Керівник господарства такий підхід пояснює просто: чим ефективніша і продуктивніша техніка використовується, тим вищою є рентабельність виробництва. Зароблені кошти із надлишком покривають інвестиції у придбання дорогої техніки.
Добре, навіщо тоді вам аж два комбайни преміум-класу?
— Тому що я ними можу зібрати пшеницю буквально за два дні. Причому зібрати без поспіху, втрат, чисте зерно, обрати момент, коли воно матиме оптимальну вологість!
До речі, пшениця завдяки досконалій технології вирощується тут найвищого класу і розмітається виробниками хлібобулочних виробів. Соя також збирається сухою, і, в принципі, господарство не має потреби у післязбиральній доробці зерна.
Так уже в нас складається, що парк зернозбиральної техніки в багатьох господарствах комплектується за залишковим принципом. Без нормальних тракторів не обійдешся, без сівалок, грунтообробітку, обприскувачів — в жодному разі, а от комбайни можна й орендувати. Чи завантажити по самі вуха, розсипаючи в гонитві за валом пшеницю полем та дозбируючи кукурудзу у березні…
Все зрозуміло — сучасний високопродуктивний зернозбиральний комбайн обійдеться мільйонів вісім-десять. Понад те потрібно підібрати й навчити туди нормальних операторів, докупити кілька жаток, забезпечити своєчасне вивезення зерна, аби машина не простоювала. Одним словом, витрати чималі, і багато хто воліє втратити у якості зібраного зерна, понести якійсь втрати під час збирання та навіть знехтувати технологією, аби лишень не купувати новий комбайн.
Оренда комбайнів — штука непогана, однак непевна, бо на ринку і досі трапляється чимало підводних каменів та неузгодженостей. Хтось не виконав своїх зобов’язань, хтось підвіз несправну техніку, і фермер чекає, безсило, спостерігаючи, як осипається зерно.
Так комбайнів же ж не накупишся — у нас працює два на 2000 га, і ми постійно «зашиваємося». Хотілося б чотири чи б п’ять, але це дорого вийде, — вигукне аграрій, і буде правий.
Поглянемо на це питання з іншого боку — не просто на комбайн як на абстрактну одиницю техніки, а як на складову цілісної технології.
По-перше, саме від комбайна і від того, наскільки якісно він подрібнить та рівномірно розподілить рослинні рештки, багато в чому залежить урожай наступних років. Дефіцит їх, відмикання штатних подрібнювачів чи використання застарілих моделей спричиняють агрономічні втрати.
По-друге, комбайн, який збирає ідеально чисте зерно з оптимальною чи бодай прийнятною вологістю, заощаджує для свого власника купу грошей. На рівному так би мовити місці. Відпадають витрати часу та коштів на додаткове очищення, перевалку та, звичайно ж, сушіння із його без перебільшення золотими тонно-процентами.
По-третє, рівень втрат під час збирання врожаю, який становить 98–99% і 90%, чи навіть 95% — це дві великі економічні різниці у перерахунку на тисячі тонн збіжжя.
Зрештою, у певні збиральні «вікна» власний комбайн може додатково заробляти кошти по сусідах, яким бракує техніки. Тобто, якщо підсумувати вказані вище та інші переваги, так би мовити з олівцем та ручкою, то цілком можна назбирати грошенят на додатковий новенький комбайн.
Та головне, забезпеченість господарства власною збиральною технікою — це свобода у виборі стратегії у конкретний ключовий момент. Це, повертаючись до початку матеріалу, можливість збирати зерно тоді, коли найбільш економічно та агрономічно доцільно. Тим більш, якщо вдосконалити технологію жнив шляхом застосування популярних впродовж останніх років в Україні бункерів-перевантажувачів зерна. Використання таких накопичувачів дає змогу підвищити продуктивність збиральної кампанії на 20% і вище. Додаймо сюди один-два новеньких сучасних комбайни і матимемо змогу цілковито закрити питання зі збиранням урожаю в господарстві середнього розміру.
