Система нульового обробітку ґрунту або ж no-till поступово набирає популярності в Україні. Вона заснована на відмові від оранки, натомість поверхня землі вкривається мульчею — шаром спеціально подрібнених залишків рослин. Така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Вважається, що із no-till можна суттєво зекономити на використанні робочої сили та пального, а також вирішити проблему урожайності на посушливих територіях. Хто і де вже застосовує таку систему, та як відгукуються про неї практики?

Освоєння та інтенсивне використання чорноземів степової зони протягом тривалого часу призвело до втрати ними значної частини органічної речовини, агрофізичної деградації, істотного зниження родючості ґрунту. Зростання доз добрив, зрошення, застосування інтенсивного обробітку ґрунту лише на деякий час підвищують урожайність вирощуваних культур, але не зупиняють процес його подальшої деградації. У відновленні родючості, захисту від ерозії та накопичення продуктивної вологи в ґрунті важливу роль відіграють органічні продукти рослинного походження — побічна продукція польових культур (солома, листостеблові рештки просапних культур). Правильне використання післяжнивних решток тісно пов’язане з механічним обробітком ґрунту, який регулює їх розподіл поверхнею поля, що пов’язано із захистом від дефляції, вологонакопиченням та характером їх мінералізації, гуміфікації.

Найбільш сприятливими для нульового обробітку є добре дреновані ґрунти середнього гранулометричного складу, на відміну від важких глинистих, піщаних або пилуватих через переущільненість (природну чи антропогенну).