Негативні тенденції. Причини
Перехідний період з часу проголошення Незалежності країною став для вітчизняних виробників молока переламним. Грошей тоді катастрофічно не вистачало, інфляція зробила свою справу. А відтак, доводилося шукати інші шляхи фінансування. Власне, з того часу почалося вирізання поголів’я ВРХ. Цей процес з кожним роком лише поглиблювався. Статистика свідчить, що з 1991 по 2013 роки поголів’я корів у сільгосппідприємствах скоротилося майже в 11 разів, із 6 млн до 570 тис. голів. В одноосібних господарствах ця тенденція була не такою суттєвою - із 2,2 млн до 2 млн. І всі ми розуміємо причини: для більшості селян це був єдиний засіб виживання у селах, де немає роботи. В принципі на сьогодні картина не змінилася, досі приватники виробляють більше молока. Однак усі нарікають на його якість, мовляв, не відповідає стандартам.
Також на глобальне скорочення виробництва молока позначилося падіння надоїв. Із 90-х років по 2000-й надої у сільгосппідприємствах знизилися майже вдвічі. А все через брак коштів. На щастя, цю негативну тенденцію українцями вже подолано, і зараз попри невисоку чисельність поголів’я надої молока зростають.
У партнерстві з державою
Що ж стоїть на заваді активного розвитку молочного виробництва? Передусім відсутність інвестицій у цей напрям. Інвестори наразі поки побоюються вкладати гроші у довгострокові проекти, вже навіть з’явилося таке поняття, як «довгі гроші». Це і більше ризиків, і небажання так довго чекати. Легше, скажімо, інвестувати у свинарство, яке швидко почне віддавати прибутки. Тому молочна галузь такими повільними кроками розвивається. Але, зауважте, попри все розвивається, що не може не радувати…
Пришвидшила б процес цього тернистого шляху державна підтримка, однак про неї годі й говорити. Правда, новий міністр Ігор Швайка пообіцяв виробникам та переробникам молока бути «максимально доступним та ефективним партнером». Як він зауважив на VII Всеукраїнському молочному конгресі, що нещодавно відбувся у Києві, мета нового уряду - «перейти до формату партнерства між урядом та бізнесом, бути повноправним учасником діалогу, який встановлює якісні, зрозумілі, головне передбачувані правила гри для нагального вирішення питання - забезпечення продовольчої безпеки країни, нарощування експортних можливостей, розвитку сільських територій, а також розвитку малого та середнього бізнесу як основи соціальної стабільності в державі».
Зрозуміло, що поки про якійсь серйозні капіталовкладення з боку держави і йтися не може, бо усі ми розуміємо всю серйозність ситуації, в якій перебуває наразі країна. Однак будемо сподіватися, що дуже скоро задекларовані міністром завдання почнуть втілюватися у реальність. І першими це відчують виробники та переробними молока.
Президент АВМ Андрій Дикун, у свою чергу, запевнив, що нині стан справ у молочній галузі з кожним роком покращується. Україна входить у десятку найбільших експортерів світу, наголосивши, що і надалі необхідно обов’язково посиленно працювати у цьому напрямі та розширювати свій експортний потенціал. Крім того, відкриваються нові молочні комплекси, діючі ферми працюють над покращенням свого виробництва. Словом, попри усі складнощі, які переживає нині країна, сільське господарство, зокрема і молочна галузь, розвиваються.
Ринок. Як воно є?
Найбільше молока виробляється у Центрі та на Заході, передусім у Вінницькій, Полтавській, Львівській, Житомирській, Хмельницькій, Чернігівській, Черкаській, Київській, Волинській, а також Харківській областях.
Торік в Україні, за даними Держстату, було вироблено 11,5 млн т молока, з них 2,5 млн т - сільгосппідприємствами, решта - 9 млн т - одноосібними господарствами. На переробку надійшло всього 4,5 млн т. Однак Спілка молочних підприємств заявляє, що статистичні дані далекі від реальності. На думку Вадима Чагаровського, голови ради директорів Спілки, минулого року було вироблено приблизно 8 млн т молока. При цьому він стверджує, що динаміка зменшення поголів’я худоби, на жаль, досі триває. Дефіцит молока в країні при цьому становить 3–3,5 млн т, а тому, як вихід, треба спільно розробляти програми з відтворення поголів’я та збільшення виробництва молока. Зрозуміло, що вони потребують фінансування. Проте хоч це і державні програми, до участі в них можуть долучатися також інвестори.
Якщо подивитися на ситуацію у світі, за останні три роки виробництво молока там продовжує зростати у зв’язку зі збільшенням попиту, особливо в Індії та Пакистані. У 2013-му, скажімо, надоїли 780 млн т молока. Найбільшими виробниками є країни ЄС (156 млн т), Індія, США, Китай, Росія (30 млн т). В Україні споживання протягом двох попередніх років також активізувалося.
