Протягом останніх 10–15 років усі фермери світу женуться за скороплідністю, високою якістю плодів, швидкою окупністю. Передові фермери вважають, що скороплідність садів досягається передусім за рахунок використання слаборослих підщеп, закладки садів високоякісним садивним матеріалом, високої щільності посадки в поєднанні з сучасними конструкціями насаджень. Перехід на нові типи садів змінив технології у вирощуванні посадкового матеріалу в розпліднику. У передових розплідниках за останні роки в зв’язку з цим змінилися підходи до вирощування саджанців для садів інтенсивного типу.
Інтенсивне садівництво — спосіб швидкого й ефективного повернення коштів, вкладених у багаторічні насадження. Саме тому в останні роки у всіх розвинених країнах світу розширюється промислова закладка інтенсивних садів яблуні на слаборослих клонових підщепах. Починаючи з другого року після садіння, можна отримати 15 т/га плодів високої якості, а з 3–4-го — 30–40 т/га, чим уже гарантує окупність витрат на його садіння. Урожай 50–60 т/га з п´ятого-шостого року такого саду забезпечує йому високу рентабельність.
Інтенсивний сад традиційно представляється як сад із більш ніж 3000 деревами на гектар. Однак багато господарств мають високопродуктивні сади зі щільністю 3000–8000 саджанців на 1 га.
Переваги інтенсивного саду
Такі насадження вже на 3-й рік після посадки вступають у плодоношення, тоді як класичні — на 6–8-й, швидко нарощують промислові врожаї плодів і збільшують економічну ефективність виробництва більш ніж удвічі. У них ефективніше використовується робоча сила при збиранні — зростає продуктивність і одночасно знижується потреба в робочих та скорочуються витрати на прибирання.
Протягом усього часу експлуатації інтенсивного саду якість плодів у ньому вище, ніж в класичному.
Закладка інтенсивного саду — справа вельми відповідальна, що вимагає особливої уваги і висококваліфікованих кадрів. Витрати на інтенсивний сад незрівнянно більші, ніж на класичний. У ньому є обов’язковими інтенсивна обробка, систематичні поливи і внесення добрив. Також у інтенсивному саду є своя система обрізки і формування дерев — для полегшення збору врожаю (стоячи на землі або на невисокій підставці) використовують низькорослі яблуні, у яких формують компактні, малогабаритні, добре освітлені крони з низько розташованими плодами.
Ділянка, призначена під інтенсивний сад, повинна мати вирівняний рельєф із невеликим ухилом (до 3–5 °C), без западин, улоговин, замкнутих знижень, заболоченності, оголення, підвищеної щільності ґрунту або окремих його верств.
Сади, закладені без урахування експозиції ділянки, можуть висушуватись сонцем, страждати від дефіциту ґрунтової вологи, сонячних опіків, підмерзання гілок, водної ерозії і весняних заморозків.
Після отримання підтвердження про придатність ділянки, її розбивають на квартали — території, обмежені захисними насадженнями і дорогами.
Оптимальні розміри кварталів для яблуневих садів: інтенсивних і суперінтенсивних — 8–10 га; напівінтенсивних (напівкарликових) — 12–15 га, тоді як прийнятний розмір кварталу для традиційних екстенсивних сильнорослих садів становить 15–18 га. Оптимальна довжина кварталу — 400–600 м, ширина — 200–300 м.
В інтенсивних садах дуже важливі захисні насадження. Вони сприяють накопиченню снігу і рівномірному його розподілу, захищають рослини від сильного вітру, зменшують випаровування вологи з саду, оберігають органи плодових дерев від осушення взимку, створюють протиерозійну стійкість поверхності ґрунту. Плодові дерева рекомендується саджати не ближче 10–14 м від рядів захисних насаджень. За рахунок молодості рослин у цих садах зберігається ростова активність.
Підготовка ґрунту і догляд за деревами
Інтенсивні сади можна закладати на сірих лісових, чорноземних, сіроземних, темно-каштанових та інших типах ґрунтів і їх різновидах. Особливі вимоги пред’являються до потужності гумусового горизонту і пухкості підстильної породи. Для інтенсивних садів яблуні добре підходять структурні, високородючі, вологоємні ґрунти без ознак засолення (рН 5,5–7,5) щільністю не більше 1,35–1,40 г/ см³; вміст карбонатів — не більше 12–15%.
