• Пані Тетяно, які саме бобові вирощує ваше підприємство?
— Ці культури активно вирощує наш донецький підрозділ. У його структурі бобовим належить приблизно 30%, або десь 20 тис. гектарів оброблюваних земель. З року в рік ця цифра може коливатися: тогоріч під бобовими було, наприклад, 17 тис. гектарів. Вирощуємо горох, сочевицю — зелену й червону. Це хоча й подібні за назвами культури, але відрізняються і за підходами щодо вирощування, і за ринками збуту. Квасоля в нашому регіоні не росте — не можемо знайти посухостійкі сорти. Раніше вирощували нут, але результати нас не задовольнили. Тому поки що відмовилися від нього. Соя для донецького регіону теж не годиться — знову-таки, не маємо посухостійких сортів. І все це саме тому, що основний земельний банк нашого агрохолдингу — в зоні ризикованого землеробства, де значний дефіцит вологи та високі температури.
• Але ж у вас є під Маріуполем сучасні системи зрошення — ми про них навіть писали?
— Так, є. Але вони збудовані для насінництва. Вирощувати там сою під поливом не бачимо резону, бо є перспективніші культури, що приносять прибутки без зрошення. Наприклад, горох, який ми вирощуємо на Донеччині на богарі.
√ Агрохолдинг HarvEast («Харвіст Холдинг») — українська компанія, яка вирощує сільгоспкультури: основні культури — кукурудза, соняшник, пшениця, горох, сочевиця. Компанія має молочнотоварне тваринництво, провадить насінництво і горіхівництво. Земельний банк — 127 тис. гектарів у Донецькій, Київській і Житомирській областях.
• Усе-таки яка головна мотивація вирощувати бобові для холдингу — на корми чи для покращення ґрунтів?
— Сівозміна дуже важлива, так! Бобові — хороший попередник для пшениці. Там, де ми її сіємо після бобових, маємо близько 10% стабільного додаткового прибутку. Горох і на корми для тваринництва, звичайно, використовуємо. Але насамперед ми його експортуємо.
• Мабуть, в Індію продаєте? Там його люблять найбільше.
— Для нас вигідніше везти в Туреччину. Нині, ураховуючи умови проходу біля Керчі й те, що ми близькі до лінії зіткнення в зоні ООС, великі контейнеровози в Маріуполь не заходять. Відправляти, приміром, на Одесу невеликі партії й потім там формувати більші — нам не дуже вигідно логістично. Тому ми намагаємося вирощувати його судновими партіями, продаємо відразу в Туреччину, а вже там його перевантажують у контейнери й відправляють далі у країни Азії.
• Нещодавно начальник Маріупольського порту розповідав на конференції про те, що там будують контейнерний термінал…
— Для досягнення успіху у цьому напрямі дуже важливо забезпечити контейнерні лінії достатнім і стабільним обсягом вантажів. Ми виступали з ініціативою перед місцевою владою, щоб об’єднати зусилля різних компаній цього регіону та морського порту, щоб забезпечити цю важливу умову і контейнеровози заходили до Маріуполя, маючи необхідні обсяги для перевезень.
• Цього року відкрився ринок землі. Чи прагне ваш холдинг розширювати свій земельний банк? Чи будете викуповувати паї в орендодавців?
— Ми робили розрахунки й дійшли висновку, що насамперед до викупу нас цікавить земля, де розгорнуто довгострокові бізнес-проєкти — там, де є зрошення й сади. Цю землю — так, нам цікаво було б купити. Якщо ж кажемо про ті угіддя, де ми стабільно вирощуємо пшеницю і соняшник, то для нас немає сенсу викупати цю землю. Ми й далі працюємо на договорах оренди. Розуміємо, що можуть змінитися власники тих земельних паїв, які входять у наш банк обробітку. Але ми будуємо з пайовикам максимально відкриті відносини, що базуються на довірі. Стабільно виконуємо перед ними свої зобов’язання. HarvEast — соціально відповідальний бізнес. У кожній територіальній громаді, де ми працюємо, беремо участь у соціальних проєктах, допомагаємо розвивати території присутності.
• Мабуть, даються взнаки соціалістичні традиції часів ММК ім. Ілліча, аграрні активи якого ви отримали в керування?
— Не тільки. Це позиція наших акціонерів — дбати про людей там, де ми є. Ми виділяємо кошти на інфраструктурні проєкти, на розвиток освіти й охорону здоров’я. Чи всі наші конкуренти чинять так само?
• Ваш холдинг утримує молочнотоварні ферми. Чи збираєтеся розширювати цей напрям агробізнесу?
— Сьогодні в Україні, на жаль, тваринницький бізнес не аж такий прибутковий. Держава не прагне фінансувати цей напрям. Кожний регіон України має вирощувати те, що в нього найкраще виходить. Донецький регіон — це не найліпші умови для розвитку тваринництва. Влітку тут спекотно, взимку — холодно. У тварин падає продуктивність. Ми вирішили, що наша модель рослинницького бізнесу найефективніша і пріоритетна для Донеччини. А розширювати тваринництво не плануємо.
Інтерв’ював Ігор Петренко