Приємно дивують і ціни на молочні продукти та сировину, які також ростуть, і експерти галузі прогнозують збереження такої тенденції у найближчі п’ять років.
Закупівельні ціни в Україні на високоякісну молочну сировину від сільгосппідприємств становлять 4,5–5 грн/кг. Це на 20 % вище, ніж у Європі.
Справи переробників
Попри позитивні тенденції є й свої негативи. Зокрема, за останні два роки Україна з експортно-орієнтованої країни перетворилася на імпортозалежну. Ми імпортуємо молочну сировину для виробництва молочних продуктів на внутрішньому ринку - масло, сухе знежирене молоко. Прогнози експертів сходяться на тому, що так триматиме ще мінімум п’ять років.
Загалом торік переробними підприємствами вироблено 197 тис. т сирів та сирних продуктів, з них 88 тис. т експортували, 69 тис. т - у Росію. Тому, щоб там не говорилося, а ринок країн СНД для України дуже важливий.
Виробництво масла та спредів становить 186 тис. т, однак Вадим Чагаровський стверджує, що ця цифра насправді більша і досягає понад 200 тис. т. Різниця припадає на тіньовий ринок.
В цілому переробники молока запевняють, що наразі падіння цін на готову продукцію не спостерігається. І якщо не буде зупинений експорт до Росії, то ситуація, швидше за все, не зміниться. У разі якщо ж ринок закриється, будуть виробляти сухе молоко, масло. Таке припущення висловив голова ради директорів ДП «Мілкіленд-Україна» Анатолій Юркевич.
«Якщо говорити про обсяг вітчизняної молочної галузі, то в цінах виробників внутрішній ринок становить 3,3 млрд доларів, - говорить Вадим Чагаровський. - Якщо ж буде підписана політична й економічна складова з європейським товариством, то, безумовно, перед нашою галуззю стане основне завдання - модернізація виробництва для того, щоб бути конкурентоспроможними на світовому ринку. Тому я звертаюся до фінансових установ як закордонних, так і українських приділити увагу співпраці з молокопереробними підприємствами».
Аналізуючи вигоди співпраці з ЄС та країнами СНД, експерт наголосив, що у короткотерміновій перспективі нам вигідно знаходитися на ринках СНД, а в довготерміновій - вигідніше бути в Європейському союзі. Позаяк це відкриє доступ до дешевих фінансових ресурсів, до ринку молочної сировини, посилить конкуренцію на внутрішньому ринку, сприятиме модернізації виробництва, стабілізації цін на молочні продукти. А загалом Україні потрібно активніше шукати нові ринки збуту, входити зі свою продукцією на ринки Азії, Близького Сходу тощо, аби диверсифікувати можливі ризики.
Свинарство: актуальне на сьогодні
Галузь свинарська, як і молочна також прагне стати експортно-орієнтованою. Навіть подібні проблеми має: модернізація та інвестування коштів. А для цього потрібні довгі і дешеві гроші з метою покращення якості виробництва свинини. Якість, як відомо, - ключова характеристика конкурентоспроможності будь-якої галузі.
Останніми роками свинарство демонструє позитивну динаміку, але до цих пір залишається імпортозалежним: близько 200 тис. т було імпортовано торік. Цей дефіцит у трішки менших обсягах залишається і нинішнього року.
Зі слів Артура Лози, президента Асоціації свинарів України, переробний бізнес шукає можливості здешевити вартість своєї продукції, тому експортує дешевшу на відміну від внутрішнього ринку сировину. Позаяк ціни в Україні на живих свиней - одні з найвищих у світі. Завозять передусім із Бразилії, там чи не найдешевше, Канади, США, дещо менше з Німеччини, Бельгії, Італії, Іспанії й Польщі (з останньої наразі призупинено експорт через спалахи африканської чуми). На сьогодні свинина у живій вазі в Україні коштує 18,5–19 грн/кг, у квітні очікується традиційне підвищення до 20 грн.
Приємно констатувати, що останнім часом у нас досить активно спостерігалося збільшення обсягів внутрішнього споживання. Торік позначка сягала рекордних 990 тис. т. Всього виробили 750 тис. т, решту імпортували. «Для того щоб до 2020 року нам вийти на власне самозабезпечення, потрібно виробляти понад 1 млн т свинини. А для цього необхідно інвестувати щонайменше 100 млн євро у рік», - стверджує Артур Лоза. Поточного року обсяг внутрішнього виробництва, за прогнозами експертів, зростатиме на рівні 780 тис. т, порівняно із 765 тис. т минулого року.