Рівень ґрунтових вод не повинен перевищувати 2,0–2,5 м від поверхні землі. Не можна садити саджанці на ґрунтах з об’ємною масою сирого зразка (г/см³), що перевищує для легкосуглинистих 1,75, середньосуглинистих — 1,51, важкосуглинистих — 1,48 і глинистих — 1,41. Кислотність ґрунту (pH) має перебувати в межах від 5 до 8. Рівень ґрунтових вод для яблуні на карликових підщепах — не ближче 0,7 м від поверхні ґрунту.
Також читайте: Особливості органічного саду: вибір ділянки, закладення та догляд
Не придатні для яблуневого саду низинні ділянки та котловани, де взимку застоюється холодне повітря, а також ділянки із сильним протягом повітря та місця поблизу водоймищ. Також важливий фактор під час вибору місця під сад — наявність джерела водопостачання для зрошення та обприскування.
Перед закладанням інтенсивного саду проводять передпосадкову підготовку ґрунту, розчищають ділянку від чагарників, пеньків, бур’янів, каменів і валунів, вичісують коріння, проводять планування ділянки, меліоративні заходи для оптимізації водного режиму ґрунту, глибоку (плантажну) оранку, вносять мінеральні та органічні добрива. Останні (гній, торф, компост) дають у підвищених дозах: 40–100 т/га, залежно від родючості ґрунту.
Протягом 1 року перед закладанням саду ґрунт на ділянці необхідно утримувати по системі чорного (гербіцидного) пару, вживати заходів зі знищення багатолітніх і зниження запасу насіння однорічних бур’янів, використовуючи гербіциди суцільної дії.
Необхідно відзначити різні підходи до обрізки і формування дерев в інтенсивних і екстенсивних садах. Відмінності ці обумовлюються головним чином різною щільністю посадки. Метою формування крон в наявних екстенсивних садах на насіннєвих і середньорослих підщепах, які протягом 6–7 років завершили формування крон, створити потужну плодову стіну або крону-ряд із великим потенціалом продуктивності, а вже тоді при контролі за параметрами крон забезпечити всі необхідні умови для рясного плодоношення із постійним або періодичним оновленням плодових гілок у всіх зонах крони. Для цього необхідно підтримувати у рослин високу ростову активність, інакше насадження вступають у періодичне плодоношення з різким зниженням якості плодів.
Застосовуючи інтенсивну технологію шпалерно-карликового саду, плодівники обрізанням переслідують часто абсолютно протилежні цілі. При щільності більше 2–3 тис. рослин на гектарі, а тим більше при щільності в 4–5 тис. плодову стіну створювати немає необхідності — вона створюється у момент закладки саду. І тут головне завдання обрізки полягає в обмеженні ростової активності дерев і переведення всіх гілок на плодоношення. Другим завданням обрізки є створення у кроні світлового режиму, що забезпечує добре забарвлення плодів, що підвищує їх товарні якості. Терміни проведення обрізки — пізня весна.
Багато уваги в таких садах приділяють літній обрізці. Для прискорення закладки квіткових бруньок і якнайшвидшого плодоношення в інтенсивних садах з першого року після посадки використовують відгинання гілок до горизонтального або близького до нього положення за допомогою підв’язки їх до опори, шляхом навішування на них важелів різної конструкції, надлому і скручування основних гілок для обмеження їх зростання і додання більш горизонтального розташування, а також кільцювання гілок і всього дерева в цілому для посилення скороплідності.
В екстенсивних садах з рідкісною щільністю посадки до тисячі рослин на гектарі не можна в період формування крон дозволити собі відхиляти скелетні гілки до горизонтального положення. При такому нахилі гілки швидко послаблюються у зростанні, що ускладнює створення плодової стіни. У таких садах основні гілки крони повинні мати кути відхилення від стовбура в 45–50°, щоб згодом після вступу дерева в плодоношення ці гілки, маючи нормальний кут деформації, не втрачали б сильно ростову активність, що забезпечує товарну якість плодів.
