньому середовищу, його внесення давно б заборонили в таких екологічно стурбованих регіонах, як Північна Америка і Євросоюз.
Іноді доводиться чути твердження, що внесення безводного аміаку обійдеться дешевше принаймні в 1,5 раза, як порівняти з твердими добривами. А то й у 2–2,5 раза. Причини називають такі: виробництво гранульованих добрив більш затратне, так само як і перевезення, бо активна речовина в безводному аміаку набагато більш концентрована. Але це не зовсім правильно. Насправді собівартість унесення безводного аміаку, включно з вартістю самого добрива, приблизно дорівнює застосуванню традиційних гранульованих добрив.
Великим господарствам і агрохолдингам доцільно створювати власні підрозділи з унесення безводного аміаку. Наймати сторонню компанію для внесення цього виду добрива на десятках і тим більше сотнях тисяч гектарів вийде надто дорого. Значно перспективніше одноразово закупити обладнання, укласти прямий договір із постачальниками й організувати навчання персоналу.
Не слід забувати й про ще один нюанс. Перехід до внесення безводного аміаку або КАС сам по собі, без зміни основних підходів у технології вирощування врожаю — марна трата грошей. Обов’язково слід провести детальний аналіз ґрунтів, які обробляють у господарстві, і з урахуванням опадів визначити:
• оптимальний вид обробітку ґрунту;
• оптимальні сорти й гібриди насіння від відомих виробників;
• провести те саме щодо агрохімікатів і мікродобрив.
Фактично — здійснити комплекс заходів, які дозволять вести мову про інтенсивну технологію. Адже застосування безводного аміаку, наприклад, під кукурудзу — це і є заявка на високоінтенсивну технологію вирощування цієї культури з відповідними розрахунками на врожайність.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
