Так уже склалося, що сама абревіатура ГМО (генно-модифіковані організми) викликає у нашому суспільстві страх і паніку. Ми всіляко намагаємося уберегтися від них, часом доходячи до абсурду: маю на увазі маркування на продуктах харчування - виробники ставлять свої позначки «Без ГМО» навіть тих продуктах (кам’яній солі чи воді, наприклад), де їх апріорі не може бути. Цим вони показують законослухняність перед державою, яка змусила вказувати про наявність або відсутність у складі тих чи інших харчових продуктів того самого ГМО. Але наскільки реально те маркування відповідає дійсності - знає один Бог.
Звісно, зайва обережність не зашкодить. Тим паче, коли виринають усе нові й нові факти з різних досліджень про шкідливість або корисність споживання ГМ культур. Але про це трішки пізніше.
Наразі пропоную поговорити про економічний ефект від використання біотехнологічний культур (так їх ще називають). А він, як показує практика, досить вагомий для сільгоспвиробників. І науковці, і насіннєві компанії, котрі виводять нові сорти, гібриди, стійкі до різних чинників (хвороб, шкідників тощо), твердять в один голос про переваги застосування такої продукції, про нечувані прибутки, збільшення урожайності, чисте довкілля, яке уже не забруднюється пестицидами, гербіцидами. Стосовно шкідливості та подальших наслідків говорять у цьому контексті як про «між іншим».
В Україні, як відомо, ГМО на законодавчому рівні заборонені відповідними законами і постановами. Проте наші люди такі підприємливі і спритні, що їм закони «не писані», бо вони живуть за законом власної наживи, ну і собі подібних. Торік, скажімо, на Волині викрили діяльність трьох агроформувань, які вирощували генно-модифікований ріпак. Та й в Інтернеті не так складно знайти оголошення про продаж каноли (цього ж таки ГМ ріпаку), сої в Україні. До речі, ГМ соя, є досить вигідною у виробництві, позаяк є самозапильною: якщо вона один раз потрапляє на ринок, то її щороку не треба завозити достатньо зберігати насіннєвий матеріал протягом багатьох років і вирощувати. І самі чиновники неофіційно стверджують, що біотехнологічні культури на територію нашої країни таки потрапляють. Думаю, не важко здогадатися, яким шляхом.
Тож, ГМО - вигідно, корисно та ефективно! У цьому нещодавно на прес-конференції, організованій ЄБА, переконував автор соціо-економічного дослідження «Потенційний економічний та екологічний ефект від впровадження сучасних ГМ культур у сільськогосподарське виробництво України» Ярослав Блюм, професор, директор Інституту геноміки та харчових технологій НАН України. Економічна частина аналізу відбулася за участі британського професора Грехема Брукса, який запропонував свою методику обрахунку економічної складової.
Дослідження проводилися на 4 культурах - кукурудзі, цукрових буряках, ріпаку та сої. В результаті прийшли до висновку, що Україна суттєво відстає від багатьох країн світу, які активно використовують новітні технології у рослинництві, кількість яких, до речі, щороку зростає. «Попри унікальний природний потенціал, родючі грунти та значні території площ, що є придатними для ведення сільськогосподарської діяльності, Україна, порівняно з виробничими системами західних сільгоспекономік, має досить низький рівень продуктивності через недостатньо сучасний рівень технологій, що застосовуються при ведені сільського господарства. Запровадження їх у практику змогло б забезпечити швидкий технологічний та продуктивний поступ України. Сільгоспвиробники мали б змогу використовувати весь потенціал економічних та виробничих досягнень, підвищити доходи та знизити ризики», - вважає пан Блюм.