Однолітні обрізають на висоту, в яку вкладається висота штамба і основних скелетних гілок, і формують їх як у розсаднику.
У дволітніх підтримують форму крони, закладену в розсаднику, або створюють намічену.
Протягом літа видаляють кореневу поросль і зайві пагони на штамбі. Своєчасно борються зі шкідниками та хворобами.
З настанням теплих днів після розпушування в рядах і ретельного вирівнювання ґрунту мульчують пристовбурні смуги. Небажане мульчування тирсою і соломою. Якщо ж ці матеріали застосовуються, то слід додавати до них азотні добрива з розрахунку 20 г на 1 м² площі. Мульчування сприяє збереженню вологи і покращує аерацію ґрунту в зоні, насиченою корінням, виключає пошкодження їх при перекопуванні. Слід пам’ятати, що 93% коренів на карликових підщепах розташовуються у радіусі 1 м від штамба, на напівкарликових — 63%, а на сильнорослих підщепах — 32%.
Висока насиченість активним корінням поверхневих горизонтів ґрунту поблизу штамбу вимагає створення тут найкращих умов живлення.
На 5–6 рік після посадки можна провести задерніння ґрунту саду з систематичним скошуванням багаторічних трав газонної косаркою. Цей спосіб, так само як і мульчування, виключає пошкодження коренів.
Дерново-перегнійна система придатна для повсюдного застосування. Її основні переваги полягають у зменшенні трудомісткості догляду за ґрунтом і витрати на органічні добрива; створенні більш зручної поверхні для проведення робіт у саду; поліпшенні якості плодів і збільшенні їх лежкості.
Вибір сортів і підщеп
Це найважливіший етап закладки інтенсивного саду. Адже саме вони забезпечують близько 80% комерційного успіху. Як показує українська і зарубіжна практика, оптимальним є застосування оздоровлених дворічних саджанців з однорічною кроною — «кніп-баум» — «квітуча гілка».
Перехід на нові типи садів змінив технології з вирощування посадкового матеріалу в розсадниках. Тепер основним завданням є отримання високоякісного посадкового матеріалу із заданими параметрами для конкретних типів садів. Стандартним саджанцем вважається в більшості випадків одно- або дволітка з однорічною кроною заввишки більше 1,5 м, що має не менше 3–5 бічних розгалужень довжиною не менше 40 см, з розташованими по центральній осі і на слабких бічних гілочках не менше 7–10 квіткових бруньок із добре розвиненою, багатоярусною кореневою системою з кореневим стрижнем не менше 25 см.
Також читайте: Комбінований сад: грецький горіх та плодово-ягідні культури
У світових генофондах яблуні сьогодні налічується понад 20 тис. сортозразків. Основною відмінністю сортів інтенсивного типу, крім високої товарності і змістовності плода, є властивість інтенсивної закладки квіткових бруньок на однорічних пагонах. Зараз селекціонери прагнуть поєднати цю властивість з імунною до грибних хвороб і деяких шкідників, щоб зменшити забруднення пестицидами плодів і навколишнього середовища. Звичайно, важлива регіональна селекція для отримання сортів, добре пристосованих до конкретної місцевості. Але наразі, за твердженням фахівців, котрі заклали інтенсивні сади, перевагу краще віддати імпортним саджанцям, наприклад, італійським. Хоча і тут можуть виникати проблеми: далеко не всі сортозразки дозволені до ввезення на територію нашої країни, навіть ті, що оптимально підходять до наших геокліматичних умов.
Проте вибір для садівників є, і якісний посадковий матеріал за умови дотримання низки вимог здатний забезпечити отримання врожаю вже в рік посадки і, відповідно, швидко повернути вкладені гроші. Саджанець — «кніп» спеціально формується у розпліднику і з першого ж року посадки «працює» на плодоношення, тобто в саду з таким деревом практично не треба працювати.
