У весняно-літній період серед комплексу шкідників на посівах озимого ріпаку, незалежно від погодних умов, домінуючими є: у фазах утворення розетки-стеблування - капустяний стебловий прихованохоботник; стеблування-цвітіння - ріпаковий квіткоїд; початок цвітіння-кінець цвітіння - капустяний стручковий прихованохоботник, повне цвітіння-зелений стручок - капустяний стручковий комарик. На посівах ярого ріпаку: в фази проростання-утворення розетки - хрестоцвітні блішки; бутонізації-цвітіння - ріпаковий квіткоїд; початок цвітіння-кінець цвітіння - капустяний стручковий прихованохоботник; повне цвітіння-зелений стручок - капустяний стручковий комарик (насіннєва галиця). Відчутної шкоди в сприятливі роки для їх розвитку завдають і такі шкідники, як: ріпаковий пильщик (трач) - ярому ріпаку в теплі роки з достатньою вологою; попелиця капустяна - озимому після м’яких зим та сухої і теплої погоди навесні, клопи-щитники в період дозрівання ріпаку (в ранкові часи) - за достатнього зволоження та теплої погоди, озима совка - особливо за порушення технології вирощування культури.
Аналіз розвитку ентомокомплексу в умовах 2012 року
У 2012 році з початку відновлення вегетації площі озимого ріпаку заселяли капустяна попелиця, по крайових смугах хрестоцвітні блішки, з сере-дини квітня на ріпаку живився стебловий прихованохоботник, з початку бутонізації (кінець квітня) шкодив ріпаковий квіткоїд за допорогової чисельності, лише у Черкаській області чисельність його була 3–5 імаго на рослину, що вище порогу шкідливості (в період бутонізації ЕПШ - 2–3 екз./ рослину).
З початку травня відчутної шкоди почали завдавати личинки прихованохоботника стеблового, ними було пошкоджено 3–8% рослин за чисельності 1–2 екз./рослину на 15–35% площ; ріпаковий квіткоїд пошкодив до 9% рослин. У період цвітіння відмічали літ ріпакового пильщика, капустяного та ріпакового біланів, шкідливість личинок капустяної галиці за чисельності 2,0–8,0 екз./стручок, поширення та шкідливість оленки волохатої, особливо у Чернігівській, Київській, Вінницькій, Кіровоградській, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, де вона на 15% площ у крайових смугах посівів ріпаку заселяла та пошкоджувала 2–8% рослин за чисельності 1–5 екз./м2. Цей шкідник живиться бутонами і квітками, яйця відкладає у грунт, личинки живляться відмерлими корінцями і перегноєм, заляльковуються у ґрунті, зимують дорослі жуки в грунті. В південних областях шкодив ріпаковий листоїд.
У період утворення та росту стручків озимого ріпаку (кінець травня-початок червня) на площах ріпаку живилися личинки капустяного стеблового та насіннєвого прихованохоботників, ріпакового пильщика, капустяної стучкової галиці, подекуди осередково рослини заселяли хрестоцвітні клопи, капустяна попелиця, ріпаковий білан, на півдні - ріпаковий листоїд. Фітофаги пошкодили до 25% рослин. У Кіровоградській області ріпаковий листоїд пошкодив до 20% рослин на 78% площ. Ярий ріпак (сходи-стеблування та початок бутонізації) заселяли хретоцвітні блішки, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий білан, пильщик та хрестоцвітні клопи за допорогової чисельності.
Таблиця. Захисні заходи на ріпаку від шкідників (за рекомендацією НУБіП, 2012р.)
Чисельність жилих колоній мишоподібних гризунів на площах ріпаку в умовах 2012 року практично повсюдно не перевищувала порогу шкідливості, який становить 3–5 кол./га і сягає 1–3 кол./га, лише подекуди в західних областях були осередки з чисельністю шкідника вище порогу - до 5–6 кол./га ( Волинська та Закарпатська області).
Восени на площах озимого ріпаку під урожай 2013 року живилися: ріпаковий пильщик - найбільше у Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій, Тернопільській, Вінницькій, Кіровоградській, Запорізькій, Луганській областях та в АР Крим, де заселив та пошкодив до 8% рослин, у Кіровоградській було пошкоджено до 40% рослин, в тому числі 20% у сильному ступені; імаго і личинки хрестоцвітого (стеблового капустяного прихованохоботника); хрестоцвіті блішки на 4–25% площ, максимально ними було заселено та пошкоджено до 60% рослин у середньому та слабкому ступенях у Львівській і Запорізькій областях; капустяна попелиця за незначної чисельності; гусениці біланів ріпакового і капустяного, які у слабкому ступені пошкодили від 0,5 до 10% рослин; личинки дротяників і травневого хруща; гусениці озимої совки на 60–100% площ ріпаку за чисельності 1 екз./м2. пошкодили до 2% рослин, найбільше на площах після зернових попередників.
