Почувши порівняння молока й води, вкотре ми вирішили всерйоз поміркувати на цю тему. Тим більше, що в Асоціації виробників молока заявляють, що переробники (для яких молоко — сировина) згуртувалися і тиснуть на молочарів, аби ті й далі понижували ціну.
Порівнювати треба те, що піддається порівнянню. Не кругле й солоне, а ціни в супермаркеті на те й те. Чи ціни на сусідніх ринках. Чи філософську цінність води й молока.
Порівняємо воду з лісового джерела (безкоштовну для нас) і щойно видоєне молоко з-під корови. Молоко все ж таки вартуватиме дорожче. Коли ж візьмемо для порівняння ціни у супермаркеті, то й там вода коштує 15 грн/л, а пакет чи пляшка молока — 25–30 грн, тобто знову дорожче.
Україна 2019 року скоротила виробництво молокопродукції на 2,3%. Виробила менше сирів, сироватки, згущеного молока, казеїну тощо. Молоко — це не лише готовий продукт, який можна вживати з-під корови, а й сировина для виготовлення подальшої у ланцюжку цінностей продукції. Сировина завжди потрібна, однак коштує вона менше, ніж будь-яка продукція із доданою цінністю. Бо виробникам сиру чи казеїну треба купувати пальне, експлуатувати агрегати для переробки, працювати над маркетинговими і рекламними кампаніями… Однак якщо їм вдається випустити якісну продукцію — не лише більшає сирів на полицях магазинах, а й у бюджеті країни з’являються додаткові гроші, які можна пускати на соціальні програми чи інші проєкти.
Молоко з-під корови розливаємо у пляшки — то вже первісна переробка. Бутильоване або в паперових тетрапаках молоко коштує майже вдвічі дорожче сирого. Сир, масло, морозиво — подальша його переробка. І таким чином, створюється додана цінність (вартість), яка дає можливість заробляти більше тому, хто її створює. Для прикладу наведемо таку аналогію. Візьмемо шматок залізної руди. Ціна його — копійки. Сталева лопата такої ж ваги — вже дорожча. Запчастина ж до турбіни, виготовлена з того-таки шматка руди, може коштувати цінніше золота. Бо у її вартість входить інженерна думка, інноваційне ноу-хау. Тобто низька ціна молока, яке господар щойно видоїв, — привід замислитися не над тим, що слід прагнути переробляти сировину. Насамперед це вигідно.
Далі. Вода — товар тривалого зберігання, тоді як молоко — швидкопсувне. За його зберігання й переробку доводиться платити набагато більше, ніж за воду. Її легше продавати: вона потрібна усім, тоді як молоко, при всій його популярності, декому навіть шкодить. Тому, стаючи на точку зору продавця, ми зрозуміємо, що йому миліше: вода чи молоко. А в арабських країнах торговці бутильованою водою заробляють у процентному відношенні більше маржі, ніж продавці нафти. Або того ж таки верблюжого молока.
Нинішня безсніжна «зима тривоги нашої» змушує думати про воду у ширшому контексті. На полях може бути дефіцит вологи… А який основний фактор урожаю? Добрива, гарні технології, трактори й сівалки? Та будь-який аграрій скаже: сонце і вода. Без молока можна отримати і гарний урожай, і високі прибутки. А без води — ні туди, ні сюди. Дедалі більше аграріїв практикують ноу-тілл — технологію, яка дозволяє накопичувати у ґрунті вологу.
Ми живемо у країні, де клімат гарний, і вода усе ж таки є у певній кількості. Тому й її недооцінюємо. Хоча, за даними Державного агентства водних ресурсів, Україна на загал вододефіцитна. Наша країна в забезпеченні прісною водою на людину посідає 111-е місце серед 195 країн світу. А в Європі за запасами прісних, поверхневих і підземних вод ми займаємо передостаннє (!) місце.
Саме в Україні розташована найбільша європейська пустеля — Олешківські піски. Відомо, що до 1954 року і велика частина Криму — пустельною. Тоді зі складу України в Росію були прирізані величезні чорноземні території, натомість нам відійшов посушливий Крим. За рахунок бюджету УРСР ми там збудували Північно-Кримський канал, і Крим розцвів. На півострові з’явилося сільське господарство і промисловість. Без води усе це нині в окупації знову занепадає.
Олешківські піски — пустеля у центрі Європи
ООН б’є на сполох: води на планеті на всіх не вистачає. Посівні площі через дефіцит води скорочуються у багатьох країнах світу. Глобальне потепління веде до пожеж, засух. У Казахстані 85% територій — безводні. Комуністичні мрійники ще за Брежнєва затіяли глобальний поворот північних річок Сибіру на південь. Слава Богу, СРСР розвалився, у тому числі під тягарем таких фараонівських «проектів тисячоліття».
Чому став таким популярним крапельний полив через трубочки і рециркуляція води? Тоді як відкриті арики, як в Середній Азії, морально застаріли. Бо нині кожна крапля води на рахунку, а з ариків йде велике випаровування — волога витрачається даремно.
Багато людей мають обмежений доступ до води: в Ізраїлі, Африці, арабських і північних країнах. У світі постійно ведуться війни за воду. Єгипет і Ефіопія готові воювати через греблю, яка обмежує течію Нілу. В Катар прісну питну воду привозять танкерами. В Саудівській Аравії опріснюють воду, витрачаючи на це нафту для енергоустановок. Коли в Африці або на Близькому Сході країни воюють між собою, вони нерідко б’ють по найсвятішому: бомблять інфраструктуру водопостачання ворога. Ніхто не воює за молоко і не бомбардує коров’ячі ферми.
Так, на Землі багато води. Але здебільшого солоної. Більшість прісної — в айсбергах і кризі вічної мерзлоти. Футурологи прогнозують, що для доставки прісної води в спекотні країни невдовзі будуть на буксирі з Антарктиди транспортуватися айсберги.
Найбільші запаси прісної води на планеті – в айсбергах
У всьому світі люди дружно моляться, щоби Господь послав дощ. Моляться африканські язичники і ревні католики, буддисти й православні. На корову теж моляться, але тільки індуси. Ресурс № 1 на планеті Земля, найдорогоцінніший і важливий — не нафта або газ, не молоко або віскі, і навіть не ґрунт, а саме прісна вода. Зневажливе ставлення до неї взагалі неприйнятне. А з боку аграріїв — недоречно. Поважаючи молоко, давайте не забувати про істинну цінність Н2О.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