При цьому дерево плодоносить щорічно. Той факт, що «кніп» плодоносить вже в рік посадки, розкриває перед садівником можливість маневрування на ринку з помологічного сорту. А значить дозволяє максимально швидко завоювати ринок і забезпечити максимальний прибуток. Попри те, що вартість його в 2,5 разу вище звичайної однолітки, такий саджанець здатний окупити себе дуже швидко. Під час добору сортів потрібно передусім керуватися Державним реєстром сортів рослин України. У промислових садах слід вирощувати до п’яти зимових сортів, тоді легше здійснювати систему захисту дерев від хвороб та шкідників, і сортове формування й обрізування дерев.
Для кожного регіону такий підбір проводять з урахуванням районування. Крім того, підщепи необхідно вибирати з урахуванням планованого типу саду, від якого також залежить схема розміщення дерев, форма крони та інші агротехнічні параметри.
Використовують наступні сорти і підщепи:
-
для напівінтенсивних садів — саджанці на середньорослих підщепах;
-
для інтенсивних — карликові (напівкарликові) підщепи;
-
для суперінтенсивного добре підходять карликові підщепи.
До сильнорослих можна віднести літні сорти: Папіровка, Донешта, осінні сорти Слава переможцям, Антонівка звичайна, Прима; пізньоосінні: Пріам, Мекінтош, Коїителя; зимові: Росавка, Кальвіль сніговий, Зимове Плесецького, Фрідом, Джонаголд, Голден делішес, Глостер. До середньорослих сортів яблуні можна віднести літні сорти: Мелба, Боровинка, Катя; осінній Делічія; пізньоосінні: Прісцилла, Лобо; зимові Ліберті, Рубінове Дуки, Старкрімсон, Ренет Симиренка, Ельстар, Джонатан, Антей, Ауралія, Айдаред.
Але також потрібно врахувати, що немає жодного ідеального сорту яблуні. Кожен із них має свої недоліки.
Сорти Сгіартан, Орлик, Айдаред, Рубінове Дуки, Ренет Симиренка, Зимове лимонне, Слава переможцям, Мекінтош, Лобо мають низьку стійкість до парші. Джонатан, Ельстар, Аскольда, Джонаголд — до борошнистої роси. У сортів Папіровка, Боровинка, Антонівка звичайна, Ауралія періодичне плодоношення, у сортів Прісцилла, Ауралія, Глостер — невирівняні плоди. Великі плоди мають зимові сорти яблуні Антей, Фрідом. Перлина Києва часто загнивають ще на дереві. Дуже загущується крона у сортів яблуні Джонатан, Флоріна, Фрідом, Пріам, Аскольда.
Для Лісостепу рекомендуються слаборослі клонові підщепи яблуні з високою зимостійкістю. Для центральної зони садівництва апробовано велику кількість сортів, що володіють відмінними господарськими ознаками і високими товарними якостями плодів.
Сорти для інтенсивного саду підбирають залежно від призначення продукції: для свіжого споживання, тривалого зберігання, переробки. При цьому враховують і такі важливі показники сортів, як стійкість до екологічних факторів, висока продуктивність, щорічна врожайність, підвищена стійкість до патогенів, скороплідність дерев, компактність крони, хороша лежкість і транспортабельність плодів.
Насадження яблуні створюють окремими квадратами, де висаджують сорти однакового строку достигання плодів (літні, осінні чи зимові). Їх висаджують групами з однаковою стійкістю проти хвороб, особливо парші та борошнистої роси, що дасть змогу застосовувати інтегровану систему захисту. Це забезпечить значну економію пестицидів, зменшення забруднення довкілля і вирощування екологічно чистих плодів. Високий урожай усі сорти яблуні формують лише за запилення пилком інших сортів. За самозапилення яблуня утворює неповноцінні плоди з невеликою кількістю насіння.
В окремо взятому кварталі рекомендовано вирощувати по три-чотири літніх або осінніх і чотири-шість зимових сортів яблуні. Бажано висаджувати різнобарвні сорти, щоб не допустити змішування плодів під час збирання. Для забезпечення перехресного запилення у кварталі висаджують від чотирьох до десяти рядів дерев основного сорту. Ширина смуги для диплоїдних сортів одного сорту може бути до 50–60 м.
