«Ціни на українське насіння нижчі, ніж на закордонне, з кількох причин. По-перше, на це впливає сама якість насіння та, відповідно, бренд. По-друге, в нас поки що є проблеми з використанням інтелектуальної власності на сорти та гібриди рослин. Коли ж купуємо іноземне насіння, то його виробники вже включають в ціну кошти, що повертатимуться селекціонерам сорту чи гібрида за використання об’єкта інтелектуальної власності. У нас натомість ніхто не дотримується наразі правил гри на ринку інтелектуальної власності, іншими словами, в Україні немає практики селекційних платежів», — зазначив науковець.
Однак якість українського насіння варіюється залежно від сортів, стверджує він: «Щодо сортів таких культур, як пшениця, ячмінь, горох, овес, гречка, просо, то Україна не відстає від іноземних аналогів. І друга категорія насіння — це гібриди, які використовують протягом одного посіву. На наступний рік їх знову доводиться купувати за кордоном, тобто щороку потрібно поновлювати. Ідеться про гібридне насіння кукурудзи, соняшнику, цукрового буряка. Гібрид уже забезпечений на початковому етапі за сівби певними мінеральними речовинами, протруєний, тобто він має більше шансів прорости й дати кращий урожай. Відповідно, через брак гібридів доводиться їх масово імпортувати. У виробництві гібридного насіння Україна суттєво відстає».
Олександр Захарчук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки»
За словами вченого, в посівну кампанію українські аграрії використовують 70% гібридного насіння кукурудзи, соняшнику — 80%, а цукрового буряка — 90% і більше. Переважно, це насіння іноземних компаній.
Олександр Захарчук стверджує, що ємність насіннєвого ринку в Україні постійно зростає і до кінця 2025-го очікується зростання ще на понад 30%, або до 2,5 млрд доларів. Тож у середньостроковій і довгостроковій перспективі експорт вітчизняного насіння може зрости в десятки разів — до 1–1,5 млрд доларів.
- Проаналізуйте, насіння яких культур українські виробники нині експортують, і куди?
— Експорт насіння вітчизняної селекції за чотири місяці 2020 року становив всього 12,9 млн доларів США. Також близько 90% цієї суми — це експорт насіння гібридної кукурудзи, що постачається в основному до країн СНД — Білорусі, Грузії, Молдови та Казахстану. Так, загалом експорт зріс на 63,9%, що досягнуто насамперед зростанням продажу таких сільськогосподарських культур, як пшениці, кукурудзи, сої та соняшнику.
Продаж соняшнику в кількості 192 тонни на 653,5 тис. доларів — це найкращий показник за всю історію продажу за кордон. Соняшник було реалізовано насамперед у країни СНД — Грузія (72 т), Казахстан (60 т) та Молдова (53 т), а також — Сербія (6 т).
Також було експортовано сої в кількості 533 тонни на загальну вартість 271,9 тис. доларів. Сою Україна експортувала у Китай (456 т), Казахстан (65 т) й Азербайджан (8 т). Уперше Україна експортувала олійних культур (соняшнику, сої, льону) майже на 1 млн доларів США.
У структурі українського експорту насіння традиційно домінує кукурудза. Обсяги поставок цього виду продукції на зовнішні ринки за чотири місяці 2020 року у вартісному вимірі становили 11,3 млн доларів США.
Також виробники насіння експортували за чотири місяці 2020 року тільки 749 тонн насіннєвої пшениці та 298 тонн сорго, й 40 тонн рису та 3 тонни гречки (!). Уперше Україна (Інститут рису НААН) продала за кордон (Казахстан) насіння рису, а також відновлено продаж насіннєвої гречки. Можна зазначити також про продаж насіння цукрового буряка в Молдову — 4 тонни на загальну суму 126,1 тис. доларів. Усе насіннєве сорго було реалізовано в таку екзотичну країну, як Кувейт.
До того ж на зовнішніх ринках до українського насіння досить часто зберігається цінова дискримінація. Зокрема, вітчизняна кукурудза йде на експорт за 1573 доларів США за тонну, а імпортна закуповується за ціною, вищою більш ніж утричі, — 4826 доларів США. Така сама ситуація із соняшником, який почали продавати цьогоріч по 3404 доларів за тонну, а закуповуємо по 10 904 доларів, або у 3,2 раза дорожче. Пшеницю ми продаємо вдвічі дешевше, ніж купуємо, а сорго — аж у 15 разів.
- Яких саме законодавчих ініціатив потребує питання виробництва насіння, аби воно потім витримувало конкуренцію на зовнішньому ринку?
— Зміни, що вносять до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України „Про охорону прав на сорти рослин від 19 серпня 2002 р. № 1183”». У постанові: у пункті 1: абзац третій викласти в такій редакції: «Умови дотримання законних інтересів володільця патенту та власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту в разі обмеження його виключного права».
