Сучасний стан
Сучасний стан розвитку овочівництва впродовж останніх років загалом характеризується порівняно стійким збереженням посівних площ і обсягів виробництва продукції. Адже ця галузь сільського господарства традиційно зорієнтована на забезпечення внутрішнього продовольчого ринку та менш залежна від цінової волативності і зовнішньої кон’юнктури.
Нині в овочівництві займаються вирощуванням більш ніж 70 різноманітних сільськогосподарських культур і рослин. Загальна площа під усіма видами овочів без урахування картоплі в середньому за 2014-2018 рр. становила близько 449 тис. га, а обсяги виробництва продукції — 9399 тис. ц.
Якщо аналізувати структуру виробництва овочів, то можна побачити, що вона є доволі диверсифікованою. Однак основу її становить борщовий набір, куди входить капуста, помідори, морква і буряк столові, цибуля.
Минулого року під ці основні види овочів борщового набору аграрії відвели майже 62% усіх площ. При цьому обсяги виробництва їх є найбільшими серед усіх видів, за винятком лише картоплі, яка окремо виділяється. Так, виробництво помідорів всіма категоріями господарств торік сягало близько 23240,7 тис. ц.
Виробництво капусти усіх видів також є найбільшим серед усіх видів овочів. Зокрема, 2018 року воно становило 16720,0 тис. ц, у тому числі капусти головчастої 16383,3 тис. ц. Досить значним є виробництво цибулі ріпчастої, яке сягало 8839,2 тис. ц, а також моркви столової і буряку, відповідно, 8418,4 і 8181,3 тис. ц. Серед борщового набору окремо виділяється картопля, обсяги виробництва якої минулого року були рекордними — 225039,7 тис. ц.
Поряд із традиційними овочевими культурами останніми роками агропідприємці та фермери почали приділяти окрему увагу вирощуванню умовно екзотичних їх видів (артишок, спаржа, батат, селера тощо).
Так, виробництво багату, або картоплі солодкої минулого року становило близько 1,9 тис. ц, артишоку — 0,7 тис. ц, спаржі — 11,3 тис. ц.
На вирощуванні цих та інших видів овочів здебільшого спеціалізуються господарства Степу, а також у густонаселених регіонах навколо міст-мільйонників. Зокрема, аналіз регіональної структури виробництва овочів усіх видів показав, що, наприклад, основними їх постачальниками загалом на внутрішній продовольчий ринок є аграрії Херсонської (14 % усього обсягу виробництва до підсумку), Дніпропетровської (7,9 %), Харківської (7,4 %) та Київської (6,4 %) областей. Досить високу питому вагу у загальнодержавному виробництві овочів займають також Полтавщина, Миколаївщина, Львівщина, Вінниччина.
Водночас, за окремими видами овочів борщового набору структура їх виробництва в регіонах суттєво відрізняється. Так, аналіз розподілу регіонів за спеціалізацією на виробництві капусти головчастої торік показав, що в її структурі найбільшу питому вагу займали сільгосптоваровиробники Львівської
(14,1 %) і Дніпропетровської (10,6 %) областей, а також Харківської (8,5 %), Закарпатської (6,4 %) і Херсонської (6,1 %).
У виробництві помідорів внутрішньо регіональна спеціалізація досить чітко визначилися впродовж останнього періоду часу. Так, основними виробниками є аграрії Херсонської (30,3 %), Миколаївської (13,7 %), а також Харківської областей (7,6 %), тоді як менше 50 % їх обсягу припадає на решту усіх інших регіонів країни.
Основне виробництво моркви столової зосереджене у Волинській (12,4 %), Херсонській (9 %) і Київській (8,4 %) областях. Значна питома вага у виробництві буряку столового припадає на Київську (8,8 %), Харківську (7,1 %), Вінницьку (6,7 %), Львівську (6,6 %) області.
Виробництво цибулі ріпчастої є досить розвинутим на Херсонщині (10,7 %), Харківщині (7,7 %), Вінниччині (7,3 %), Дніпропетровщині (7,3 %), Одещині (6,6 %) та Київщині (6,3 %).
На виробництві часнику безпосередньо спеціалізуються аграрії Вінницької (10,6 %), Київської (6,3 %) та Рівненської (6,1 %) областей.
Високотоварним вирощуванням огірків і корнішонів займаються передусім господарства Дніпропетровської (10,5 %), Херсонської (10,1 %), Харківської (9,3 %) і Запорізької областей (7,2 %).
Регіонами з розвинутим картоплярством є Вінниччина (8,5 %), Житомирщина (8,4 %), Київщина (8,1 %) та Львівщина (7,5 %). Також картоплярство отримало значний розвиток у Чернігівській (6,3 %), Хмельницькій областях (6,2 %). Водночас, основними виробниками картоплі є господарства населення, тоді як індустріальне картоплярство в незначних масштабах розвивається навколо великих міст та агломерацій.