Ряди в саду рекомендують розміщувати із півночі на південь. Для ефективного перехресного запилення потрібне перенесення пилку одного сорту на інший, що й відбувається завдяки диким та домашнім бджолам, а також різним видам комах. Кращий спосіб своєчасного і якісного запилення — це вивезення у сад пасіки на початку цвітіння з розрахунку два вулики середньої продуктивності на гектар.
Схема посадки саду
Строки садіння залежать від клімату регіону: в північних та центральних дерева висаджують рано на весні з початком польових робіт, у південних і західних (із м’якшим кліматом) — і восени до замерзання ґрунту.
Оптимальна густота садіння дерев у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах враховує силу росту підщеп і сорту, тип ґрунту, водозабезпечення, спосіб формування крони. У насадженнях на карликових підщепах типів М9, В9 (ПБ-9), Р22, Д1071 можна використовувати однорядне садіння за схемою 3,3–4 х 1,25–1 м, причому ширина міжрядь залежить від типу наявних тракторів та іншої техніки.
Найбільш поширеними схемами посадки в інтенсивних садах розвинених країн є однорядкові зі щільністю до 3500 рослин на гектарі. Повсюдно випробовуються однорядкові V-образні конструкції, а також дво-, три і навіть шестирядкові конструкції зі щільністю до 10 тисяч рослин на гектарі.
Ширина міжрядь у більшості випадків коливається від 2,1 до 3–4 м. Вона визначається силою зростання сорто-підщепних комбінації і габаритами використовуваної техніки.
Найбільш поширена система формування — «струнке веретено». Штамб висотою не менше 40 см. Крона складається з гілок першого ярусу або плодових розгалужень у кількості від 5 до 10 штук, розташованих по центральному провіднику з відстанями між ними в 5–10 см. Всі гілки підтримуються у горизонтальному положенні. На центральному провіднику і на плодових гілках першого порядку розташовуються плодові нарости. Висота дерев знаходиться у межах 2,5 м. На родючих ґрунтах дерева висаджують із більшою, на бідних — із меншою відстанню у рядах. На низинних ділянках вона більша, а в умовах зрошення — менша. За умови високої агротехніки, правильного формування та обрізування крони доцільне більше загущення насаджень.
Саджають яблуні рано навесні, з початком польових робіт. Висаджування яблуні на клонових підщепах в осінній період завжди пов’язане з великим ризиком втрати саджанців від підмерзання. Глибину садіння вибирають так, щоб місце щеплення у момент садіння було на висоті 15–18 см над рівнем ґрунту. Навколо саджанця формують лунку для поливання. При цьому норма поливу протягом першої вегетації має бути не меншою ніж 0,5–1 л на дерево в день упродовж перших чотирьох тижнів від садіння до 2 л у наступний період.
Слід також врахувати, що для інтенсивного саду застосовна крапельна система зрошення — вона не може бути дешевою, але інші системи поливу в такому випадку не підходять. Відмова від гідрантів обумовлена тим, що дощування передбачає змочування листкової поверхні, а це сприяє розвитку парші та провокує додаткові витрати на систему захисту рослин. На поливних ділянках відсоток виходу плодів вищих товарних якостей досягає 97%. Особливо різниця спостерігається у посушливі роки.
Система добрива розробляється і щорічно коригується з урахуванням вмісту поживних елементів у ґрунті, активності вегетативного росту, врожайності, рівня опадів, температури, листової діагностики та інших умов.
І слід пам’ятати, що дерева краще «недогодувати», ніж «перегодувати». Наступна складова «садового» бізнесу — система захисту від шкідників і хвороб. Це не тільки хімічні препарати, але також надійні трактор і обприскувач. На жаль, наявні вітчизняні обприскувачі не відповідають вимогам роботи в інтенсивному саду. Близьким до оптимального варіанту є будь-який імпортна машина. Працюючи з витратою робочої рідини близько 260 л/га, він дозволяє на 25% зменшити норму витрати препарату, а це за чотири роки покриває додаткові витрати на купівлю імпортного обприскувача. Сад неможливий без огорожі, що також коштує певних грошей. Необхідні і протиградові установки.
Рекомендується посадкові ямки замульчувати гноєм, перегноєм, торфом або корою чи перепрілою соломою (товщина шару мульчі 10 см). Для уникнення опіків свіжий гній не має дотикатися до штамбів дерев. За загущеного садіння дерев доцільно застосовувати суцільне мульчування приштамбових смуг завширшки до 1 м.
