Часник — не лише популярний продукт української та світової кухні, а ще й природний антибіотик. Це — одна з найстаріших культивованих рослин у світі, яку споживали ще 6 тис. років тому. Усім хочеться часнику, майже всі його їдять, однак навіть внутрішньо український попит не задовольняється власним виробником. Сьогодні 70% часнику, який є на наших ринках і в супермаркетах, родом із Китаю. Нині китайці випереджають за експортом усіх: вони вирощують 80% світового об’єму часнику.
Цікаво, що розвинута в аграрному сенсі Європа теж не виробляє його достатньо для того, щоб забезпечити свій попит. Країни ЄС купують часник у тому-таки Китаї. Але квоти, який євросоюзівці надали на минулий рік українським виробникам цього продукту, так і не були до кінця вибрані. Невже наші часникарі не мріють про експорт чи хоча б про імпортозаміщення?
Донецький дикорос
Ми поспілкувалися із Сергієм Паращенком, директором ТОВ «Чистий продукт» (м. Дніпро), який давно й системно займається часником. «У вітчизняних супермаркетах, крім часнику у лушпинні, який продається на вагу, ми нічого не бачимо. Якщо розфасований — то китайський», — підтверджує він наші спостереження. Так і є: китайський часник має чудовий товарний вигляд — білий, чистий, він довго зберігається. Вітчизняні часникарі нещодавно побували у Китаї, в провінції Шандунь — у гостях у лідерів світового виробництва часнику. Повчитися там є чому. У Піднебесній можна побачити велику кількість часникових насаджень на відносно невеликих ділянках. Українські ж фермери не надто охоче приділяють увагу цій культурі. Бо вирощувати часник на великих площах досить складно і не занадто рентабельно… А от для невеликого господарства, коли вимір площ йде десятками соток, а не гектарами, це може стати дуже прибутковою справою, хоча доволі працемісткою.
Сергій Паращенко має непростий досвід. Починав працювати у Донецьку, але після початку російської окупації частини того регіону переїхав у Дніпро і знову розпочав там свою фермерську справу. «У нас був запас насіннєвого фонду — вдалося перетягнути з Донбасу. А нові землі на Дніпропетровщині довелося оформляти з нуля, купувати техніку теж. За три роки ми вийшли на 180 га часнику. Тільки з досвідом прийшло розуміння багатьох нюансів. Скажімо, як правильно готувати насіннєвий матеріал, — веде далі Сергій Паращенко. — Ми звернули увагу також на донецький часник — дикорос. Він протягом шести років боровся за виживання, а ми спостерігали за ним. Тепер культивуємо сорт «Ірен», реєструємо його за всіма правилами. Маса цибулини — 50–60 г та складається із 4–6 вирівняних, дуже великих зубків». Крім цього, фермер зосередився на ще двох сортах української селекції, виведених на Харківщині: «Мереф’янський білий» і «Дюшес». Він детально розповідає, які є шанси, щоб покращити ситуацію у часниковому бізнесі, і що конкретно роблять вітчизняні фермери.
Ніша у ніші
Переваги часнику для аграріїв-виробників перед іншими культурами доволі серйозні. Він швидко визріває, може вирощуватися без поливу. До того ж часник — гарний попередник-антисептик. Можна його культивувати по всій Україні. Але треба мати 1–2 працівника на гектар. І головне: протягом останніх років попит на часник стабільно перевищує пропозицію — і не тільки в Україні, а й у Євросоюзі та деяких інших країнах-сусідах. Отже, цей продукт дає швидкі гроші, та ще й валютні.
У часнику є унікальна для нішевої культури особливість: він добре вписується у сади, ягідники. «Наприклад, у Чернівецькій області є великий горіховий сад на 70 га, і в ньому вирощується 15 га часнику, — наводить приклад фермер. — Це те, що ми називаємо «ніша в ніші». Також у Харківській області в міжряддях горіхового саду вирощують 12 га».
Часник — цікава ніша, але ним займається багато дилетантів. На жаль, фахівців із вирощування цієї культури можна перелічити на пальцях однієї руки. А не знаючи технології, не отримаєш економічного ефекту. Індивідуальний сектор, тобто селяни, які на городах вирощували часник, нині топчуться на місці.
«Ми почали вдосконалювати технічні засоби вирощування, самі винайшли сівалку. Наша мета — вийти на стабільне виробництво як для внутрішнього ринку, так і на експорт», — розповідає директор фірми «Чистий продукт». Сергій Паращенко був серед тих фермерів, що об’єдналися у «часниковий кластер» «Національний продукт». Він каже: «Ми допомагаємо фермерам-часникарям посадковим матеріалом і технологією. Сприяємо й у тому, що у них зазвичай не дуже виходить — у продажах. Бо розуміємо потреби як нашого ринку, так і європейського. Приготували для роздробу широку гамму часникової продукції. Коли приходимо в торговельну мережу, пропонуємо до 10 видів продукції із часнику».
Святим духом і кооперацією
Часниковий бізнес в Україні отримав поштовх лише років два тому, а до того існував, мов той дикорос. За минулий рік українські підприємства експортували овочів приблизно вдвічі, ніж за позаминулий. Зокрема, експорт часнику виріс на 48%. Про це повідомляє Український союз промисловців і підприємців (УСПП). Зокрема, той-таки ТОВ «Чистий продукт» постачає часник у Канаду, Америку, країни Балтії. Минулого року для України існувала квота на експорт у ЄС у розмірі 500 т часнику. Але її не було повністю заповнено. Чому? Євросоюз — крупний споживач, однак йому потрібна стабільність поставок. А українським часникарям поки що складно досягти затребуваної ритмічності. Не відповідає запитам примхливих європейців і якість нашого часнику: його калібр (розмір зубчиків), лабораторні показники. Щоб підготувати товарну партію однотипного продукту в 100 т, потрібний потік, великий обсяг виробництва.
Що робить для своїх учасників міжрегіональний кластер «Національний продукт»? Продає фермерам сертифіковане насіння часнику. Впроваджує перевірені часом технології. Супроводжує учасників на всіх етапах вирощування й реалізації. Робить економічний аналіз кредитних та інвестиційних програм. Допомагає збувати продукцію за найкращою ціною.
Ще один відомий кооператив виробників часнику UkrUP також пропонує співробітництво у збуті врожаю: бере зобов’язання продати 30% урожаю членів кооперативу. Продавати часник можна тим, хто займається переробкою або харчовою продукцією. Як прянощі і підсилювач смаку він затребуваний на багатьох заводах із виробництва їжі. Крім того, UkrUP здає в оренду техніку для вирощування часнику: копачі, саджалки та ін. Причому не лише своїм членам, а й іншим виробникам.
Минулої осені в Києві пройшов спеціалізований Форум часникарів. На ньому піднімалися питання вирощування часнику за органік-стандартом, із дотриманням відповідної технологічної карти. Відбувся цікавий обмін досвідом з вирощування часнику експортної якості для освоєння цієї ніші на міжнародному ринку.
Здавна в Україні вважали, що часник відганяє злих духів. Його на Святвечір ховали під скатертину. Українська продукція здатна скласти конкуренцію імпортному часнику не тільки на внутрішньому, але й на міжнародному ринках. Експерти кажуть, що Україна має всі шанси найближчим часом увійти в п’ятірку найбільших світових виробників часнику.
Василь ЗАГАРНИЙ, Ігор ПЕТРЕНКО,
спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
