Ігор СТОРЧОУС,
Посіви цієї культури засмічуються переважно злаковими та двосім’ядольними бур’янами. Найбільшої шкоди вони завдають культурі в перший період розвитку, коли культурні рослини ростуть порівняно повільно.
Найпоширенішими засмічувачами посівів соняшнику є: із двосім’ядольних малорічних бур’янів - лобода біла (Chenopodium album L.), види щириці (Amaranthus spp.), курай звичайний (Salsola tragus L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.); із багаторічних - осоти рожевий (Cirsium arvense L.) та жовтий (Sonchus asper L.), види молочаю (Euforbia spp.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.). Односім’ядольні однорічні представлені плоскухою звичайною (Echinochloa crus-galli L.), мишієм сизим (Setaria glauca L.) і зеленим (Setaria viridis L.), а багаторічні - пирієм повзучим (Elymus repens (L.) Gould), гумаєм, соргом алепським (Sorghum halepense (L.) Pers.).
Агротехнічні заходи контролю бур’янів
Головним завданням основного обробітку грунту під соняшник є максимальне знищення багаторічних і однорічних бур’янів, нагромадження та збереження якомога більшої кількості вологи осінньо-зимових і ранньовесняних опадів у кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів грунту, надання орному шару оптимальної структури, запобігання вітровій та водній ерозії. Основний обробіток грунту повинен відповідати вимогам зональних систем землеробства, сприяти збереженню і підвищенню ґрунтової родючості та створенню сприятливих фітосанітарних умов на полі.
Система зяблевого обробітку грунту складається із лущення поля на глибину 6–8 см, яке проводиться зразу після збирання урожаю стерньових попередників. На забур’янених площах застосовують дворазове лущення з інтервалами 15–20 днів та оранку.
Глибина оранки на грунтах, не схильних до ущільнення та запливання, повинна становити 20–22 см, на грунтах із важким механічним складом - 25–27 см, а на площах, засмічених кореневищними та коренепаростковими бур’янами - 28–35 см.
На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, обробіток грунту слід проводити за типом поліпшеного зябу (два-три дискових лущення стерні, оранка). При такій системі технологія вирощування соняшнику цілком можлива без застосування гербіцидів.
Прийоми обробітку грунту в системі поліпшеного зябу рекомендується чергувати так, щоб домогтися виснаження бур’янів, а потім їх знищення. Доцільно перше лущення проводити слідом за збиранням урожаю попередника дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-15, БД-10, БДТ-7) на глибину 6–8 см, друге та третє - у міру відростання бур’янів - багатолемішниками (ІШЛ-10–25), важкими дисковими боронами (БД-10, БДТ-7), паровими культиваторами (КПС-4) чи культиваторами-плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9) на глибину 8–10 та 10–12 см. Розрив у часі між лущеннями та останнім лущенням і оранкою встановлюють так, аби бур’яни встигли дати пагони, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманні потрібних інтервалів між лущеннями їх роль у знищенні бур’янів знецінюється.
Для контролювання осоту найефективніше сполучати передоранкові розпушення із використанням гербіцидів. Після відростання багаторічних бур’янів, коли вони утворюють достатньо розвинену надземну масу (не менше 5–6 листків), слід посіви суцільно чи вибірково (по куртинах) обприскувати розчином рекомендованих гербіцидів по вегетуючих рослинах за середньодобової температури 16–18, але не нижче 12–14 °C, коли гербіцид проникає у кореневу систему найінтенсивніше. Заключною технологічною операцією буде оранка або чизельне розпушення на глибину 25–27 см, які проводять через 2 тижні після другого лущення чи внесення гербіцидів, у міру появи розеток багаторічних бур’янів.
Недотримання цього важливого агротехнічного правила призводить до того, що посіви соняшнику заростають осотом, і боротьбу з ним доводиться вести під час міжрядних розпушувань. Проте підрізання цього злісного бур’яну в посівах не досягає мети, позаяк підземні кореневища продовжують негативно впливати на рослини соняшнику. Підрізані пагони осоту розносяться грунтообробним знаряддям по полю і на незасмічених ділянках швидко укорінюються, нормально вегетують, засмічуючи весь масив.