- Яких результатів очікуєте?
— Зазначене дасть можливість задовольнити внутрішню потребу в насінні й садивному матеріалі та наростити його експорт. Тільки по таких сільськогосподарських культурах, як кукурудза, соняшник і зернобобові, є потреба в імпорті. На сьогодні експортні можливості реалізуються на досить низькому рівні.
Україна також має величезний потенціал нарощування експорту насіння у вигляді якісного насіннєвого матеріалу. Йдеться, зокрема, про реалізацію насіння таких зернових культур, як пшениця, ячмінь, овес, жито, гречка, просо, а також олійних — соняшник, соя, гірчиця та ріпак.
Говорячи про середньострокову та навіть довгострокову перспективу, Україна може збільшити експорт насіння в десятки разів. Можливості щодо нарощування потужностей насіннєвих заводів із кожним роком невпинно зростають. Великі насіннєві іноземні компанії, такі як «Байєр», «Кортева», «Сингента», «Моїсадур Семанс», «Євраліс» і вітчизняні — «Маїс», «Ерідон», «Селена» мають значний потенціал для залучення іноземних інвестицій, щоб вивести Україну на передові позиції з реалізації насіння зернових культур (пшениця, ячмінь, овес, жито та кукурудза) й олійних (соняшник, соя, гірчиця та ріпак). Тільки останнім часом в Україні побудовано десятки насіннєвих заводів, загалом їх уже 47, де виробництво насіння для внутрішнього забезпечення вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників забезпечуватимуть також іноземні компанії, такі як «Байєр», «Кортева», «Сесвандерхаве», «Сингента», «Моїсадур Семанс», «Євраліс», «КВС-Україна», «Астарта».
Однак, щоб його реалізувати, слід насамперед удосконалити правові норми й аспекти сплати роялті в Україні з урахуванням досвіду їх використання в країнах ЄС та інших передових країн світу. Треба також запровадити обов’язкове декларування сортових виробничих посівів сільськогосподарськими товаровиробниками, які є власниками землі сільськогосподарського призначення площею від 25 га і більше, для виробників картоплі — від 10 га.
Розробити й головне — запровадити чіткий механізм отримання ліцензійних платежів на основі реального відображення використання вартості насіння і садивного матеріалу, використовуючи ліцензійні та субліцензійні угоди, а також селекційних платежів за Farm Saved Seed — насіння для власних потреб, і їх реєстрацію незалежним органом обліку, нагляду та контролю.
На нашу думку, задовольнивши внутрішню потребу в насінні й садивному матеріалі по всіх сільськогосподарських культурах, крім соняшнику, ріпаку, овочів і цукрових буряків, Україна має значний потенціал нарощування експорту цього насіння зернових й олійних культур на суму 1–1,5 млрд доларів США. Наразі ж за кордон щорічно постачається насіння тільки в межах 10–15 тис. тонн на суму від 10 до 20 млн доларів США.
Забезпеченість насінням сільськогосподарських товаровиробників
УМОВИ ДОТРИМАННЯ ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ВОЛОДІЛЬЦЯ ПАТЕНТУ
1. Ці умови є обов’язковими для дотримання та поширюються на осіб, що розмножують у своєму господарстві (далі — власник господарства) для власних потреб зібраний матеріал, отриманий ними шляхом вирощування сорту рослин, що охороняється, за умови його належності до ботанічних родів і видів, зазначених у частині другій статті 47 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (далі — Закон).
2. Ці Умови визначаються за такими принципами:
- розміри земельної ділянки не обмежуються;
- зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій із метою розмноження власником господарства або через надання послуг;
- власник малого господарства не сплачує винагороду володільцю патенту;
- власники господарств, що використовують сорт, зобов’язані сплачувати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, що має бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того самого сорту в тому самому регіоні.
Для цих Умов поняття вживаються в такому значенні:
- власники господарств — це суб’єкти господарювання агропромислового комплексу, сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми, які розмножують самостійно та/або надають послуги з розмноження (включно з доробкою, пакуванням), для власних потреб зібраний матеріал сортів, що охороняються на власних або орендованих землях;
- власник малого господарства — власник господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 т зернових, але не більше як 25 га для зернових і 10 га для картоплі.
Усі інші терміни та поняття вживаються у значенні, наведеному в законі.
Від імені володільців патентів або за його відсутності власників майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту у відносинах, урегульованих цими Умовами, можуть виступати уповноважені ними особи (представники), далі — володілець патенту.
3. Власник господарства не може продавати, купувати, обмінювати або іншим чином передавати за межі свого господарства зібраний матеріал сорту, що охороняється, не дотримуючись вимог пункту 2 цих Умов і не повідомивши володільця патенту.
