У процесі вирощування пшениці озимої взимку та навесні під час тривалих відлиг виявляється таке захворювання, як випрівання. Воно пов’язане з виснаженням рослин, що спричиняється несприятливими умовами їх перезимівлі. На таких рослинах навесні, іноді під снігом, розвиваються різні прояви випрівання: снігова плісень, склероціальна гниль і тифульоз.

Найбільш поширеними хворобами зернових в осінньо-зимовий період є: борошниста роса, розвиток хвороби якої відбувається за температури від 0 градусів і відносної вологості повітря 50-100%; септоріоз, який може поширюватись за температури 9 градусів; бура листкова іржа, яка більше уражує посіви озимої пшениці в південних регіонах; гельмінтоспоріозні плямистості ячменю (темно-бура, сітчаста, смугаста, облямівкова), збудники яких розвиваються за температури від 6 градусів; кореневі гнилі.

В осінній період на озимій пшениці розвивається значна кількість хвороб, проте всі їх легко можна діагностувати і провести відповідні заходи контролю. На сьогодні кореневі гнилі залишаються найбільш проблемними захворюваннями, що потребують особливої уваги з боку агровиробників. У цій статті розглянемо основні відмінності їх на озимій пшениці та особливості їх контролю.

Догляд слід розпочинати відразу ж після сходів озимини, систематично проводячи обстеження посівів з метою виявлення пошкодження рослин шкідниками та хворобами, також не менш важливо звернути увагу і на застосування добрив у період розвитку озимих культур.