Прибуткові регіони —
лідери агросектору
Попри складну ситуацію у державі розвиток вітчизняного аграрного сектору останніми роками характеризувався суттєвим підвищенням як виробничих, так і основних його економічних показників, серед яких особливе місце займає прибуток.
Він для будь-якого аграрія є не лише важливим критерієм оцінки ефективності його управлінської моделі ведення бізнесу, але й певною мірою свідченням конкурентоспроможності господарства на ринку. Це ж саме можна стверджувати, порівнюючи різні регіони країни за їх часткою в отриманому прибутку.
Варто відзначити, що економічна ефективність вітчизняного аграрного виробництва сьогодні має чітко виражену регіональну диференціацію, що залежить як від наявних ресурсних і інвестиційних можливостей, так і решти факторів ринкового й іншого характеру впливу. До останніх необхідно також обов’язково віднести і регіональну спеціалізацію, оскільки в сільському господарстві різні сільськогосподарські культури мають порівняно неоднакову рентабельність їх вирощування.
За результатами минулого фінансового року вітчизняні аграрії отримали 89,1 млрд грн чистого прибутку, що майже на 14% менше проти рекордного показника 2015 р. (довідково: у 2015 р. чистий прибуток становив 103,5 млрд грн). Цього року, зважаючи на нинішні складні погодні умови і посуху, варто очікувати, що цей показник хоча б збережеться на аналогічному рівні.
Якщо проаналізувати розподіл отриманого від сільськогосподарської діяльності прибутку в регіональному розрізі, то можна чітко побачити аграрних лідерів — Полтавську область (12,5% у загальній структурі усього отриманого в 2016 р. прибутку), Вінницьку (8,8%), Кіровоградську (7,4%), Черкаську (6,8%) і Київську (6,8%). Ці регіони минулого року забезпечили близько 42% усіх надходжень чистого прибутку в аграрному секторі за результатами економічної діяльності усіх сільськогосподарських підприємств країни разом із фермерськими господарствами, які звітують за державною статистичною формою 50 с. г. (діагр. 1).
Діагр. 1. Регіональний вимір окремих областей України за питомою вагою
у структурі формування чистого прибутку від агробізнесу за 2016 р.
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Водночас, збитковим виявились фінансові результати підприємств галузі сільського господарства в Івано-Франківській області, де середній рівень рентабельності усієї діяльності становив мінус 1,5%. На межі прибутковості опинилися у 2016 р. аграрні сільськогосподарські підприємства Чернівецької (4,0% рентабельності), Тернопільської (8,0%) і Львівської (10,0%) областей при середньодержавному його показнику 25,4%.
На іншій стороні результатів господарської діяльності агробізнесу окремо виділялися економічні показники Кіровоградської (42,2% рівня рентабельності усієї діяльності в галузі), Запорізької (39,6%), Одеської (35,6%) і Харківської (35,6%) областей.
Розмах регіонального коливання рівня рентабельності усієї діяльності становив фактично 43,7% (від –1,5% до +42,2%), що підтверджує думку стосовно формування останніми роками досить високої диференціації економічної ефективності і ризикованості ведення вітчизняного агробізнесу (діагр. 2).
Діагр. 2. Динаміка регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності усієї діяльності в 2014–2016 рр.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Порівнюючи результати економічної діяльності сільськогосподарських підприємств за три останні роки, можна побачити, що торік за рівнем ефективності вони мали набагато кращі показники, ніж у 2014-му, однак і до рекордних їх значень 2015-го більшість регіонів, за винятком окремих з них, не досягнули.
Аналізуючи статистичні дані рентабельності усієї діяльності за три останні роки, можна також чітко виділити окремі регіони, де спостерігається стійка тенденція, коли сільськогосподарські підприємства працюють на межі прибутковості. Це насамперед Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області. В усіх інших регіонах цей показник традиційно є вищим від середнього або ж знаходиться на тому самому рівні з ним.
Рентабельні і малоприбуткові
види аграрної продукції
Як відомо, рентабельність є узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва, що дозволяє порівнювати різні види продукції. У сільському господарстві рівень рентабельності виробництва аграрної продукції вже багато років є чи не найважливішим орієнтиром як для великого підприємства, так і для звичайного фермера при бізнес-плануванні власної виробничої програми.
Експертний аналіз і порівняльна оцінка на регіональному рівні середнього показника рівня рентабельності виробництва окремих сільськогосподарських культур свідчить про значний розмах їх варіації та різну окупність витрат прибутком.
У рослинництві традиційно певний інтерес представляє аналіз рівня рентабельності виробництва двох стратегічно важливих для економіки будь-якого господарства сільськогосподарських культур — зернових і соняшнику.
Ранжування різних регіонів за величиною показника рентабельності виробництва зернових і зернобобових культур виявило досить несподіваних лідерів за цим показником та найменш успішних із них (діагр. 3).
Діагр. 3. Аналіз регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності виробництва зернових культур у 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Найвищу прибутковість вирощування зернових культур минулого року забезпечили аграрії Полтавської області, де середній рівень рентабельності їх вирощування сягнув 58,5%, у тому числі окремо для фермерських господарств цей показник був дещо нижчим і становив 44,4%. Слідом за ними ідуть аграрні підприємства, зареєстровані в м. Києві, та з певним відривом господарства Черкаської, Запорізької і Кіровоградської областей. Для решти регіонів рентабельність виробництва зернових культур залишалася стабільною на рівні 30–40%. І лише в агроформуваннях Чернігівської, Львівської і Чернівецької областей зафіксовано доволі низький показник рентабельності виробництва зернових культур, що коливався від 5,1% до 22,7%. Водночас, у двох останніх регіонах фермерські господарства мали значно вищий показник рентабельності виробництва зернових культур за середній його рівень в усіх сільськогосподарських підприємствах.