Наводячи аргументи на користь біотехнології, професор скористався даними Міжнародної асоціації з впровадження ГМ культур у сільське господарства. Ось деякі з них: минулий рік був 17-м роком комерціалізації біо-технологічних культур (відповідно перших було комерціалізовано у 1996 році); площі під ними збільшилися за цей час у 100 разів - від 1,7 млн га до 107 млн га; вперше у 2012 році країни, що розвиваються, виростили ГМ культури на більшій площі, ніж промислово розвинені (США, Канада). Їх випередили Латинська Америка, Китай, Індія, Бразилія, Аргентина; зросла і кількість країн, які вирощують БТ культури до 28. Серед новачків - Судан (впровадили вирощування бавовнику) і Куба (кукурудза); чисельність фермерів, які вирощують ГМ культури, становить 17,3 млн. Серед найбільш потужних країн-виробників - США (69,5 млн га), Бразилія (36,6 млн га), Аргентина (23,9 млн га), Канада й Індія.
Що ж, власне, приваблює світову спільноту впроваджувати біотехнології у рослинництві? До переваг Ярослав Блюм відніс фактори, які з точки зору сільгоспвиробника, зізнаюся, досить переконливі. Адже для кожного з них це передусім бізнес, який повинен приносити прибутки. Отож, ГМ культури забезпечують збільшення продуктивності по кожній з групи культур, охоплених дослідженням, що пов’язано передусім із вищою урожайністю, яка потенційно зросте у межах 0,9–3,2 млн т, або на 1,5–9,5% від загального їх річного виробництва. Також знизиться і обсяг використання гербіцидів на 4,4–7,8%. А відтак, зменшиться навантаження на екологію. Скоротяться щорічні витрати на використання ЗЗР, їх внесення на поля. А загалом - усім обіцяно підвищену врожайність. А це, погодьтеся, фактор вагомий!
Стосовно корисності-шкідливості та економічної вигоди професор Блюм зауважив, що ці питання потрібно розділяти. «Вони мають підтверджуватися науковими дослідженнями, а не бути на основі емоцій. З іншого боку, є сухі цифри, які можуть дати відповідь на ці питання з погляду економіки», - пояснив він.
Про те, що питання впровадження і використання біотехнологічних культур у сільському господарстві наразі є актуальним як серед їхніх виробників, так і серед аграріїв (оскільки кожна зі сторін передусім переймається власними прибутками та постійним їхнім зростанням) чітко розумілося з розповіді пана Блюма. А як же бути все-таки із немало важливим питанням пересічного споживача - чи безпечно споживати такі продукти для здоров’я людей?
Аби не бути голослівними та надто емоційними, звернемося до досліджень, як радить директор Інституту геноміки та харчових технологій, що проводяться час від часу у світі. Зокрема, у 2010 році розпочалося дослідження французького університету Кан під керівництвом професора Жиля-Ерика Сераліни, яке тривало 2 роки (!), а не традиційних 2–3 місяці. Участь у дослідженні взяло 200 щурів, яких поділили на 10 груп. Годували їх «чистою» кукурудзою; генно-модифікованою, обробленою гербіцидом; а також гербіцидом у малій дозі, розведених водою. Наслідки виявилися невтішними: понад дві третини піддослідних щурів захворіли на злоякісні пухлини молочних залоз, приблизно стільки ж мали проблеми з печінкою та нирками. Характерно, що більша частина пухлин проявляється через 18 місяців. Але великі пухлини у самок помічені після 7 місяців, на відміну від 14 у контрольній групі.
Звісно, ці дослідження викликали чимало дискусій, насіннєві компанії взагалі піддають їх сумніву, наводячи купу аргументів, які дискредитують результати подібних дослідів. Науковці ж стверджують, що біотехнологічні продукти негативно позначуються на нашій генетичній структурі та змінюють геном шляхом додавання чужорідних генів. Тільки вдумайтеся: кукурудзу ми можемо споживати як повноцінний продукт харчування. Але ж це також і корм для тварин, продукцію яких ми також їмо!
Єдиної думки щодо наслідків для здоров’я людей у випадку споживання ГМ культур у суспільстві ще немає. Дослідження проводяться, але у кожної сторони своя «правда», і кому вірити - питання відкрите. Залишається сподіватися, що поки в Україні впровадження біотехнологій буде на державному рівні, ситуація у світі проясниться, і тоді кожен з нас зможе для себе робити свідомий вибір - обирати продукт із маркуванням «без ГМО» чи навпаки.
