З чого ж все починалося..? Мені було 18 років, ми вирощували кукурудзу і продавали білорусам за форвардними контрактами. Приїхали наші партнери, сіли за стіл, питають: «Саша, де гроші? Ми перерахували тобі півмільйона доларів? А у мене в кишені тільки 10 грн, і знаю, де в Голосієво пиво продають. А де півмільйона доларів..? З того часу минуло 10 років, і тепер я знаю, де гроші. Знаю, де можна заробити, а де і втратити.
Для початку необхідно визначити: де ж починається агробізнес. Присадибна ділянка чи домашня корівка хоч і приносять прибуток, але це не бізнес. Одноосібник, який обробляє свої паї (від 3 до 10 га), теж не бізнесмен. Маленький фермер, який сам обробляє до 100 га, має тракторець і певний капітал, він більше самозайнята особа, підприємець, ФОП, але це не бізнесмен.
Коли бізнес працює на вас, а не ви на нього, і приносить нормальний прибуток, оце вже бізнесмен. Мінімальна модель агробізнесу в галузі вирощування зернових і технічних культур виглядає наступним чином: 300 га землі, 2 трактори МТЗ-892 і знаряддя до них, 1 легковий автомобіль, 1 вантажний, господарський двір. Мають працювати 2 механізатори. Стосовно капіталу - власний 1 млн грн.
Це вже є кісточка, яка обростає м`ясом (землею), росте і розвивається. З цього починається Бізнес. 2012 рік довів, що краще маленьке господарство, яке дає стабільний прибуток, ніж велике на півдні з гігантськими збитками. А гектари при правильному менеджменті збираються у потрібній кількості без зайвих і непотрібних капіталовкладень.
Питання фінансові
Стосовно капіталовкладень, інвестор має оцінити всі аспекти агробізнесу, в тому числі особливості, котрі стримують потік інвестицій. Це ризики загальні, до яких додаються природні та погодні, а також важкі умови праці.
Тим не менше, нині у світі складається ситуація, за якої інвестиції в аграрний бізнес необхідні: за оцінками ООН до 2015 року виробництво продуктів харчування у світі мусить зростати на 70–100%, аби втримати баланс між кількістю населення і кількістю продуктів харчування.
Україна - новачок у галузі ринкової економіки, має свої, досить специфічні проблеми і помітний ряд відмінностей. Немає грошей - немає сенсу мріяти про прибуткове сільськогосподарське підприємство. Стартовий капітал має бути не менше 1 млн грн. Існує загальне твердження, що великим компаніям легше залучити інвесторів у вигляді кредитів (в т. ч. товарних, облігаціями).
Взяти можна, але потім треба заплатити за користування цими грошима, і у визначений термін повернути. І нікого не хвилює ні коливання цін, ні примхи погоди, ані урядові «подарунки», інші ризики - це все ваші проблеми.
Теперішня вартість грошей взагалі відбиває будь-яке бажання звертатися до кредитних установ. Українські фермери вважають, що інвестиційний клімат у країні є далеким від ідеального. Чи через практичну відсутність державної підтримки, чи через природні чинники, але сфера сільського господарства менш за все відчуває підтримку з боку банків чи фінансових установ.
Розвиток фермерського господарства, ґрунтуючись на кредитах, - шлях у нікуди. Я вже туди ходив - вам не раджу. Партнерство, спільне сільгосппідприємство чи інша форма поєднання капіталів чужих людей є потенційно нестійким і неперспективним. Головна проблема: як ділити збиток? З прибутками легше, а от збитки на себе ніхто не візьме! Якщо ваш бізнес активно росте на чужих грошах, то складається ситуація, коли ви сплачуєте відсотки, зарплати, орендну плату, берете на себе додаткові ризики, і, найголовніше - ваш час на все це. Маржинальний прибуток невеликий, а от збитки можуть бути суттєвими».
Складові капіталу фермерського господарства - нерухомість, основні засоби виробництва, оборотний капітал (гроші-засоби виробництва-незавершене виробництво-товар-гроші).
У нашій справі цикл проходить за рік: один раз сіємо, один раз збираємо урожай. Ми цього змінити не можемо. Але можемо правильно керувати нашим фінансовим потоком. Для цього потрібно купувати засоби виробництва восени, коли ціна на них адекватна; продавати зерно, коли вигідно саме вам (правда, вгадати найкращий момент майже нереально); завжди мати в запасі хоча б мінімум готівки (на рахунку).
Висновок - гроші роблять гроші, а без грошей і ні туди, і ні сюди. Аграрний сектор України сьогодні є одним із найбільш привабливих як для закордонних, так і вітчизняних інвесторів. Але виникає багато проблем, чи не найголовніша - земля.