Мишоподібні гризуни почали мігрувати на посіви ріпаку під урожай 2013 року з середини вересня. У жовтні шкідники заселяли уже від 5 до 27% площ ріпаку, максимально від 43 до 88% площ у Рівненській, Тернопільській, Кіровоградській областях за середньої чисельності 1–2 кол./га, максимально до 5 кол./га в Тернопільській, Чернівецькій областях, подекуди в осередках у Черкаській виявляли від 6 до 11 кол./га.
Яка ситуація цього року?
У поточному році навесні, в березні, на посівах озимого ріпаку почнуть з’являтися та шкодити імаго хрестоцвітого, потім великого ріпакового та капустяного стеблового прихованохоботників. У кінці бутонізації у період цвітіння з’являється капустяний стручковий прихованохоботник, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, хрестоцвіті блішки, капустяна попелиця.
Восени небезпеку сходам озимого ріпаку повсюдно, передусім за посушливих умов, створюватимуть хрестоцвіті блішки, підгризаючі та листогризучі совки, білянки, попелиці, ріпаковий пильщик та листоїд, хрестоцвітий та капустяний галовий прихованохоботники, грунтові шкідники, мишоподібні гризуни.
Хрестоцвітий (чорний стебловий) капустяний прихованохоботник відкладає яйця у пазухах листків із вересня. Навесні шкодять личинки, восени імаго, а за умов довготривалої теплої осені відроджуються та знову завдають шкоду личинки. Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання рослин на рівні поверхні ґрунту. Внаслідок пошкодження рослин цим шкідником восени верхівка пагона відмирає, рослина вимерзає.
Проводити обробки проти личинок хрестоцвітого прихованохоботника навесні не-ефективно, бо вони знаходяться у середині стебла і захищені від дії інсектициду. Тому за умов теплої тривалої осені обробки проводять у період масового заселення площ жуками шкідника до початку відкладання яєць - вересень-середина жовтня (ЕПШ 10 жуків/жовту чашку, впродовж 3-х днів).
Стебловий капустяний прихованохоботник найбільше шкодить у південних, центральних і західних областях. Зимують жуки в лісосмугах, на узліссях і в чагарниках під сухим листям та рослинними рештками. Навесні з місця зимівлі виходять за прогрівання верхнього шару ґрунту до 8–90С. Шкодять дорослі жуки і личинки. Пошкоджені рослини ріпаку дозрівають на 10–15 днів раніше, ніж здорові, але стручки недорозвинені, насіння дрібне.
Жуки та личинки капустяного стручкового прихованохоботника (насіннєвий прихованохоботник) зимують у лісосмугах, на узліссях і в чагарниках під сухим листям та рослинними рештками. З місць зимівлі виходять у квітні-на початку травня. Живляться спочатку на капустяних бур’янах, а потім на насінниках ріпаку, капусти та на інших капустяних культурах. Жуки вигризають на стеблах, квітконіжках і бутонах виразки.
Імаго капустяного галового прихованохоботника з’являється на посівах озимого ріпаку у кінці серпня-на початку вересня. Живляться довгоносики на сходах ріпаку до пониження температури до 60С. Ознаками пошкодження капустяного галового прихованохоботника є наріст - гали розміром до 1 см, що послаблює зимостійкість і ріст рослин, знижує стійкість до ураження грибковими хворобами.
Прихованохоботники можуть бути причиною раннього (осіннього і весняного) вилягання рослин, зниження зимостійкості та стійкості рослин до ураження хворобами.
Накопичення прихованохоботників зумовлене недотриманням сівозмін, агротехніки, просторової ізоляції від минулорічних посівів і несвоєчасним проведенням заходів захисту. Важливим у регулюванні чисельності всіх видів прихованохоботників є раннє виявлення їх на посівах у стадії імаго в період масового живлення, ще до початку відкладання яєць у середину стебла, де личинка захищена від дії інсектициду. Для виявлення шкідників використовують пастки - «жовті посудини», або жовті клейові пастки.
Посіви проти стеблового капустяного прихованохоботника захищають навесні у фазі 2–4-х листків за чисельності шкідника 1–2 жуки/40 рослин за температури повітря понад 120С або 4–6 жуків/пастку (жовту посудину) на краю поля за добу. Для запобігання шкідливості капустяного стручкового прихованохоботника обробку проводять: у період опадання пелюсток з квіток і утворення перших стручків. Поріг шкідливості на початку цвітіння - 1 жук/рослину, у фазі цвітіння - 1 жук/2 рослини.