За незначної забур’яненості поля багаторічними бур’янами після стерньових попередників і після кукурудзи на зерно і силос система обробітку включає дві операції: лущення і оранку чи безвідвальне розпушення на глибину 25–27 см. Спірними є рекомендації щодо напівпарового обробітку зябу після стерньових попередників при малорічному типові забур’яненості. Як показали досліди Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, потреби в проведенні культивацій на зораному полі немає.
При розміщенні соняшнику після зернових догляд за посівами значно ускладнюють однорічні бур’яни. У практиці їх поділяють, в основному, на ранні ярі (гірчиця польова, гречка витка та інші), які проростають за порівняно низької температури (6–8 °C), і середньоранні ярі (амброзія полинолиста, лобода біла та інші), які проростають при прогріванні грунту до 10–12 °C.
Інша група бур’янів - пізні ярі (курай, просо півняче, щириця, нетреба, мишії та інші), що проростають за температури 14–16 °C і вище, найнебезпечніші, оскільки їх масові сходи з’являються у посівах переважно після закінчення обробітку грунту в міжряддях. Для знищення пізніх бур’янів застосовують переважно грунтові гербіциди. Внесення препаратів здійснюється на поверхню грунту. Земля повинна бути досить теплою, вологою, дрібногрудкуватою. Великі тверді грудки збільшують площу поглинання і знижують ефективність дії гербіцидів. Оптимальні умови застосування препаратів грунтової дії - випадання дощу або зрошення після обприскування на рівні 10–15 мм. Проте треба мати на увазі, що в посушливих умовах застосування грунтових препаратів не завжди призводить до бажаних результатів. Виходячи з цього, значно зростає роль системи основного обробітку в знищенні пізніх бур’янів.
Пізні післяжнивні бур’яни продовжують вегетувати після збирання хлібів, дають насіння і постійно поповнюють запаси його в грунті. Тому потенційна засміченість невпинно зростає.
При інтенсивній технології потрібно зосередити основну увагу на запобіжних заходах: максимально використовувати післяжнивний і ранньоосінній періоди для очищення грунту від насіння бур’янів. Такий шлях раціональніший, ніж боротьба з бур’янами, коли вони вже завдали шкоди врожаю.
Застосування до оранки неодноразових неглибоких обробітків провокує проростання минулорічного насіння, що перезимувало в грунті і в якого закінчився період біологічного спокою. При утриманні понад два місяці у злущеному стані і після наступної оранки проростає і знищується бур’янів удесятеро більше, ніж по ранньому зябу після одноразового лущення. Виняткове господарське значення такого обробітку полягає у тому, що поле очищується від пізніх або післяжнивних бур’янів, які рано навесні через нестачу тепла не проростають.
Унаслідок багаторазових обробітків до оранки верхній шар грунту достатньо зволожується навіть невеликими опадами і росами за високої відносної вологості при грунтового шару повітря, що створює сприятливі умови для підвищення біологічної активності грунту і вмісту азоту, а звідси - і збільшення урожаю соняшнику.
Поліпшений зяб ефективний майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. При засміченні поля багаторічними бур’янами (будяк, осот, берізка, латук татарський, ластовець гострий тощо) слід здійснювати пошаровий обробіток грунту: раннє дискове лущення на глибину 8–10 см, після відростання бур’янів - лущення дисковими боронами або лемішним знаряддям на глибину 10–12 см; після повторного відростання бур’янів проводять культивацію на 8–10 см та оранку на глибину 27–30 см.
Напівпаровий обробіток грунту застосовують у районах достатнього зволоження після озимих та ярих колосових на полях, які не уражені вітровою ерозією. При цьому злущене поле виорюється у липні-серпні. Бур’яни, що з’являються, знищують культиваціями на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Після напівпарового обробітку грунту вдвічі-втричі зменшується забур’яненість полів однорічними бур’янами.
