Жодна технологічна інновація останнім часом не викликає стільки спірних питань і сподівань як роботизація. Як вважає більшість експертів, за прогнозами у наступні 10–15 років у світі відбуватиметься масштабна роботизація у всіх галузях економіки, яка не омине і сільське господарство. Поза сумнівом знаходиться також і той очевидний факт, що вітчизняний агробізнес не зможе тривалий час ігнорувати зазначені тенденції, оскільки, безумовно, об’єктивно буде змушений приєднатися до них або ж в іншому випадку зазнає досить значних економічних збитків.
Одними з перших у сільському господарстві України виразні тенденції переходу до масової роботизації агротехнологічних процесів з’явилися у молочному скотарстві після 2000-х років, де вже відбувалася їх механізація і автоматизація. Саме в цей час у багатьох країнах значного поширення набули роботи-дояри та роботи з годівлі тварин і прибирання їх органічних відходів.
Світовий ринок роботизованої техніки для сільського господарства
Відповідно до останнього звіту дослідницької компанії Tractica, в найближчі роки на світовому ринку поставки сільськогосподарських роботів зростуть із майже 32 тис. одиниць у 2016 році до 594 тис. до 2024-му, досягнувши при цьому у вартісному вимірі доходів від обсягу продажів близько $74,1 млрд. Найбільш динамічним і ємкісним сегментом нині на ринку роботизованої техніки для галузі сільського господарства є доїльні системи в тваринництві, які вже масово використовуються понад 20 років.
За різними даними й експертними оцінками аналізу ринку сьогодні в світі використовується понад 20–30 тис. роботизованих доїльних систем. Найбільш поширеним є обладнання таких відомих компаній, як VMS від DeLaval, Тумба (Швеція), MIone від GEA (Німечина) та Lely Astronaut A4 від Lely, Мааслуіс (Нідерланди).
У середньому, за даними аналізу технічних характеристик і досвіду експлуатації, роботизована система доїння, залежно від типу та специфікації обладнання, здатна забезпечити 3–4-кратне доїння 50–80 або 120–180 корів та може орієнтовно коштувати, відповідно, від 130 до 285 тис. євро без урахування додаткових витрат на монтаж та адаптацію до конкретних виробничих умов корівника.
Роботизована система добровільного доїння VMS від компанії DeLaval дозволяє комплексно автоматизувати увесь технологічних процес виробництва молока та управляти його рентабельністю за допомогою сучасного програмного забезпечення, що допомагає своєчасно приймати оптимальні рішення та заходи (фото 1).
Фото 1. Роботизована система добровільного доїння VMS
Джерело: за даними офіційного сайту DeLaval
Вказане програмне забезпечення є інтегрованим та дозволяє відстежувати рух і стан корів, системи доїння, охолодження, годівлі та виконувати багато інших важливих функцій контролю при виробництві молока.
Значний інтерес представляє інноваційний продукт компанії GEA MIone — роботизована доїльна система з декількома боксами (фото 2). Мультибоксова система MIone Multibox може бути розширена при збільшенні поголів’я корів. Система MIone має від двох до п’яти доїльних боксів і підходить для стада тварин чисельністю не менше 120 корів. Система забезпечує швидкість і простоту управління та моніторингу виконання усіх технологічних процесів при виробництві молока за допомогою центральної станції управління.
Фото 2. Роботизована доїльна система MIone з кількома боксами
Джерело: за даними офіційного сайту GEA
Робото-доїльний комплекс Lely Astronaut A4 створений компанією Lely (Нідерланди). Основними характеристиками системи роботизованого доїння є відпрацьований вхід і вихід для корови, забезпечення умов для потрібної її поведінки в процесі доїння, очищення, стимуляція і догляд за вим’ям, неможливість падіння доїльних склянок на підлогу, контроль якості молока (фото 3).
Фото 3. Роботизовано-доїльний комплекс Lely Astronaut A4
Джерело: за даними офіційного сайту Lely
Середня окупність інвестицій у придбання і встановлення будь-якої із вказаних вище роботизованих систем доїння корів за попередніми підрахунками може становити від 5 до 7 років, тоді як експлуатаційний термін її використання — до 15.
Основними складовими забезпечення достатнього грошового потоку від освоєння інвестицій у роботизоване доїння корів є:
- економія витрат на оплаті праці операторів машинного доїння;
- тривале безперебійне функціонування робота, що адаптивно підлаштовується під потреби і фізіологічні особливості корів;
- своєчасне отримання інформації про стан корів, яку неможливо одержати в звичайній ситуації, що дозволяє управляти тваринами на основі індивідуального підходу та адекватно реагувати на проблеми зі зміною їх продуктивності та виявляти інші причини;
- збільшення доходу за рахунок підвищення продуктивності корів;
- додатковий дохід від підвищення якості і безпечності молока;
- кращі умови утримання і більш гуманне ставлення до тварин, що впливатимуть на їх збереження, зменшення рівня захворювань та більш тривалий термін господарсько-корисного використання.
Перспективи роботизації агробізнесу в Україні
Якщо на початку 2000-х років середньостатистичне аграрне підприємство України у своєму складі налічувало близько 150–200 штатних працівників, то нині здебільшого — до 40–50. Винятком із вказаного є лише окремі аграрні корпорації — холдинги. При цьому обсяг сільськогосподарських угідь в обробітку з розрахунку на одного зайнятого у аграрному виробництві працівника зріс загалом із 10–15 до майже 50–100 га і більше, якщо брати до уваги великі агрохолдинги.
Внаслідок цього загальна кількість зайнятих в аграрному секторі економіки скоротилася із 4,4 млн осіб до 2,9 млн, у тому числі найманих працівників підприємств, установ та організацій — із 2,8 млн осіб до 0,5 млн (діагр. 1).
Діагр. 1. Скорочення зайнятого населення в аграрному секторі України
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Роботизація здатна уповільнити негативні аспекти цього процесу, адже фермер зможе управляти роботизованою фермою значно довше та з істотно меншими витратами власного часу. А сама праця матиме більш привабливий характер, щоб зацікавити молодь займатися фермерським агробізнесом. Інтелектуалізація і роботизація сільського господарства дозволить в цілому суттєво зменшити не лише економічні втрати внаслідок нераціонального використання обмежених ресурсів, але певною мірою і дасть поштовх розвитку нових професій, пов’язаних з обслуговуванням вказаних інноваційних технологій, що матиме компенсуючий характер для вивільнених при цьому працівників.
Саме в цьому може полягати сенс відродження сільських територій на інноваційних засадах концепції їх розвитку. Ефективний досвід практичного втілення у вітчизняних умовах концепції роботизованого аграрного виробництва можна побачити на прикладі діяльності ТДВ «Терезине», де на молочно-товарній фермі господарства вже п’ятий рік працюють 8 роботів-доярів компанії DeLaval. Це господарство стало піонером впровадження технологій роботизованого доїння в Україні.
Перспективи і темпи роботизації агробізнесу в Україні будуть визначатися передусім фінансовими можливостями, а також розумінням з його сторони об’єктивної необхідності впровадження інноваційних технологій для збереження конкурентних позицій як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. Водночас значний вплив також справлятиме і демографічна ситуація, що змушуватиме великі і середні сільськогосподарські підприємства поступово впроваджувати ці технології для зменшення виробничих витрат та подолання дефіциту кваліфікованих працівників окремих найбільш затребуваних професій.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, старший науковий співробітник
лабораторії маркетингу, економічного аналізу та захисту
інтелектуальної власності Кіровоградської державної
сільськогосподарської дослідної станції НААН