Кожен фермер в Україні має право отримати в користування до 50 га із земель запасу, причому раніше вона надавалася безкоштовно! Її можна розпаювати, або ж надати в оренду. Стосовно земель запасу - ними розпоряджається районна адміністрація, так що хто до неї (адміністрації) ближче, той і пан. Та й коштує вона дешевше за паї, і мороки менше. Підводний камінь - можуть віддати (тобто забрати) під створення ФГ або іншому сільгосппідприємству.
Є ще невитребувані паї. Ними також розпоряджається райдержадміністрація, але якщо ви знайдете спадкоємців та оформите власним коштом необхідні документи, то і користуватися будете нею десь років 49. Це якраз саме слабке місце, Ахіллесова п`ята, скориставшись яким можна спочатку вклинитись, а потім і закріпитись у селі.
Паї. Це основна площа ріллі в Україні, поділена на маленькі ділянки, які належить людям, у минулому колгоспникам, та їх спадкоємцям. Тобто пайовики - фундамент агропідприємства, і в боротьбі за місце під сонцем виграватиме той, хто краще їх зрозуміє, переконає і не підведе, той, кого знають і поважають. Отже, для довгострокового розвитку і зростання життєво необхідно проводити успішні publik relations із пайовиками.
Невідривно від соціуму
Потрібно вирішувати комплексні проблеми села і галузі. Суттєва проблема в тому, що багато молоді виїжджає із сільських місцевостей, тому необхідно розвивати сільську інфраструктуру.
Наше сільгосппідприємство щорічно підписує договір із сільською радою села Горошине Семенівського району Полтавської області. Це договір про соціальне партнерство згідно з державною програмою розвитку сільських територій. Щороку ФГ «Журавель» відраховує 50 грн з кожного гектара фермерської землі (400 га в оренді). У грошовому еквіваленті - близько 40 тис. грн фермер вкладає у розвиток сільської громади, яка використовує ці кошти на ремонт доріг, школи, інші нагальні потреби. Торік господарством було витрачено значно більше суми, зазначеної у договорі.
Необхідно покращувати життя людей, які живуть у селах: це і водо-, та газопостачання, матеріальна допомога, інші позитивні аспекти. Це - завдання № 1 для керівника будь-якого господарства. Адже, якщо пайовики розбіжаться - не стане підприємства, і ніякі договори не врятують.
Важливим фактором зі знаком «мінус» у веденні фермерського господарства є його реєстрація. Договір оренди землі набирає законної сили з моменту реєстрації. Але реєстрація нині може тривати і рік, і два. Тобто, на думку вітчизняних законодавців, сотні тисяч гектарів ріллі мають заростати бур`янами через бюрократію. Зареєстрований договір діє проти орендодавця, і не захищає орендаря. Будь-який договір може бути розірваний у судовому порядку, згідно з чинним законодавством. Висновок: фермер перебуває у кращому становищі, ніж велике сільгосппідприємство. У фермера на старті є власна фермерська земля, паї родичів, та й до людей він знаходиться поближче. Привабливість аграрної галузі пояснюється передусім зростанням попиту на сільськогосподарську продукцію. Її можна вирощувати, дотримуючись технологічних вимог, а це - якісний і вчасний обробіток грунту, насіння, добрива, засоби захисту рослин.
Провідні компанії світу прагнуть забезпечити фермерів найкращими гібридами і технологіями. Для цього вони використовують найпередовіші наукові розробки, здійснюють дослідження на наявних та новостворених станціях. Тому успіх українських фермерів багато в чому залежить від їхнього успіху. Завдяки високоякісному насінню можна підвищувати продуктивність, прибутковість, стабільне виробництво рослинницької продукції і на ланах вітчизняних фермерських господарств. «При збиранні врожаю поріг рентабельності комбайна становить 1000 га.
Амортизація - трохи менша за ціну оренди, отже, вигідніше найняти, а не купувати в кредит того ж комбайна.
Будувати власний комплекс для сушіння, очищення і збереження зерна варто при обсягах від 3 тис. га. Ваше завдання - витратити оптимальну суму грошей на засоби виробництва і проконтролювати, щоб все було вчасно внесено на поле. Найголовніше в технології - все робити своєчасно.