Ріпаковий квіткоїд. З місць зимівлі жуки виходять при прогріванні ґрунту до 10 °C. У цей же час вже цвітуть первоцвіти (мати-й-мачуха, верби тощо), пилком яких вони живляться. На посіви озимого ріпаку квіткоїд переселяється у фазі стеблування-утворення бутонів. За нашими спостереженнями фітоіндикатором появи жуків на посівах ріпаку може слугувати початок цвітіння клену звичайного. Пошкоджені бутони і квітки опадають, при частковому пошкодженні формуються неповноцінні стручки. Личинки живляться пилком та іншими частинами квітки, заляльковуються у грунті. На території України розвивається 2–3 покоління. Завдає шкоди як озимому, так і ярому ріпаку. Чим раніше з’являється шкідник на полі, тим більша шкода заподіяна ним, при пізньому розвитку бутонів втрати урожаю можуть сягати 50%. Менше потерпають від ріпакового квіткоїда сорти ріпаку з інтенсивним квіткуванням.
Для ефективного регулювання чисельності шкідника важливим є визначення початку міграції імаго на посіви ріпаку для своєчасного застосування інсектицидів. Обробку проводять за чисельності шкідника в період початку бутонізації - 1–2 жуки/рослину; бутонізації - 2–3 жуки/рослину; кінець бутонізації-початок цвітіння - 5–6 жуків/рослину.
Ріпаковий пильщик найбільше шкодить у зволожених західних районах Полісся і Лісостепу. Зимує доросла личинка в коконі у грунті, заляльковується навесні, дорослі комахи з’являються в кінці травня-на початку червня. Додаткове живлення відбувається на молочайних, капустяних рослинах тощо. Самки відкладають яйця по одному в надрізи на нижньому боці листків. У теплі роки з достатньою вологою шкідник становить загрозу ярому ріпаку. Восени шкідник масово з’являється із настанням прохолодної погоди, особливо за високої вологості. Пошкодження личинками рослин може призвести до повної загибелі посівів.
Для зниження чисельності ріпакового пильщика на посівах і навколо них знищують капустяні бур’яни, проводять глибоку зяблеву оранку, при якій зникають кокони з личинками. Одним із заходів захисту культури від пильщика є обробка насіння та сходів за чисельності личинок молодших віків 1–2 екз./рослину, під час утворення розетки - 3 екз./м2.
Ріпаковий листоїд поширений повсюдно, більше шкодить у Поліссі та Лісостепу. Зимує у стадії яйця у верхніх шарах ґрунту. Личинки виходять у кінці квітня, живляться спочатку на капустяних бур’янах, потім на ріпаку, заляльковуються у ґрунті. Молоді жуки з’являються у кінці травня-на початку червня, а з настанням високих температур зариваються у грунт, з діапаузи виходять у кінці серпня і знову живляться капустяними культурами. Жуки грубо обгризають листки, а личинки скелетують, об’їдають листя по краях або вигризають овальні дірочки.
Для стримування чисельності ріпакового листоїда знищують бур’яни, проводять зяблеву оранку, за масової появи жуків та личинок застосовують обприскування інсектицидами. Поріг шкідливості під час утворення розетки 3 екз./м2.
Ріпаковий та капустяний білани поширені у всіх ріпакосіючих зонах, найбільше шкодять у Лісостеповій та Степовій зонах. Поріг шкідливості біланів у період 2–4 листки-утворення розетки сягає 2 екз./м2. Для контролю чисельності біланів систематично знищують бур’яни, проти гусениць молодшого віку застосовують інсектициди, а також обприскують посіви дозволеними мікробіологічними препаратами, проводять глибоку зяблеву оранку.
За умов теплої весни сходам ярого ріпаку будуть створювати загрозу хрестоцвітні блішки. З’являються вони на початку квітня-травні на бур’янах - суріпиці, дикій редьці, гірчиці, а з появою сходів ярого ріпаку переміщуються на них. З літньої діапаузи жуки пробуджуються у серпні і починають живитися на рослинах падалиці і сходах озимого ріпаку. У фазі сходів вони можуть повністю знищити посіви.
Для попередження шкоди від хрестоцвітих блішок сівбу ярого ріпаку проводять у ранні оптимальні строки й на оптимальну глибину, що підвищує стійкість рослин проти пошкоджень. Для захисту від блішок обов’язково проводять передпосівну обробку насіння системними інсектицидами, в період вегетації обприскують крайові смуги - 20–50 м чи все поле. Поріг шкідливості - понад 3 жуки/м2,
або один укол у сім'ядолі на 30% рослин (за температури повітря понад 15 °C і сухої погоди).