Іншою не менш важливою сільськогосподарською культурою, яка в багатьох господарствах є основою формування стійкого фінансового стану, є соняшник. Прибутковість виробництва цієї сільськогосподарської культури на регіональному рівні коливалася торік від 78% в Луганській і до 23,6% у Івано-Франківській областях (діагр. 4).
Діагр. 4. Аналіз регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності виробництва соняшнику у 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Вищий від середнього по усіх сільськогосподарських підприємствах показник рівня рентабельності виробництва соняшнику мали фермерські господарства Закарпатської (відповідно, 30,0% і 75,7%), Рівненської (25,6% і 50,5%), Житомирської (58,4% і 80,6%), Київської (33,8% і 52,9%), Харківської (70,2% і 82,7%) та Полтавської (62,5% і 74,6%) областей.
Традиційно у вітчизняному агробізнесі низькорентабельною галуззю є тваринництво. Останніми роками стан справ у галузі дещо поліпшився, хоча призупинити скорочення поголів’я тварин до цього часу не вдалося. Однак завдяки інвестиціям у нові технології і підвищенню молочної продуктивності виробництво молока стало більш рентабельним (діагр. 5).
Діагр. 5. Аналіз регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності виробництва молока у 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
За результатами аналізу статистичних даних видно, що в окремих регіонах виробництво молока за рівнем рентабельності нічим не поступається окремим високорентабельних сільськогосподарським культурам. Так, у фермерських господарствах Полтавщини рентабельність виробництва молока сягнула 74,3%, тоді як для соняшнику цей показник становить 74,6%.
Досить цікавою для аграрія є ситуація з м’ясом великої рогатої худоби, виробництво якого вже понад 20 років є одним із найбільш збиткових видів у галузі тваринництва. Однак минулого року на рівні мінімальної прибутковості його виробництво було в сільськогосподарських підприємствах Закарпатської, Львівської областей і м. Києва, тоді як у фермерських господарствах, наприклад Херсонської, цей показник сягнув 41,1%, а у Чернігівській — 29,3%. Лише в 11 регіонах виробництво м’яса великої рогатої худоби у фермерських господарствах було збиткове, тоді як у всіх інших прибуткове із різним рівнем рентабельності (діагр. 6).
Діагр. 6. Аналіз регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності виробництва м’яса ВРХ у 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
На противагу скотарству економічний стан свинарства минулого року виявився не таким оптимістичним. Рентабельним виробництво свинини було лише в 9 регіонах, а загалом в Україні збиткове –4,1% (діагр. 7).
Діагр. 7. Аналіз регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності виробництва м’яса свиней у 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Серед чинників, які зумовили зростання збитковості свинарства, варто окремо виділити значне підвищення вартості концентрованих кормів і преміксів внаслідок загальних інфляційних тенденцій в економіці впродовж 2015–2016 рр.
Підтвердженням цьому є також аналіз економічної ситуації з виробництва м’яса птиці, де середній рівень рентабельності минулого року становив 3,4% проти –5,4% у 2015-му. У цілому рентабельним виробництво м’яса птиці було в 9 регіонах включно з підприємствами, які зареєстровані в м. Києві. Найвищий показник рентабельності 65,8% мали аграрні підприємства м. Києва, а також Харківської області 44,2% (діагр. 8).
Діагр. 8. Аналіз регіональної диференціації аграрних підприємств
України за рівнем рентабельності виробництва м’яса птиці у 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Серед фермерських господарств виробництво м’яса птиці було досить високорентабельним в Херсонській і Вінницькій областях, де цей показник, відповідно, становив 51,6% і 46,2%.
Попри збереження загального кризового стану вітчизняна галузь тваринництва завдяки впровадженню сучасних технологій поступово перетворюється із малоприбуткового у рентабельний напрям агробізнесу.
Ризикованість
ведення агробізнесу
Сільське господарство залишається одним із найбільш економічно привабливих сфер вітчизняного бізнесу в умовах зростаючого попиту на продовольство в світі та розширення експортних можливостей країни. Адже, як доводить практика, агробізнес в нинішніх умовах хоч і ризикований, але й дуже вигідний з точки зору вкладання власного капіталу та залучення інвестицій.
Проте рівень ризикованості ведення агробізнесу в різних регіонах країни суттєво відрізняється, про що свідчить аналіз статистичних даних щодо питомої ваги прибуткових і збиткових сільськогосподарських підприємств у загальній їх кількості (діагр. 9).
Діагр. 9. Ризикованість ведення агробізнесу в Україні за 2016 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Як видно із діагр. 9, більшість регіонів степової зони мають порівняно низьку частку збиткових аграрних підприємств, тоді як вищий їх рівень характерний здебільшого для господарств Полісся, а також меншою мірою — Лісостепу.
У підсумку варто відзначити, що сільське господарство в ринковій системі економічних відносин традиційно піддається вищому ризику як внаслідок дії природно-кліматичного фактору, так і цінової кон’юнктури ринку. Зменшити негативний вплив цих чинників можливо лише за умов забезпечення ефективного використання власного ресурсно-виробничого потенціалу, застосування сучасних інноваційних технологій, перспективних високоврожайних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід тварин вітчизняної селекції, а також окремих розробок зарубіжних вчених, адаптованих до конкретних умов господарської діяльності в регіоні.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. економ. наук,
старший науковий співробітник
лабораторії маркетингу, економічного
аналізу та захисту інтелектуальної власності
Кіровоградської державної
сільськогосподарської дослідної станції НААН