Складові успіху
За радянських часів досить актуальною була фраза «Кадри вирішують усе». З такою позицією погодиться більша кількість агропідприємств України. Хто ж не стикався із проблемою кадрів, особливо кваліфікованих. Проблема може вирішитися сама собою, тобто за допомогою ринкового механізму. Є попит, з`явиться і пропозиція. У короткостроковому періоді - це перехід у сільське господарство фахівців з інших галузей. Пізніше на ринку праці з`являться молоді фахівці, які підуть вчитися до аграрних навчальних закладів. Та все це - час, втрачений час, а разом з ним - неодержаний прибуток, недоотримані податки.
Тут варто було б державі підтримувати сектор сільського господарства всіма можливими методами від дотацій до стажування студентів на підприємствах ще під час навчання. Ефективним вирішенням проблеми для малого та середнього бізнесу є залучення членів сім`ї, а ще - пошук серед знайомих.
У невеликих господарствах (землі в межах 1000 га) особливих проблем із кадрами не повинно виникати. Приклад, невеликого господарства. Необхідно: 1 бригадир-агроном, 4–5 механізаторів-водіїв, 1 бухгалтер, сторож, 2 сезонні різноробочі. Всього близько 10 добросовісних працівників, кожен з яких буде під контролем. У кожному нормальному селі можна сформувати добру команду. У цьому питанні фермер також знаходиться у вигідному положенні: не потрібно розширювати штат за рахунок адмінперсоналу; менше людей - більше порядку (в якості та кількості зробленого, збереженні майна).
Керівник. Саме керівник відповідає перед законом, робітниками, пайовиками. Саме тому він повинен мати достатні повноваження і добрий фінансовий стимул.
Велике значення має удача. Одна з головних відмінностей сільськогосподарського виробництва - вирішальний вплив погоди, фактора, на який не можна не те що вплинути, а й передбачити. У 2011 році всі отримали рекордний урожай. Але восени почалися проблеми, особливо на півдні. Склалася катастрофічна ситуація: сіяли озимину, вона пропала. Навесні 2012 пересіяли ярими культурами - та ж сама ситуація. Чи можна було щось вдіяти в масштабах половини країни? В сукупності всі ці фактори при правильній організації праці дають позитивний ефект у вигляді прибутку, розширенні посівних площ, вирішенні різних важливих питань (юридичних, загальногосподарських). Але й не кожен рік можна отримати прибутки.
Проте якщо ваш бізнес добре налагоджений, відсутня кредиторська заборгованість, і у вас є ім`я, то у складний для усіх рік є можливість підготувати плацдарм для подальшого розвитку. На мою думку, головне в бізнесі - ім`я. Тобто коли вас знають, поважають і довіряють! Пайовики довіряють свою землю, кредитори - власні гроші. Маючи добре ім`я, вам не страшна ніяка криза, навіть банкрутство.
Ще один головний фактор у фермерському господарстві - час. Зорати, посіяти, внести ЗЗР - все необхідно зробити вчасно. На певну операцію природа відводить дуже короткий проміжок часу. Якщо в нього не вкластися - на прибуток можна не розраховувати. Час необхідний для побудови бізнесу, а це вже роки. Можна купити готовий бізнес, але за гроші. За гроші кожен може, а Ви спробуйте без грошей.
Маючи такий ресурс, як час, це можливо. Час необхідний для формування імені. А це вже не просто роки, а цілі десятиліття, навіть покоління. Хоча, в свою чергу, вже сформоване ім`я економить ваш час і гроші на розбудову бізнесу. Тобто ваше ім`я йде попереду вас і працює на вас.
Арифметика господарювання
У пресі часто з`являється інформація, що певний холдинг купує деяке підприємство за кілька мільйонів доларів. Джерело фінансування - облігації, продаж акцій на біржі, а то і просто кредит. При цьому зазначається, що кредитне навантаження і до цього було суттєвим. Отже, відбувається екстенсивний (за рахунок розширення площ) розвиток у кредит.
Складається наступна картина: ви платите продавцю за підприємство; кредиторам, інвесторам; пайовикам (ви ж купуєте не землю, а лише певні права); робітникам. Весь ризик лежить на вас, додаткові обсяги вимагають часу. Нервове навантаження зростає, що негативно впливає на ваше здоров`я!
До речі, ви отримуєте маржинальний дохід. Якщо маржинальний прибуток позитивний, то це добре. Пропоную розглянути реальну ситуацію, коли дохід був від’ємним. Приклад 2008-го року.
Для успішної роботи фермера має бути визначеність, реальна оцінка ситуації, це дасть вагомий результат господарювання.
Як на мене, важливе значення має ефект масштабу. Це - зменшення постійних витрат на одиницю продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва. Це в промисловості. Пропоную розглянути ситуацію у рослинництві. За фактом: 1 га ріллі витримує 70 тис. рослин кукурудзи, 50 тис. соняшнику тощо за один рік. Ми не можемо збирати два урожаї кукурудзи в рік, і не можемо посіяти 20 тис. на одному гектарі. Ми можемо підвищувати урожайність за рахунок додаткових змінних витрат, за рахунок технологій.
