Подекуди, буває, ми чуємо від аграріїв чи городників скарги щодо засилля на українських ланах голландської картоплі чи французької кукурудзи. Однак покупець — фермер чи дачник — купує те, що приносить йому більший врожай, що смачніше й гарніше. Менше з тим, треба давати шанс, хай не таким «розкрученим» у світі, але теж непоганим, українським сортам рослин. Власне, цій ідеї і присвячений «Насіннєвий челендж». А також іншій: у нас усього повинно бути багато. Різноманіття квітів, кущів, бджіл і черв’яків — це все наше багатство, від якого відмовлятися нерозумно.
Слово «челендж» (англ. — challenge) означає виклик на суперечку чи змагання. Челендж — це можливість піддати перевірці свої можливості й здібності, насамперед конкурентоздатність, і підвищити самооцінку. У чому ж полягає головний виклик «Насіннєвого челенджу»?
Це ярмарок з національним ухилом. В Україні є чимало інститутів ботанічного спрямування, селекційних станцій, ландшафтних парків і садівництв, які мають у своєму портфелі органічні районовані культурні рослини. Тому тут демонструвалися насіння дерев, культурних рослин, квітів, а також саджанці вітчизняного походження. Участь у дійстві взяли дослідні станції і селекціонери-індивідуалісти, садівники, травники і квітникарі, овочівники, садівники і ягідники, ландшафтні дизайнери. Організатором ярмарку виступило громадське об’єднання «Насіннєва скарбниця», що ставить за мету підтримати максимальне біорізноманіття на теренах України.
Ось активістка цього об’єднання Алла Григораш роздає безкоштовно насіння чорнобривців. «Це середньостиглі, постійно квітучі аж до морозів, — каже вона. — Вирощуються в органічних умовах». Також пані Алла пропонує чай з амаранту, вирощеного в органічному господарстві «Руна» на Київщині.
На «Насіннєвому челенджі» можна було знайти представників відомих наукових закладів, наприклад, Інституту картоплярства, Інституту овочівництва і баштанництва, Дослідної станції лікарських рослин тощо. Пропонувалося придбати книжки, видані науковими установами: «Поради картопляру-аматору», «Сидератні добрива під картоплю» та ін. Брали участь у дійстві муніципальні громадські структури. Наприклад, Центр альтернативного озеленення Києва. Вони роздавали також безкоштовно усім охочим саджанці граба в рамках своєї ботанічної урбаністичної програми «Мільйон дерев». А також участь у ярмарку-челенджі взяли аматори. Серед них, до прикладу, клуб травників «Бабусина грядка» — це люди, які культивують лікарські декоративні трави та рідкісні рослини. Або сайт «Розумний дачник», на якому продають насіння і садовий реманент. Приєдналася навіть міжнародна громадська організація харчовиків Slow Food («Повільна їжа»), яка принципово протистоїть ідеології фастфуду і підтримує розвиток місцевої кухні.
Попри національний колорит, не дивно було побачити й закордонне насіння. Наприклад, насіння гарбуза сорту «Мускат де Прованс». Чи їстівні каштани, які, знову ж таки, не українські за походженням. Але і в цьому відчувався певний челендж, тобто виклик. Бо французький гарбуз, що тут-таки демонструвався продавцем насіння, виглядав доволі пишним і апетитним. Мабуть, не гіршим, ніж у долинах Провансу. А може, й кращим, враховуючи якість українського чорнозему, на якому цей красень виріс.
Важливо відмітити ще такий важливий нюанс: перевагу майже всі учасники «Насіннєвого челенджу» віддають органічному господарюванню. Зараз українські фермери відчувають нестачу пропозиції насіннєвого матеріалу саме для органічного землеробства. Й наші аграрії іноді ремствують на великі компанії, що постачають насіння обмежених сортів, але у великій кількості. Вважають, що ті досягають успіху за рахунок широкої реклами. Насправді ж неможливо розрекламувати те, що не відповідає запитам споживачів щодо якості. Звісно, вклавши у справу великі гроші, можна досягти значного успіху й на початку обіграти дрібних виробників. Але в результаті великих масштабів виробництва є ризик не менш велетенських збитків. Тому так інтенсивно зараз розвиваються нішеві культури. Серед тих, хто культивує рідкісні рослини, як уже згаданий амарант, зазвичай і конкуренція не така жорстка, і фінансові ризики менші.
Григорій МЕРЕФ’ЯНСЬКИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