Ріпакова блішка завдає шкоди озимому ріпаку восени під час сходів. Знижує активність лише за низьких температур (близько 6 °C тепла). На молодих листках ріпаку жуки вигризають отвори. Личинки живляться у черешках та стеблах молодих рослин, що призводить до відставання у рості, зниження зимостійкості, сприяє ураженню хворобами.
Капустяна попелиця шкодить у роки після м’яких зим, із сухою і теплою погодою навесні. Негативно впливають на поширення попелиці дощі і холодна погода. Попелиця висмоктує сік із листя стебел черешків та стручків рослин, які внаслідок цього відстають у рості, викривляються, передчасно жовтіють. Капустяна попелиця є переносником вірусних хвороб.
Капустяний стручковий комарик поширений у всіх зонах вирощування ріпаку. Зимує личинка в коконі у грунті. Вилітають із грунту комарики за температури грунту +12–150С, на посівах озимого ріпаку з’являються у період цвітіння.
Яйця відкладають у молоді стручки. Личинки висмоктують сік зі стінок стручка та насіння, стручок передчасно жовкне, викривлюється і розтріскується.
Для стримування чисельності шкідника після збирання урожаю проводять зяблеву оранку або ранньовесняне розпушування ґрунту. За необхідності посіви обприскують інсектицидами.
Серед багатоїних шкідників ріпаку шкодять: ковалики - смугастий і темний, найбільше шкодять личинки у зоні Лісостепу та Полісся, особливо у посівах ріпаку, де попередником були багаторічні трави, кукурудза та в забур’янені посіви. Личинки травневого, червневого хрущів, хлібних жуків - кузька, красун, хрестоносець живляться підземними частинами рослин, найбільше шкодять також у зоні Полісся і Лісостепу, особливо на посівах, поблизу дерев’янистих насаджень, неорних земель. Озима совка поширена у всіх зонах, де висівають ріпак. На більшій частині України вона розвивається у двох генераціях, у північних і північно-західних областях - в одній.
Для захисту посівів ріпаку від грунтовоживучих шкідників необхідно дотримуватись сівозмін, що істотно обмежує розмноження цих шкідників. Проводити лущення стерні відразу ж після збирання зернових культур, культивацію, дискування у 2–3 сліди на глибину 8–10 см після багаторічних трав, глибоку відвальну зяблеву оранку, для пошкодження шкідників, що знаходяться у грунті, знищення бур’янів, тим самим позбавляючи їх кормової бази, сіяти в оптимальні строки обробленим системними інсектицидами насінням. Ефективними препаратами проти ґрунтових шкідників є інсектициди з фумігаційними властивостями зі здатністю формувати навколо насіння або проростка летальної для комах концентрації.
Бурякова нематода поширена в усіх зонах бурякосіяння, проте найбільш шкідлива в західному Лісостепу. Зимує у грунті у вигляді цист, може зберігатися до 6–9 років. Навесні за температури грунту 15–160С відбувається вихід із цист інвазійних личинок, які проникають у корені, де живляться, у четвертому віці тіло самиці потовщується, розриваючи покриви коріння рослини. Нематода пошкоджує цукрові буряки, паразитує на рослинах із родин капустяних, лободових, гречкових. На ріпаку за вегетацію розвивається до трьох генерацій. Внаслідок пошкодження нематодою на посівах ріпаку з’являються плішини із загиблих або пригнічених рослин з жовтим відмерлим листям, коренева система набуває вигляду «бородатості».
Також читайте: Боротьба з нематодами - нові альтернативи
Для контролювання чисельності шкідника застосовують протинематодні сівозміни, які включають пшеницю, ячмінь, жито, кукурудзу, конюшину, вику мохнату, що кореневими виділеннями провокують вихід личинок із цист, проте блокують їх здатність до живлення. Завдяки цьому відбувається очищення грунту від шкідника. Із сівозмін виключають цукрові буряки, гірчицю, які є кормовими рослинами для нематоди.
Мишоподібні гризуни найбільшу загрозу становитимуть посівам ріпаку у західних областях, де умови для розвитку гризунів більш оптимальні: достатня вологість, температура, кормова база.
Запобіганню розмноження шкідників сприятиме: знищення бур’янів, а за наявності 3,0–5,0 жилих колоній/га - застосування зернових та інших принад: Роденфос, Бродисан А, Бактороденцид по 3 г/нору, Стрілець - 3–5 г/нору, Шторм, 0,005% воскові брикети - 0,7–1,5 кг/га, Ратрон, гранульована принада - 3 г/нору та інші родентициди.
У статті використані матеріали наукових установ НААН,
Головної Державної інспекції захисту рослин
та Державних обласних інспекцій захисту рослин