Для підтримки дерев на карликових підщепах, особливо закладених на ґрунтах легкого механічного складу, слід обов’язково облаштувати підпори (дерев’яні кілки біля кожного дерева або пластикові трубки, бамбукові палиці, арматуру в поєднанні з дротяною шпалерою). Система зі шпалерою з одного натягнутого вгорі дроту і жердинами біля кожного дерева надійніша, тому що якісний дріт рідко рветься, і дерево верхівкою утримується за нього, навіть коли жердина зламається. Для шпалери використовують бетонні стовпи, які встановлюють у рядах через кожні 20–25 м. В основному натягують один дріт на висоті 1,8–2 м. Трапляються конструкції з двома дротами на висоті 0,5 і 2 м в поєднанні з рейками або бамбуковими палицями. Підв’язку роблять синтетичним шпагатом, причому петля на плодові гілки робиться вільною і не затягується. Треба враховувати, що при недостатній міцності колів і неякісному підв’язуванні їх до шпалери при сильному вітрі з дощем можна втратити значну кількість плодоносних дерев. Застосовувати для шпалери необхідно оцинкований дріт, тому що він не іржавіє і не перетирає підв’язані до неї центральні провідники.
Якщо ж зламається кілок, навантажене плодами дерево впаде разом із ним, тріснувши переважно в місці щеплення.
Найбільш поширені соснові оброблені антисептиками кілки діаметром до 10 см і висотою 3 м. Особливу увагу треба приділяти обробці кілків. Необроблені кілки, навіть маючи діаметр більше 5 см, на другий або третій рік підгнивають і при високому навантаженні дерев плодами не витримують та ламаються. Оброблені кілки служать від 12 до 15 років.
Кілки підтримують дерева у вертикальному положенні, а також служать основою для підв’язки основних плодових гілок. Якщо гілки не підв’язувати, вони часто ламаються під вагою плодів. Для підв’язування дерев до кілків використовують пластикову підв’язку або смужки поліетиленової плівки.
Можна зробити висновок, що за рахунок молодих рослин зберігається ростова активність. Завдяки сильній підщепі та глибокій посадці у саджанців сильна коренева система. Сильний однорічний саджанець висотою не менше 1,5 м з бічними гілками і закладеними плодовими бруньками ще в розпліднику. Строго вертикальне положення рослини, що досягається підв’язкою їх до стовпа, щоб саджанець, а в результаті дерево завжди мало вертикальне положення. Підв’язка гілок до кілків і дротів, аби при врожаї ті не відхилялися нижче горизонтальної лінії і не втрачали ростової активності. Нормування врожаю, що запобігає перевантаженню гілок і всього дерева в цілому, особливо в перші роки плодоношення. Правильна обрізка дозволяє замінювати гілки старше трьох-чотирьох років на нові, молодші розгалуження. Захист рослин надійно захищає листовий апарат і плоди від шкідників і хвороб, особливо від парші.
Висока скороплідність в інтенсивних садах забезпечується за рахунок щільності посадки від 3 до 10 тис. рослин на гектар. Скороплідні сорти, котрі закладають плодові бруньки на однорічних пагонах. Використання сильних розвинених саджанців із закладеними в розпліднику плодовими бруньками. Мінімальна площа живлення і створення плодової стіни при посадці. Залуження міжрядь і відсутність обробок в ряду, що не стимулює ростову активність. Мінімум добрив. Дворазове щорічне застосування гербіцидів, що не сприяє посиленню росту. На деяких сортах застосовується підрізування коренів для стимуляції закладки генеративних утворень.
На сьогодні в умовах відкритого ринку стає абсолютно ясно, що при жорсткій конкуренції з виробниками плодів європейських країн перехід вітчизняного садівництва на інтенсивні і суперінтенсивні типи садів економічно неминучий. Цей перехід повинен забезпечити необхідну конкурентоспроможність галузі на світовому і внутрішньому ринках за рахунок високої скороплідності і продуктивності садів, високої якості плодів і зниження їх собівартості.
