Вибір ворога - відповідальний момент у кар’єрі чиновника, недосвідчений в обранні ворога чиновник зазвичай робить одну з двох помилок: обирає його або занадто абстрактного, або ж надто конкретного. З міфічними ворогами типу «бендерівців» дозволено боротися лише лідерам паралельного всесвіту, отож, якщо ви приміром міністр аграрної політики, то ворог повинен бути більш відомий широкому загалу, але про нього треба розповісти щось таке, щоб кожний подумав: «Ти диви, от же ж падлюка!».
Але тут важливо не зробити помилку другого типу. От, приміром, за часів свого прем’єр-міністрування Юлія Володимирівна назвала найстрашнішого ворога українського аграрія - посередника. Мовляв - за безцінь купує, перепродує втридорога. І так добре Вона відкрила очі на страшного ворога, що навіть спеціалісти Канадсько-Українського зернового проекту зацікавилися, скільки ж втрачають від злодійств посередників наївні та довірливі українські фермери? І що ж в результаті дослідження? Дійсно, посередники заробляють на аграріях, ну не на чиновниках же їм заробляти, але: за цю винагороду беруть на себе всі ризики (цінові, валютні коливання, квотування експорту тощо), логістичні турботи та приємність спілкування з українськими чиновниками. Чим звісно разюче відрізняються від самих чиновників, які гроші беруть, а ризики чи відповідальність ні, та й проблеми вирішують лише ті, які ж самі перед цим і створили.
Досвідчений Микола Янович подібної дурниці не зробив, елегантно помінявши лише одну букву (оцініть красу гри!) - замість боротьби з ПОСЕРЕДНИКАМИ почав боротися із ПОПЕРЕДНИКАМИ. Чотири роки самовідданої боротьби з попередниками за грошові потоки і «хатинки»! І далі б боровся, аби не відчув, що ще пара днів в Україні, і можна отримати улюбленою лопатою і по переднику, і по середнику, і по заднику.
Як і личить типовому українському чиновнику, новопризначений аграрний міністр Ігор Швайка почав з вибору ворога. І цим вибором зразу продемонстрував свою мудрість. З ким ще боротися аграрному міністру, як не з агрохолдингами. Справді: розвели корупцію - по 500 тис. га землі «в одні руки», соціальну сферу знищили, долею держави не переймаються. Не сумніваюся, що під цими словами підпишеться більшість фермерів і сільських жителів. Але коли «розкуркулювали» в 30-х роках, більшість теж була «ЗА!» А хто з міністром не згодний, той - «ворог народу» і презренний агент аграрних олігархів, таких у 37-му році взагалі розстрілювали.
Тільки одне питання - з ким агрохолдинги займаються корупцією? Ну невже між собою? Один одного перевіряють, ліцензують, спецдозволяють і один одному дають хабарі? Чи, можливо, перевіряє, ліцензує і спецдозволяє Чиновник? Ще в жовтні 2013 року на стіл Миколи Яновича потрапила службова записка голови Держслужби України з питань регуляторної політики Михайла Бродського, в якій підрахована корупційна складова перевезення зерна по ланцюжку поле-порт. Загальна вартість «послуг» чиновника 152 грн/т, і це ще Бродський не порахував Робін-Гудів - місцевих чиновників та Солов’їв-Розбійників - даішників « (www.latifundist.com/spetsproekt/41-korruptsiya-na-zernovom-rynke-ukrainy-chto-pochem). Інші оцінки дають схожу цифру - корупційне навантаження агробізнесу 500–700 грн/га.
Поставимо питання, за рахунок чого можуть компенсувати аграрії таке вимивання коштів? Зекономити на технологіях неможливо, на зарплатах - далі вже нікуди (фонд зарплати в багатьох агрохолдингах і так вже менше 5 % від валових витрат), на хабарах економити можуть тільки важковаговики - ті ж таки агрохолдинги. Останніх є за що ненавидіти: віджимання бізнесу, варварська експлуатація чорноземів, ігнорування суспільних потреб. Але агрохолдинги - це ще й мільйони тонн вирощеного збіжжя та мільярди експортної виручки і залучених інвестицій.
Як же боротиметься з агрохолдингами новий міністр? Виявляється, за допомогою «законодавчих обмежень», тобто за допомогою Чиновника! Таке враження, що ця заява - сигнал агрохолдингам: «Приходьте до мене домовлятися, а не то буду вводити вам законодавчі обмеження».
Пане міністре! Є таке поняття - точка входження у бізнес. Це ті фінансові ресурси, доступ до яких необхідно мати, щоб зайнятися якимось видом бізнесової діяльності. В умовах України більш актуальне поняття - точка входження у кабінет. Це ті корупційні зв’язки і сума «кешу», які необхідно мати, щоб займатися/залишатися у бізнесі. За перший тиждень роботи Ви анонсували відміну 20 із 44 дозволів, які викликали корупцію. Так би мовити понизили точку входження у кабінет. Це добре, але не зупиняйтеся на півдорозі - відміняйте самі кабінети. Хочете побороти агрохолдиги - позбавляйте їх переваги напрацьованих корупційних зв’язків.
А взагалі не боріться з агрохолдингами, боріться за аграрний сектор України! Маєте владу - використайте її так, щоб дозвіл на спецводокористування оформлявся за півгодини, договір оренди земельної частки (паю) - за 20 хвилин. Не вірите, що так можна? Можна, в 2000 році договір оренди підписували Орендодавець і Орендар, а завіряла Сільська Рада. Це вже потім чиновники зрозуміли, що так на аграріях грошей не заробиш - і пішло-поїхало: земвідділи, інститути землеустрою. Витрачаєш купу часу і грошей тільки для того, щоб тобі з одного папірця в інший переписали та печатку поставили.
А агрохолдинги? Та біс з ними! Створіть прозорі умови гри, можете навіть нічого не створювати - просто відмініть те, що вже натворили агрочиновники, і через п’ять років ринок сам розставить все по місцях. В агробізнесі місце знайдеться усім: і агрохолдингу, і фермеру, й одноосібнику, і навіть аграрному міністру. Пане Швайко, налаштовуйтесь на тривалу плідну працю і не треба ніяких «бліцкригів».
