Ефективність вирощування гречки на сидерат

Проміжна сидерація висівання гречки — 

агрозахід багатопланової дії

Вітчизняний і закордонний досвід свідчить, що проміжну сидерацію висіванням гречки та використанням її соломи і рослинних решток, вирощеної на зерно, за сучасних умов ведення землеробства можна розглядати як агрозахід багатопланової дії, який дозволяє:

• утилізувати значну кількість маси органічних речовин, що мінералізується у ґрунті, елементи напіврозкладених її продуктів цілком поглинаються ґрунтовим комплексом;

• солома та рослинні рештки повторно включаються до кругообігу мінерального й органічного живлення рослин для формування нової біомаси рослин і вирощування нового врожаю;

• солома, розкладаючись у ґрунті, не забруднює його високими концентраціями нітратного азоту, органічним фосфором і калієм; сталий баланс надходження до ґрунту і витрат елементів живлення рослинами виключає вимивання рухомих елементів і винесення їх із поверхневими водами у водойми;

• деструкція препаратом «Вермистим-Д» сприяє розвиткові фауни у ґрунті. Це призводить до зростання активності бактерій, дощових черв’яків та інших живих організмів, що поліпшує агрохімічні та фізичні властивості;

• сівба гречки сумісно з деструкцією соломи зменшує забур’яненість і покращує фітосанітарний стан ґрунту, зменшує засмічення посівів, а в окремих випадках і запобігає ураженню культурних рослин збудниками хвороб, що уможливлює мінімізацію внесення пестицидів; поповнює запаси органічних речовин та азоту в грунті; використання важкорозчинних сполук фосфору з нижніх шарів ґрунту;

• зменшити невиробничі витрати вологи і поживних речовин унаслідок послаблення процесів інфільтрації з кореневмісного шару ґрунту і підвищити коефіцієнт використання діючої речовини з добрив і хімічних меліорантів;

• мінімізувати процеси водної та вітрової ерозій;

• покращити агрофізичні властивості грунту внаслідок розпушування його глибших шарів, а з відмиранням коренів — утворення вертикального дренажу;

• пом’якшення ґрунтовтоми у спеціалізованих сівозмінах; надходження додаткових кормів для худоби; зменшення енергетичних і матеріальних ресурсів;

• збільшення урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції.

Світова практика і численні дослідження свідчать про те, що спалювання соломи і післяжнивних решток є недоцільним і антиекологічним заходом, який завдає шкоди як довкіллю, так і ґрунтам.

Таким чином, застосування гречки на зелене добриво та деструкція соломи сприяють ефективнішому використанню зональних агрокліматичних ресурсів. Тому в сучасному землеробстві вирощування гречки на сидерат і деструкцію необхідно розглядати як важливу складову енерго- і ресурсоощадних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Екологічний ефект від застосування зелених добрив проявляється у їх здатності знезаражувати ґрунт від патогенної мікрофлори. Адже унаслідок приорювання органічної маси у ґрунті зростає активність великої групи сапрофітних мікроорганізмів, які є антагоністами багатьох збудників хвороб. Так, значно знижується рівень захворювання бульб картоплі паршею, ступінь ураження зернових кореневими гнилями зменшується на 19–24%. Особливо це актуально за сучасних умов господарювання, коли порушено чергування культур у сівозміні, і частину озимих зернових культур висівають після стерньових попередників.

Посіви сидерату є одним із найголовніших заходів поліпшення фізичних властивостей та охорони ґрунтів. Добре розвинене коріння висіяних культур сприяє механічному розпушуванню ґрунту, протидіє їх переущільненню технікою, зокрема колісними машинами і знаряддями, поліпшуючи при цьому водний, повітряний і тепловий режими. Сидерати також є доброю перепоною для зменшення негативного впливу вітрової і водної ерозій, оскільки запобігають видуванню та змиванню верхнього шару ґрунту, захищаючи його від вітру і сили дощових потоків.

Гречка має важливе агротехнічне значення

У зв’язку із придатністю для пізніх строків висівання та скоростиглістю вона є страховою культурою для пересівання загиблої озимини. Її використовують для післяукісних і післяжнивних посівів, а також на зелене добриво. Гречка є добрим попередником для інших культур. Пояснюється це тим, що на площах, де її вирощують широкорядним способом, значно зменшується кількість бур’янів завдяки кількаразовим допосівним обробіткам ґрунту та міжрядним розпушуванням, а на звичайних рядкових — унаслідок пригнічення бур’янів під покривом гречки. Проте гречка має значний біологічний потенціал, який у землеробській практиці фахівці використовують ще не повною мірою.

Важливою передумовою успішного розв’язання завдань задля збільшення виробництва гречки є загальне поліпшення культури землеробства та впровадження сучасних досягнень сільськогосподарської науки і передового досвіду: використання кращих за урожайністю та якістю зерна сортів, розміщення посівів після кращих попередників, якісна підготовка ґрунту до сівби, раціональне використання добрив та регуляторів росту й розвитку рослин, раціональні способи сівби і догляд за посівами, висівання гречки у проміжних посівах (на зерно, корм, сидерат).