У районах, що зазнають вітрової ерозії, доцільне безполицеве розпушення грунту з залишенням стерні на поверхні поля. Система протиерозійного обробітку складається із мілких лущень культиваторами-плоскорізами та безполицевого розпушення на глибину 25–27 см культиваторами-глибокорозпушувачами.
Плоскорізний обробіток під соняшник доцільний на полях, схильних до вітрової ерозії як засіб боротьби з нею. Але після такого обробітку основна маса насіння бур’янів залишається у верхньому шарі, через що у весняно-літній період різко збільшується засміченість посівів. Тому при плоскорізному обробітку слід під передпосівну культивацію вносити гербіциди. За наявності мінеральних добрив варто внести їх під зяблеву оранку.
Досліджено, що своєчасне лущення стерні підвищує урожай соняшнику на 2–3 ц/га, а при збільшенні глибини оранки з 22 до 32 см на площах, засмічених кореневищними та коренепаростковими бур’янами, - на 2 ц/га і більше.
Хімічний контроль бур’янів
Весняний цикл польових робіт починають із вирівнювання зябу вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А тощо. За умови використання комбінованих агрегатів типу «Європак» вирівнювання грунту не проводять. Робочий розчин гербіцидів готують безпосередньо перед внесенням за допомогою агрегатів АПЖ-12, СТК-5, МПР-3200 та машини ЗЖВ-Ф-3,2, яка має мішалку. Робочий розчин пестицидів для сучасних обприскувачів готується за допомогою додаткової місткості безпосередньо на обприскувачі.
Препарат вносять безпосередньо перед сівбою соняшнику з негайним загортанням у грунт. Досвід передових господарств свідчить, що для цього раціонально використовувати комбіновані агрегати на базі тракторів К-701 або ХТЗ-17021, складових частин обприскувача ПОМ-630, важкої дискової борони БДТ-7А або культиватора типу КПС-4, обладнаного вирівнювальною дошкою і котками. Культиватор застосовують у посушливих умовах.
З метою зменшення витрати гербіцидів і забруднення навколишнього середовища рекомендується стрічкове їх внесення перед сівбою просапних культур або одночасно з нею.
У першому випадку гербіцид вносять і заробляють у грунт комбінованим агрегатом, що складається із підживлювача-обприскувача ПОМ-630 і культиватора КРН-5,6А (КРН-4,2А). Після цього насіння висівають у зони стрічок, оброблених гербіцидом.
У другому випадку при стрічковому внесенні гербіцидів, які не потребують глибокого загортання у грунт (трифлуралін), складають комбінований агрегат на базі трактора класу 1,4, обприскувача та сівалки. У цьому разі поєднують стрічкове внесення гербіциду з сівбою соняшнику та інших просапних культур.
Асортимент післясходових гербіцидів, які можна використовувати на соняшнику, обмежені лише препарати проти злакової дії. Ними слід обробляти тільки сильно забур’янені посіви з домінуванням серед бур’янів злакових видів (плоскуха звичайна, види мишіїв). При змішаному типі забур’яненості застосування граміницидів не дають бажаного ефекту.
При безгербіцидній технології вирощування у фазі 2–3-х пар справжніх листків потрібно провести післясходове боронування посівів упоперек рядків на малій швидкості агрегата (4–5 км/год.) у денні години, коли спаде тургор рослин. Бур’яни, які знаходяться у фазі проростків чи білих ниточок, знищуються зубами борін у фазі появи двох справжніх листків на 81–87 % і чотирьох листків - на 61–68 %. При вологості верхнього шару грунту до 18 % краще застосовувати легкі борони, а при більшій вологості - середні.
У районах Степу і східному Лісостепу необхідно диференціювати строки посіву залежно від забур’яненості полів. На відносно чистих від бур’янів полях кращі строки сівби соняшнику настають при прогріванні грунту на глибині загортання насіння до 8–100С і закінчується за температури 12–140С. На дуже засмічених полях сіяти починати трохи пізніше, при прогріванні грунту до 10–120С, коли передпосівною культивацією знищується основна маса бур’янів, що проросли.
З метою створення кращих умов для доступу повітря до кореневої системи рослин та нагромадження вологи і поживних речовин у грунті, а також знищення бур’янів необхідно провести своєчасно і якісно розпушення міжрядь. Першу міжрядну культивацію застосовують культиваторами КРП-4,2 або КРН-5,6 із використанням прополювальних борінок КРН-38 чи ротаційних дисків КРН-28. На сильно засмічених багаторічними бур’янами полях через два тижні після першого розпушення доцільно здійснити другий міжрядний обробіток. Для присипання бур’янів у рядку культиватори обладнують загортачами КРН-52, КРН-53. На полях, де різні бур’яни систематично знищуються восени в системі поліпшеного зябу, досить одного розпушування міжрядь.
Глибину культивації встановлюють залежно від погодних умов і механічного складу грунту - від 6 до 10 см. При недостатній кількості опадів глибину розпушування зменшити до 5–6 см. У Степу доцільно застосовувати в міжряддях відносно мілке (6–8 см) розпушування грунту.
За умов підвищеного температурного режиму (на 1–20С) та малої кількості опадів у квітні в областях виробництва соняшнику можливе висушування посівного шару грунту та істотне ускладнення проростання й одержання оптимальної густоти посівів. Водночас ці ж умови сприятимуть інтенсивному забур’яненню посівів.
Контроль бур’янів у період збирання
У несприятливі для дозрівання роки проводять десикацію посівів. Десикацією (від лат. Desiccare - висушувати) називають переджнивне підсушування рослин з метою прискорення достигання і полегшення збирання врожаю, яке особливо ефективне при забур’яненості та за вологої погоди. До цієї роботи приступають на початку побуріння кошиків при вологості насіння 25–30 %. Використовують рекомендовані гербіциди та десиканти. Обмолот починають через 7–10 днів після десикації при побурінні 75–85 % кошиків та вологості насіння у межах 12–14 %. Десикація забезпечує також припинення розвитку білої, сірої гнилей та інших хвороб на кошиках та насінні, в тому числі і в дощову погоду.
Ефективність препаратів на основі диквату не залежить від температурних умов. Проте обробку краще проводити ввечері або вдень під час великої хмарності, оскільки за сонячної і спекотної погоди десикація проходить швидше, але недостатньо ефективно. На якість обробітку впливає те, що перекис водню під дією ультрафіолетового проміння швидко руйнується, зменшуючи тим самим ефективність препарату. Належний ефект від десикації досягається через 4–7 днів, залежно від погодних умов і стану розвитку рослин. Тоді ж можна починати збирання урожаю. До позитивних характеристик препаратів можна віднести те, що дикват є найбільш швидкодіючим з існуючих десикантів. Незважаючи на контактну дію, препарат не змивається дощем після повного висихання, тобто вже через 10–20 хвилин з часу застосування. Окрім культурних рослин препарат висушує і наявні бур’яни, чим полегшує збирання урожаю і зменшує кількість насіння бур’янів, перешкоджаючи поетапному дозріванню останніх.
Потрібно пам’ятати, що ефективність гербіцидної обробки багато в чому залежить від якісного внесення препарату. Витрата робочого розчину повинна бути достатньою для повного змочування усієї поверхні культурних рослин. Щоб не було стікання препарату з обробленої поверхні, обприскування повинно бути дрібно-крапельним із нормою витрати робочого розчину при наземному застосуванні 250–400 л/га та при авіаційному 50–70 л/га. Для обприскування потрібно використовувати тільки чисту нежорстку воду, тому що дикват швидко зв’язується із частинками грунту, які присутні в розчині та інактивується, внаслідок чого ефективність препарату зменшується. Робочий розчин необхідно використати одразу після приготування, у крайньому разі не пізніше, ніж через 24 години.
Таким чином, при комплексному виконанні всіх технологічних операцій із ретельним дотриманням агротехнічних вимог у зонах виробництва соняшнику можна стабільно отримувати високі урожаї.
