Ні у кого не виникає сумніву — для того щоб отримати добрий урожай з землі, потрібно в неї щось вкласти, її також треба живити. І хоча на забезпечення сільського господарства добривами працює ціла галузь, суспільство більше цікавить урожай, а не як він забезпечується, як впливають погодні умови.
Сьогодні, коли сільське господарство України активно розвиває рослинництво, роль добрив у підвищенні врожайності вкрай важлива. Фінансові труднощі й економічний спад 90-х призвели до суттєвого скорочення обсягів внесених добрив і площ удобрених ґрунтів. Однак стабілізація грошової системи дала поштовх для подальшого розвитку агросектору. Так, за останні десять років середні врожайності основних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соя …) зросли в півтора рази.
Таблиця 1. Динаміка обсягів внесення мінеральних добрив на 1 га за період 1990–2016 рр.
Не останню роль у цьому зіграло і застосування добрив. На рис. 1 представлена динаміка за період з 2000 по 2016 роки, частки (у відсотках) удобрених площ від загального обсягу посівних площ (дані Державної служби статистики наведені по всіх господарствах, за винятком «малих», що мають у користуванні менше 100 га) і динаміки валової продукції рослинництва (за 100% прийнято 1990 рік).
Рис. 1. Відсоток площ, на які внесені мінеральні або органічні добрива, та індекс валової продукції рослинництва
Як бачимо, тренди обсягів загальної продукції рослинництва і частки удобрених площ (мінеральними добривами) мають однакову тенденцію. Однак зростання випуску продукції рослинництва пояснювати тільки за рахунок збільшення удобрених площ, швидше за все, буде некоректним, хоча б тому, що в 1990 році удобрених мінеральними добривами ґрунтів було 83% (в 2014 — 81,8%), а удобрених органічними — 17,9% (в 2014 — 2,2%), натомість обсяг продукції рослинництва у 2014-му зріс у порівнянні з 1990-м майже в 1,9 разу. Зменшення обсягів площ, удобрених органічними добривами, можна пояснити суттєвим скороченням тваринництва. У 1990 році практично (згідно зі статистикою) не було ґрунтів, у які б не було внесено добрив, а частина з них була удобрена і мінеральними, і органічними добривами протягом року.
Таблиця 2. Внесення мінеральних добрив під посіви сільськогосподарських культур за період 1990–2016 рр.
Істотні відмінності в розмірі посівних площ пояснюється значною мірою переходом користування частиною землі від великих господарств (колгоспів, радгоспів тощо у 1990) у користування домогосподарств і фермерів. Тут, як і при складанні графіка, не розглядалися індивідуальні господарства населення і малі підприємства, що обробляють менше 100 га.
Є істотні відмінності як в обсягах, так і в структурі (за видами) внесення мінеральних добрив під посіви сільськогосподарських культур. Лідерами (за обсягами) є картопля, цукрові буряки та ріпак (рис. 2). Якщо для більшості культур основними за кількістю на гектар посівної площі є азотні добрива, то для льону-довгунця на їх частку припадає лише 19%, картоплі — 36%, на калійні — 50% і 39% відповідно.
На рис. 2 «зернові та зернобобові культури» представлені без урахування «кукурудзи на зерно».
Рис. 2. Внесення мінеральних добрив за видами під посіви окремих культур врожаю 2016 року (кг/га)
Попри те, що мінеральні добрива виробляються в Україні, досить помітна частка їх імпортується. Це викликано передусім надмірно високою вартістю їх вітчизняного виробництва через ціни на енергоносії. Вони є найбільшою групою товарів, що імпортуються для забезпечення роботи сільського господарства. У 2016 році вони становили 2,1% загальної вартості всього імпорту. Треба зазначити, що частка добрив в імпорті має сталу тенденцію до зростання. Так, у 2010-му їхня вартість сягає лише 0,7% від загального імпорту, а у 2015 — 1,9%.
У митній статистиці для однокомпонентних добрив, окрім загальної ваги поставок, фіксуються також обсяги активних речовин, проте з багатокомпонентних добрив така інформація відсутня, і через це у таблиці наведено дані із загальної ваги імпортованих груп. Натомість оціночні розрахунки показують, що принаймні більш ніж 70% використаних у сільському господарстві мінеральних добрив (у перерахунку на активні речовини) було імпортовано. Певне зниження обсягів імпорту калійних добрив компенсується зростанням ввезення багатокомпонентних добрив.
Головним експортером мінеральних добрив на ринки України є Російська Федерація, у 2016 році її частка в азотних добривах становила 78% загального фізичного обсягу, з фосфорних — 61%, калійних — 79%, багатокомпонентних — 73%. Така присутність північного сусіда на українському ринку мінеральних добрив пояснюється значною мірою ціновою політикою, адже за рахунок дешевших енергоносіїв їхні підприємства мають конкурентні переваги.
У порівнянні з 1990 роком обсяги внесення органічних добрив значно скоротилися як за розмірами удобрених площ, так і в кількості внесених добрив. Лідерами є кормові культури, овочі відкритого та закритого ґрунту, баштанні культури, а також цукрові буряки.
Динаміка зростання частки удобрених площ добре узгоджується зі зростанням урожайності та обсягів продукції рослинництва. У той же час, порівнюючи сучасні врожаї і кількість внесених добрив під урожай 1990 року, можна прийти до висновку, що тут принцип «чим більше — тим краще» не працює, саме цим можна пояснити таку істотну різницю в кількості добрив. Розумне поєднання застосування ресурсів дозволить і далі ефективно розвиватися галузі.
Костянтин РЄПІН, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