Коли власник господарства в період розмноження залучає інших осіб для доробки, він зобов’язаний:
- вжити належних заходів для забезпечення ідентичності матеріалу, який був переданий для послуг із доробки та пакування в розмноженні, та з продуктом, отриманим у результаті таких послуг;
- забезпечити, що фактично послуги з доробки/переробки в період розмноження здійснюються суб’єктом, який має право здійснювати таку діяльність відповідно до законодавства України.
4. Власники господарств, що використовують насіння для сівби сортів, які охороняються, щороку подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) у сфері охорони прав на сорти рослин (Контролювального органу) звіт за формою, затвердженою компетентним органом.
5. Власник малого господарства на вимогу володільця патенту надає підтвердження своєї відповідності цій категорії власників.
Власники господарств у разі використання сортів, що охороняються, для власних потреб зобов’язані повідомити володільця патенту про таке використання сорту, узгодити умови використання сорту, включно щодо сплати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка має бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того самого сорту в тому самому регіоні та дати такої сплати, але не менше як 50% сплати за ліцензійною угодою, якщо інше не передбачено договором.
Якщо в регіоні, у якому знаходиться власник господарства, не укладалось жодної ліцензійної угоди щодо використання цього сорту, рівень винагороди має бути значно нижчим, ніж сума, яка з цією метою зазвичай додається до ціни, за якою реалізується офіційно сертифіковане насіння цього сорту найнижчої категорії у цьому регіоні за умови, що вона не перевищує суму, яка стягується в регіоні, у якому цей сорт було вироблено.
6. Зобов’язання власника господарства сплатити винагороду виникає з моменту використання для власних потреб зібраного матеріалу сорту, що охороняється, для висіву в полі.
Власник господарства може вимагати пред’явлення підтвердження прав володільця патенту, повідомлення звичайної винагороди за ліцензійною угодою щодо того самого сорту в тому самому регіоні того самого року, а також письмового підтвердження повноважень, наданих представникові володільця патенту.
Володілець патенту, своєю чергою, може визначити дату та спосіб оплати за умови, що визначена ним дата, не передує даті, коли зобов’язання фактично набуло чинності.
7. Власники господарств й особи, залучені ним під час розмноження сорту, зобов’язані на вимогу володільця патенту:
- повідомити про обсяг і спосіб використання зібраного матеріалу, а також інформацію про осіб, залучених для послуг із доробки та пакування;
- надавати письмову інформацію про своє ім’я, прізвище, адресу постійного місця проживання й ідентифікаційний номер у разі фізичних осіб-підприємців, а також фірмове найменування, офіційне місце перебування, ідентифікаційний номер і юридичну форму у разі юридичних осіб;
- надати письмову інформацію про кількість матеріалу, який передавався іншим особам для доробки та пакування, а також про отриману кількість, у результаті доробленого насіння, дату та місце та відомості про особу, яка здійснювала доробку та пакування.
По наданій інформації та відомостям власник господарства надає володільцю патенту:
- документальні підтвердження, такі як рахунки-фактури, витяги з договорів, етикетки, що використовувались, або будь-які інші відповідні докази зібраного матеріалу сортів володільця патенту в розрізі дій із постачання розмножувального матеріалу сорту володільця патенту й щодо отримання/надання послуг із доробки та пакування;
- доступ володільцю патенту до огляду земельних ділянок і виробничих потужностей.
Власники господарств зобов’язані зберігати документальні підтвердження протягом трьох років.
У своєму запиті володілець патенту вказує своє ім’я й адресу, сорт або сорти, щодо яких він здійснює запит, а також правові підстави, згідно з якими надсилається такий запит. Запит надсилається у письмовій формі, а також подаються підтвердження щодо прав на зазначений сорт.
Якщо протягом 60 календарних днів із моменту надсилання володільцем патенту запиту власникові господарства володілець патенту не отримав запитуваної інформації, він може звернутися до контролювального органу й інших державних органів щодо порушення його законних інтересів.
8. З метою контролю за дотриманням своїх законних інтересів володілець патенту може звертатися до Контролювального органу й інших державних органів, зокрема, з метою отримання інформації щодо переліку господарств, які здійснюють вирощування та розмноження, включно для власних потреб, у запитуваному регіоні та їх контактної інформації, обсягів вирощування, виробництва, переробки, утилізації насіння сортів, що охороняються в запитуваному регіоні (буде доопрацьовуватися).
9. Володілець патенту може діяти самостійно, спільно з іншими володільцями або доручати здійснення дій згідно з цими Умовами офіційно чинним за їх дорученням представницьким організаціям.
Тетяна КОВАЛЬЧУК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні