Загалом торік частка сільгосппідприємств у розрізі виробництва овочів становила 7,3%, а господарств населення — 92,7%. Обсяг виробництва на господарських угіддях — 220 876,2 тис. ц, а в агроформуваннях — 4 163,5 тис. ц. Проте з точки зору середньої урожайності сільгосппідприємства мають значно вищі показники — 252 ц/га зібраної площі проти 169,4 ц/га в одноосібних господарствах.
Лідерами виступають Вінницька (8,48%), Житомирська (8,35%), Київська (8,13%) та Львівська (7,55%) області. Якихось суттєвих змін у групі лідерів не очікується через великі обсяги в цілому та відсутність в агровиробників планів щодо запуску нових виробництв.
Найбільш затребуваними є традиційні для України картопля, огірки, помідори, перець і цибуля. Відносно нові культури вирощуються, проте в незначних обсягах, як нішеві, та передусім потребують певних кліматичних умов і відповідного попиту на ринку.
Частка виробництва овочів у закритому ґрунті становить лише 3% від загального. Вона дещо зросла порівняно з попереднім роком. Варто також зазначити, що 93% площі під закритими культурами припадає на господарства населення.
Зрошувані площі в Україні щорічно зростають на 20 тис. га і вже становлять понад 485 тис. га, але цього недостатньо для значного економічного ефекту.
Існує потреба та можливості для будівництва зрошувальних систем на загальній площі близько 200 тис. га, у тому числі 140 тис. га в Херсонській, 31 тис. га в Одеській та 27 тис. га в Миколаївській областях. При цьому вартість 1 га системи краплинного (переважно підґрунтового) зрошення сягатиме не більше 3,0-3,5 тис. дол. США/га. Проте для активізації інвестування потрібні аграрні підприємства з власним земельним банком, а не з орендованими сільськогосподарськими землями.
Аридизація клімату впливає на овочівництво негативно. Вона викликає потребу в будівництві зрошувальних систем або в переході на вирощування овочевих культур у закритому ґрунті, що вимагає значних інвестицій та підвищує вартість овочів для споживача.
Причиною стриманого розвитку органічного овочівництва є насамперед високі ціни на органічні овочі порівняно з конвенційними. Крім цього, в Україні досі наявна слабка нормативна база. Третьою причиною є специфіка інформованості населення стосовно суті органічного виробництва, особливо порівняно з фермерським. Зокрема, дуже часто продукти, які фермери продають на ринках, описують як органічні, бо в процесі їх вирощування не використовувались хімічні речовини, проте насправді технологія органічного овочівництва є значно складнішою.
Зараз спеціалізованих складів для зберігання овочів у країні недостатньо. Як наслідок, велика частка врожаю псується. Разом із тим, нові сховища практично не створюються через брак в агровиробників фінансової підтримки.
Ринок переробки овочів розвинений в Україні слабо. Заморожені та сушені овочі займають лише близько 5%. Трохи більше йде на виробництво консервів — здебільшого за рахунок наявності великих експортоорієнтованих виробництв. Велика частка врожаю витрачається на годівлю худоби. За даними Державної служби статистики, 2018 року було втрачено понад 14% зібраного і до 30% спожитого населенням обсягу овочів. Переробні підприємства потребують фінансування на вході та стабільних ринків збуту. Збут консервації обмежений звичкою та фінансовими можливостями господарств, які консервують овочі самостійно. Аналогічно сушені та заморожені овочі є значно дорожчими, тому ринки збуту в межах України обмежені.
Олександр СОКОЛОВ, генеральний директор компанії Pro-Consulting