Узагальнено

Враховуючи багатогранне значення гречки, важливість висівання її у проміжних посівах (післяукісної і післяжнивної) для збільшення виробництва зерна та використання зеленої маси на сидерат, соломи і рослинних решток на добриво на основі виконаних нами експериментальних і виробничих досліджень, результатів розробленої і впровадженої нами технології у ПФ «Богдан і К» Івано-Франківської, корпорації «Колос ВС» Тернопільської, ТзОВ «Агрофірма «Колос» Київської та господарств інших областей на сучасному етапі розвитку землеробства доцільно:

• з метою збільшення виробництва зерна та поліпшення родючості ґрунтів розширити площу посіву гречки у проміжних посівах (післяукісно і післяжнивно) до 350–400 тис. га;

• післяукісні посіви гречки розміщувати після озимих зернових, капустяних, багаторічних трав, зібраних на зелений корм або сінаж; післяжнивні — після збирання ячменю озимого та інших зернових культур, гороху, капустяних, але не пізніше 25–30 липня, а після 30 липня висівати гречку на сидерат. Післяжнивні рештки гречки, на відміну від післяжнивних решток злакових культур, містять більше азоту, фосфору, що сприяє поліпшенню родючості ґрунту. Тому гречка у сівозміні є добрим попередником для озимих зернових та інших культур;

• за збиранням попередника здійснювати деструкцію соломи і рослинних решток біопрепаратом «Вермистим-Д» з мінімальною кількістю азотних добрив (8–12 кг/ га) або із внесенням гноївки (5–10 т/ га) чи органічних добрив «Біогумус» (3–4 т/ га), отриманих методом вермикультивування, або «Біопроферм» (5–6 т/ га), отриманих методом біоферментації з одночасним загортанням у ґрунт на 8–12 см. Після цього висівати гречку з наступним коткуванням ґрунту. За нульового обробітку ґрунту гречку висівати безпосередньо у стерню (без здійснення деструкції) насінням, обробленим препаратом «Вермимаг» (6 л/ га) на глибину 2–4 см;

• використовувати солому і рослинні рештки гречки на органічне добриво з використанням біодеструктора «Вермистим-Д» за такою схемою: до робочого розчину додають (залежно від кількості соломи і рослинних решток на гектарі) 8–12 кг/ га аміачної селітри, або 10 кг карбаміду, або 10–12 кг КАСу. Можна використовувати рідкі органічні добрива (гноївку) або добрива «Біогумус» (3–4 т/ га), або «Біопроферм» (8–15 т/ га) і загортати їх у ґрунт на глибину 10–12 см. Пришвидшена деструкція післяжнивних решток забезпечує знищення патогенів, які потрапляють у ґрунт із рослинними рештками. Усі корисні мікроорганізми препарату «Вермистим-Д» та аборигенної мікрофлори, розмножуючись, утворюють до 4–6 т/ га власної біомаси за рік, яка після відмирання стає цінним джерелом живлення для наступних мікроорганізмів і рослин;

• норма висіву насіння гречки післяукісно становить 2,0–2,5 млн/ га схожих насінин за широкорядного способу сівби та 3,5–4,0 — за рядкового; за післяжнивного вирощування норму висіву збільшують на 15–20%>;

• догляд за посівами включає післясходове боронування, підживлення у період до цвітіння гречки біо­стимулятором-добривом «Вермимаг» (7 л/ га) у баковій суміші із карбамідом (10 кг/ га);

• вирощувати гречку в органічному землеробстві на фоні мінерального удобрення лише природного походження — фосфоритне добриво і калімаг;

• використовувати дозволені в органічному землеробстві органічні добрива «Біо­гумус», «Біоактив» та біо­препарати, зокрема рідке органічне добриво-біостимулятор «Вермимаг»;

• для лікування діабетичних захворювань вирощувати гречку, застосовуючи органічне добриво «Біопроферм» із збалансованим умістом тривалентного хрому та обприскування рослин під час вегетації регулятором росту «Біохром»;

• обов’язковим є вивезення бджолосімей на посіви гречки за 2–3 дні до початку цвітіння (3–4 сім’ї на 1 га).

Отже, розширення площі вирощування гречки у проміжних посівах за висівання на зерно уможливить збільшити виробництво гречки для власних потреб та на експорт, а соломи і рослинних решток гречки (за виконання деструкції їх препаратом «Вермистим-Д») забезпечить значне поліпшення родючості ґрунту і зменшить витрати на придбання пестицидів і мінеральних добрив.

Володимир ІВАНИШИН, доктор. економ. наук,

професор, ректор Подільського ДАТУ

Іван ШУВАР, доктор. с.-г. наук, 

професор Львівського НАУ

Віталій БУРДИГА, канд. с.-г. наук, директор

науково-дослідного інституту круп’яних

культур ім. О. Алексеєвої Подільського ДАТУ

Л. В. ЦЕНТИЛО, директор ТОВ Агрофірма «Колос»

Володимир СЕНДЕЦЬКИЙ,

докторант Подільського ДАТУ