Сьогодні з вказаним завданнями чудово справляється колись інноваційний військовий робот-розвідник, а сьогодні багатофункціональний та доступний інструмент у численних галузях — дрон.

Відповідно до поставлених завдань, є два основних типи дронів: роторні (здатні нести відносно велику вагу, можуть літати від 60-120 хв., використовуються для отримання візуальної картини поля) та літакові (несуть меншу вагу, ніж роторні дрони, проте довше знаходяться в повітрі, є інструментом спектральної діагностики (використання спектральних сенсорів, що дозволяють аналізувати рівень розвитку та вегетації рослинності), використовуються для проведення метричного аналізу).
Завдяки великому розмаїттю інформації, яку дрони отримують із прив’язкою до координат, ці апарати виконують широкий спектр завдань:
- оперативний моніторинг полів — отримання оперативної інформації щодо стану та щільності посівів;
- створення якісних карт полів і ведення історії урожайності — все це дозволяє отримувати дані щодо точного земельного банку, з року в рік відстежувати проблемні ділянки тощо;
-
використовувати як інструмент точного землеробства.

Але для обох типів дронів процес отримання інформації виглядає так. Спочатку створюються сітка координат, якою дрон рухатиметься в автоматичному режимі (у випадку форс-мажорів він сам повертається на домашню точку). За цим йде калібрування необхідного обладнання та власне політ з одночасним збором інформації. При цьому важливо прив’язати їх до координат, що відбувається або завдяки спеціальному обладнанню, що під час польоту передає ці дані на наземну станцію, або вже після польоту, коли отримана інформація порівнюється з прив’язкою до наземних контрольних точок. Але в обох випадках координати передаються з точністю до метра. Останнім етапом є аналіз даних і отримання кінцевої інформації, зокрема, координат проблемних ділянок, де потрібно взяти проби. Саме на основі останніх формуються подальші висновки.
Немалий ланцюжок… І при цьому виникає питання: хто ж все це робитиме?
«Використання дронів вимагає штату підготовлених працівників, — зазначає Валерій Яковенко. — Відповідно, існує три варіанти роботи. Так, коли підприємство не може/не зацікавлене тримати штат — ми самі виїжджаємо на поле з набором сенсорів і дронів, відповідно до завдання. Проводимо зйомку впродовж оговореного в договорі терміну, передаємо інформацію клієнту та даємо рекомендації щодо проблемних ділянок. Крім того, ми можемо навчити працівників господарства використовувати дрони та аналізувати отримані дані. Завдяки цьому є ще два варіанти: вони збирають інформацію, а ми її аналізуємо, або команда підприємства виконує обидва завдання».
Але яким повинно бути підприємство, що захотіло використовувати дронів, і чи доцільні вони в невеликих господарствах?
«Головне, щоб господарство було зацікавлене в використанні дронів. Площа неважлива, бо із застосуванням їх навіть зі 100 га в обробітку воно отримає більший ефект. Є одна вимога до підприємств: мати техніку, в якій використовуються технології точного землеробства, та відповідний софт. Якщо чогось із цього немає, наприклад, техніки — ми допомагаємо, пропонуючи через партнерів варіанти розв’язання цього питання», — підкреслює співзасновник проектів Drone.UA та DigiFly.