До речі, амортизація. Сівалка може засіяти 600 га за 15 днів. Якщо ви сієте довше або швидше (10 км/год.), ви порушуєте технологію і недоотримуєте урожай. Якщо ж купуєте потужнішу техніку, то амортизація особливо не зміниться по причині ціни. Дослідження довели, що перехід на потужнішу техніку не знижує амортизаційні витрати.
Кожен гектар землі потребує уваги, кожне поле є особливим. Кожна посівна є відмінною від попередніх. При виникненні позапланової ситуації необхідно діяти блискавично. І тут значну роль відіграє адмінперсонал. У передових холдингах за одним агрономом закріплена обмежена кількість землі, умовно 1 тис. га. При збільшенні навантаження виникає ризик небажаних втрат. У кожному підприємстві є адмінперсонал. В холдингу виникає потреба створювати центральний апарат, а при зростанні ще і проміжний. Цей апарат базується у великому місті, бажано, в Києві. А це додаткові мільйонні витрати. Для фермерських господарств ця схема не прийнятна і неефективна.
Існують суттєві знижки при закупівлі засобів виробництва та за фактом знижки суттєві. Проте є два «АЛЕ»: крадіжки на місцях і в центрі; корупція - це не тільки заробіток чиновників. Корпоративний сектор страждає не менше.
На місцях служби охорони і системи контролю ситуацію кардинально не міняють. Отже, ваші знижки зводяться нанівець. Звідси висновок: ефекту масштабу в рослинництві немає і бути не може. Зрозуміло, що проблем в аграрному секторі чимало, і водночас неможливо знайти відповіді на численні питання галузі. Попри всі недоліки агробізнесу та важкість роботи, варто зазначити, це перспективна та й прибуткова галузь. Нині в аграрному секторі нашої держави зайнято 9,2% населення - це майже кожна десята людина. Тож, будемо з хлібом, і буде й до хліба!
Коментар
Олександр ВЕЛИЧКО, канд. економ. наук, доцент, зав. кафедри менеджменту і права
Дніпропетровського державного аграрного університету
- Укрупнення аграрного виробництва значною мірою зумовлене прагненням використовувати переваги ефекту від його масштабу. На практиці це однаково стосується як приватно-корпоративної, так і фермерсько-кооперативної моделей агробізнесу. Так, наприклад, кооперативний рух у світовому сільському господарстві спрямований на демократичне об’єднання дрібних товаровиробників, у тому числі з метою використання переваг великотоварного виробництва.
Разом з тим, реальний прояв такого ефекту часто вважається або ж дискусійним, або ж обмеженим через непропорційне збільшення витрат на управління, контроль, транспортування тощо.
Однак зменшення рівня постійних витрат на одиницю готової продукції є не єдиною, а часто і не основною перевагою ефекту від масштабу в агробізнесі.
Так, сьогодні середні розміри сільськогосподарських підприємств в Україні є одними з найбільших як серед країн Європи, так і світу. Але основною метою таких укрупнень є не стільки досягнення більшої економічної ефективності з одиниці сільськогосподарської продукції чи обмеженого ресурсу (га, гол. тощо), скільки отримання більшого обсягу валового прибутку та підвищення можливостей залучення потужних інвестиційних ресурсів.
У 2009 р. майже 12% світових інвестицій в АПК були вкладені в український агробізнес. Причому основні інвестиції в аграрний сектор економіки України здійснюються на рівні великих агропромислових холдингів.
Саме великі аграрні компанії в процесі пошуку відносно дешевих та потужних інвестиційних ресурсів мають можливість виходити на міжнародні ринки капіталу і отримувати фінансування не лише через розміщення і продаж власних цінних паперів, а й через банківське кредитування. В українських банках ставка по таких кредитах є вдвічі-втричі вищою.
При цьому світовий досвід свідчить, що сільське господарство не може складатись лише з крупних, або ж лише з дрібних підприємств. Залежно від спеціалізації та місцевих умов оптимальними можуть бути господарства дуже різних розмірів, які доповнюють одне одного в системі аграрного виробництва. З точки зору соціального і економічного компромісу, аграрна продукція має вироблятися не крупними (висока продуктивність, масовий експорт, нанотехнології, глобальна продовольча безпека та ін.) і не дрібними (зайнятість місцевого населення, сталий розвиток сільських територій та ін.) підприємствами, а системою, що з них складається.