Експорт та імпорт овочів
За даними аналізу митної статистики, впродовж 2014-2018 рр. експорт овочів усіх видів у вартісному вимірі зріс майже вдвічі, тоді як їх імпорт суттєво скоротився. Торік на відміну від 2014 року спостерігалося позитивне сальдо зовнішньоторговельного обігу.
Від експорту овочів усіх видів у 2018 році було отримано $ 235,7 млн, тоді як їх імпорт сягав лише $ 106,2 млн. На першому місці за вартістю отриманих валютних надходжень від експорту у сумі майже $ 154,7 млн стоїть товарна позиція «овочі бобові, сушені, лущені, очищені або неочищені від насіннєвої оболонки, подрібнені або неподрібнені». Найбільші обсяги експорту цієї товарної позиції здійснювалися до Індії, Іспанії, Пакистану, Німеччини, Туреччини, Ємену, Польщі та інших країн світу. Наступною за вартістю експорту товарною позицією є «помідори свіжі або охолоджені». Їх обсяг минулого року становив $ 10,4 млн. Здебільшого вітчизняні помідори купували Білорусь, Польща, Республіка Молдова, Латвія, Литва і Швеція.
Також досить значні обсяги експорту здійснювалися за такими товарними позиціями, як картопля свіжа або охолоджена, цибуля ріпчаста і цибуля-шалот, часник, капуста головчаста, цвітна, броколі, кольрабі, листова та аналогічні їстівні овочі роду Brassica свіжі або охолоджені, морква, ріпа, столові буряки, солодкий корінь, редька, селера коренева та аналогічні їстівні коренеплоди свіжі або охолоджені, огірки, корнішони свіжі або охолоджені. Варто відзначити, що купують вітчизняні овочі навіть такі країни, як Польща, Швеція, Німеччина, Італія, Великобританія. Це свідчить про високу конкурентоспроможність виробництва продукції вітчизняної галузі овочівництва та значний потенціал нарощування її експорту.
Разом із тим, імпорт овочів займає ще досить високу питому вагу в структурі зовнішньоторговельного обігу. Якщо аналізувати структуру імпорту, то здебільшого це такі ж самі товарні позиції, як і в експорті: помідори свіжі або охолоджені, огірки, корнішони свіжі або охолоджені, цибуля ріпчаста і шалот, часник, капуста головчаста, цвітна, броколі, кольрабі, листова та аналогічні їстівні овочі роду Brassica свіжі або охолоджені, морква, ріпа, столові буряки, солодкий корінь, редька, селера коренева та аналогічні їстівні коренеплоди свіжі або охолоджені, овочі (сирі або варені у воді чи на пару), морожені, картопля свіжа або охолоджена.
Виникає питання, чому Україна не покриває потреби в цих овочах, і які цьому причини. Насамперед необхідно визначитися з тим, скільки фактично споживають овочів у країні та виробляють на одну особу за рік. За даними аналізу інформації Державної служби статистики, щорічно впродовж останнього часу на одну особу виробництво овочів становило близько 220 кг. Водночас середньостатистичний рівень споживання овочів і баштанних продовольчих культур (включаючи консервовану та сушену продукцію у перерахунку на свіжу) сягає 160 кг за рік. Виходить, надлишок у майже 60 кг у рік на одну особу, що має повністю покривати потреби внутрішнього ринку та ефективно розвивати експортні можливості галузі.
Насправді безпосередньо причин імпорту окремих видів овочів є декілька. По-перше, це сезонний вплив підвищеного попиту у зимово-весняний період на окремі їх види, які вітчизняні аграрії з об’єктивних причин ще не здатні задовольнити за рахунок внутрішнього нарощування обсягів виробництва. По-друге, досить суттєву частку імпорту становить передусім насіннєвий матеріал овочів іноземної селекції.
Для прикладу, взяти ту ж саму картоплю. Із Єгипту імпортують ранню бульбу, тоді як насіннєвий матеріал надходить з Німеччини та Нідерландів. Теж саме стосується помідорів. Їхній імпорт здійснюється із Туреччини, Іспанії, Нідерландів та Польщі. Це переважно тепличні помідори.
Пріоритетний розвиток вітчизняного тепличного господарства допоможе в найближчій перспективі досить значну частку імпорту овочів замінити продукцією власного виробництва. Єдиним стримувальним чинником для цього є значна вартість енергоносіїв у структурі собівартості виробництва продукції та ще недостатньо висока урожайність вирощування овочів у вітчизняних теплицях порівняно із закордонними, що не дозволяє на рівних конкурувати з ними в ціні за споживача.
Для імпортозаміщення і розширення виробництва овочів та покриття сезонних потреб необхідно залучити фінансування за рахунок коштів державної підтримки розвитку цього напряму галузі. Це актуально, особливо для регіонів степової зони, що потерпають від зміни клімату, нераціональної структури посівних площ та спеціалізації. Відновлення овочівництва дозволить значно підвищити прибутковість аграрного виробництва, створити нові робочі місця, диверсифікувати вітчизняний експорт і гарантувати продовольчу безпеку країни.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник із питань
економічних та управління підприємствами
