Так чи інакше, однак якщо навіть господарство не займається тваринництвом, то однаково потребує мінімальної кількості електроенергії. Це нічне освітлення, сигналізація, Інтернет, живлення газових котлів та купа інших «дрібниць», що можуть знадобитися тут і зараз. Тим більше, якщо йдеться про відмикання світла взимку — це взагалі не смішно. Передусім через те, що сучасні газові, а також твердопаливні (і пелетні) котли майже всі є енергозалежними і обладнані автоматикою, що потребує електроживлення. За звичайних умов це дає змогу заощаджувати паливо. Однак якщо відбувається відмикання електроенергії, то часто це означає зупинку роботи опалювальних приладів, а отже, нормальної роботи контори господарства та інших приміщень, скажімо майстерень.
Для тваринницького комплексу це перетворюється на справдешній кінець світу: автоматика не працює, так само як і доїльні апарати, доводеться доїти вручну і в сутінках. Це якщо вдасться знайти достатньо робочих рук. Зриваються плани з ремонту техніки, зупиняється переробка продукції, не працює сигналізація — загалом нічого доброго не відбувається.
Відразу ж зауважимо, що вести мову про повномасштабне забезпечення господарства електрикою в автономниму режимі годі й казати, хіба що аграрії згодні вкласти в цю справу не менш аніж сотню тисяч доларів (хоча, може, й варто?). Але ось підстрахувати ключові напрями можна. Для початку на газовий чи твердопаливний котел можна встановити безперебійне джерело живлення, яке дасть змогу, залежно від кількості та потужності акумуляторів, функціонувати опаленню впродовж декількох діб. Якщо надворі 20-градусний мороз, то ви це оціните!
Розпочнімо тепер із генерування електроенергії, а саме із генераторів на рідкому паливі та газу. Це, мабуть, найпростіший і бюджетний варіант, якщо мова йде про те, щоб протриматися декілька днів чи навіть пару тижнів. Звичайний бензиновий агрегат на 4,5 КВт обійдеться приблизно в 500–600 у. о. Його потужності вистачить, скажімо, на те, щоб живити газові котли та забезпечити нагальні проблеми контори господарства (роботу одного комп’ютера, підзарядку мобільних телефонів тощо). Дизельний агрегат аналогічної потужності обійдеться удвічі-тричі дорожче, проте приблизно в стільки ж разів він є й надійнішим. Заведено вважати, що бензинові агрегати переважно застосовуються для епізодичного забезпечення автономним живленням, а дизельні доцільніше брати, коли ви точно знаєте, що їм доведеться працювати по декілька днів підряд. Генератори такої потужності споживають приблизно до 2 л пального на годину.
Однак, мабуть, набагато доцільніше витратити 10–15 тис. дол. і придбати агрегат, здатний видавати 30–40 КВт/год, споживаючи до 10 л/год. пального. Це дозволить повністю живити офіс, забезпечити освітлення у господарських будівлях, сигналізацію і ще дещо залишиться на автоматику. Два-три агрегати такої потужності дозволять спокійно пересидіти період відмикання електроенергії, навіть маючи ферму чи якесь переробне підприємство, при цьому струму вистачить із надлишком для потреб звичайного господарства. Проте із такою технікою потрібно вміти поводитися, тому нюанси її експлуатації та обслуговування краще вивчити заздалегідь, виходячи з рекомендацій виробника. а не покладатися на поширений підхід «зараз розберемося!».
Не менш ефективним буде рішення забезпечити основні приміщення у господарстві традиційними твердопаливними котлами, хоча б вживаними і малопотужними. Нехай краще температура в приміщенні буде +5, ніж –5! Якщо вже завели мову про дрова, порадимо звернути увагу на генератори електроструму на твердому паливі.
Набагато більш перспективна тема — вітроелектростанції, які вже давно вийшли із розряду екзотики до звичного обладнання. Їх пропонують десятки виробників, у тому числі і вітчизняних. Агрегат потужністю 3 кВт/год приблизно коштуватиме 5–7 тис. дол. Однак і тут є нюанси. Показник номінальної потужності в реальності потрібно принаймні розділити на 2, а то і на 3: внаслідок нестабільності сили чи відсутності вітру…
З іншого боку, якщо у вашому регіоні присутня постійна вітряна погода, то такий вітроагрегат здатний видавати електроенергії навіть більше від номіналу. Техніка це надійна — за умови проходження сервісного огляду з періодичністю раз на рік, вітряк здатний безперебійно пропрацювати не менше 20 років. Окупність тут — поняття відносне. Зазвичай продавці називають термін у 7 років, але в реальності з урахуванням недопущення проблемних ситуацій із відмиканням світла виграш може бути набагато відчутнішим. Тим паче, якщо продавати отриману таким чином електроенергію за «зеленим» тарифом.
Лише побіжно згадаємо біогаз як перспективне джерело отримання електроенергії на тваринницьких комплексах. Причин тому кілька, і головна з них — висока вартість обладнання. Ми можемо скільки завгодно захоплюватися європейськими та американськими фермерами, активно використовуюти біогаз, але при цьому пам’ятати, що переважна більшість подібних проектів профінансовано за чужі гроші — держави і різних фондів. У наших реаліях залишається поки лише придивлятися до, безумовно, перспективної технології.
Натомість сонячна енергетика в аграрному комплексі не просто має добрі перспективи, а вже давно реалізовується у промислових масштабах. В Україні є декілька великих аграрних господарств, що використовують частину власних полів під розташування гігантських сонячних панелей. Подейкують, що ця справа є вигіднішою, аніж землеробство…
Втім, ми про те, що цілком реально вклавши 15–20 тис. дол. у сонячні батареї забезпечити базові потреби господарства в електроенергії на випадок припинення енергопостачання, та потихеньку «відбивати» ці кошти завдяки «зеленому» тарифу.
У всякому разі нехтувати резервними джерелами електричного живлення не варто. Кожної зими, на жаль, трапляються періоди погіршення погодних умов, коли районні служби виявляються буквально безсилими. Краще подбати про самих себе заздалегідь.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
