Інформаційно-довідникові бази хімічного складу кормів та кормової сировини — це середні показники, які надають важливу інформацію. На жаль, відхилення у показниках хімічного складу кормів господарства і середніми по регіону призводять до неточностей при складанні раціонів, планів заготівлі та використання кормів, визначенні собівартості кормів та продукції тваринництва. Тому при організації нормованої повноцінної годівлі тварин необхідно знати хімічний склад і поживну цінність кормів власного виробництва, завезених чи придбаних. Бажано, на думку науковців Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, хоча б раз у 2–3 роки проаналізувати корми, які вирощуються на ґрунтах господарства та створити власну інформаційно-довідкову базу їх хімічного складу.
Такий висновок зроблений в результаті аналізу та встановлення меж вмісту основних показників якості кормі сирих протеїну, жиру і клітковини. Для прикладу, вміст сирого протеїну у кормах досить різний (рис. 1). Зрозуміло, що якщо придбаний господарством соєвий шрот містить 24,8% сирого протеїну, а інша партія — 43,7%, то введення його у раціон свиней має бути різним. Зерно кукурудзи вирощене у господарстві може містити 7,5% сирого протеїну, а вирощене на іншому полі — 11,5%, зерно ячменю — 10,5% і 14,0% тощо.
Рис. 1. Діапазони вмісту сирого протеїну у кормах, % у АСР
Звичайно, показник сирого протеїну у кормах та раціоні один з основних і, без сумніву, важливий. Але не менш важливо орієнтуватися, яким азотом він забезпечується. Адже сирий протеїн характеризує загальний азот, який включає білковий та небілковий. Як правило, кількість небілкового азоту, закладена природою максимум 1,0%, що відповідає у середньому 6,5% сирого протеїну. Проаналізовані в Інституті зразки соняшникової і соєвої макухи та шроту доводять, що дуже часто ця кормова сировина містить значно більше небілкового азоту. Причому найчастіше зустрічається перевищення небілкового азоту у продуктах переробки насіння сої. Із 25 зразків соєвого шроту 68% містили небілковий азот у межах від 1,1% до 1,8%, тобто від 6,9% до 11,25% сирого протеїну забезпечено азотом невідомого походження.
Під час оцінки якості кормів та кормової сировини важливо звернути увагу на жировий комплекс, який характеризується передусім вмістом сирого жиру та його жирнокислотним складом. Нормативні документи, якими користуються при розробці раціонів для тварин, не нормують вміст сирого жиру. Але літературні джерела доводять, що 1 кг сухої речовини раціону корів повинен містити 3–5% цієї органічної речовини, залежно від продуктивності. Після отелення різко збільшується потреба організму в енергії, якщо жир не надходить у достатній кількості з кормами, то в організмі тварин скорочуються жирові резерви, розвивається так званий «негативний енергетичний баланс», і вона починає втрачати вагу. Разом з тим, слід пам’ятати, що підвищення жиру у раціоні дійних корів до 5,5–6,0% може знизити поїдання кормів та вміст жиру і білка у молоці, а також викликати розлади у травній системі. Жирні кислоти, які не використалися на синтез глюкози у печінці, перетворюються на кетонові тіла (ацетон, бета-оксимасляна і ацетооцтова кислоти). В нормі ці речовини обов’язково присутні в організмі, але вони швидко нейтралізуються, а жирні кислоти є важливим джерелом енергії та інтенсивно використовуються печінкою.
Рис. 2. Зміна кислотного числа у комбікормовій продукції під час її зберігання, мгКОН/г
Ця функція обміну речовин стає патологічною для тварин із надлишковою вагою тіла при незбалансованій годівлі і підвищеному жировому обміні. Печінка не справляється з обміном жирних кислот, а тому в ній розвивається жирова дистрофія. Клітини печінки, заповнені жиром, гірше синтезують глюкозу і нейтралізують аміак, не забезпечують належним чином синтез білка, погано знешкоджують токсини. Як наслідок, синтез кетонових тіл перевищує процес їх знешкодження. Це призводить до розвитку кетозу у молочних корів — одного з найбільш поширених захворювань, яке характеризується розладом усіх напрямів обміну поживних речовин (білкового, жирового, вуглеводного, мінерального).
Не менш важливо знати якісні показники жиру, а це передусім кислотне та перекисне числа, які характеризують вміст вільних кислот та перекисів (рис. 2, 3). Їх величина при зберіганні підвищується і значною мірою залежить від тривалості та умов зберігання.
Рис. 3. Зміна перекисного числа у комбікормовій продукції під час її зберігання, % йоду
Вуглеводи у вітчизняній зоотехнічній практиці характеризуються двома показниками вмісту безазотовоекстраетивних речовин та сирої клітковини. Але у європейській практиці під час годівлі великої рогатої худоби та при розрахунках поживності корму і розробці раціонів враховують суми неструктурних (НСВ) і структурних вуглеводів (СВ), вміст геміцелюлози, целюлози та лігніну; показник нейтрально-детергентної клітковини (НДК); кислото-детергентної клітковини (КДК); нейтрально-детергентного сирого протеїну (НДКСП); кислото-детергентного сирого протеїну (КДКСП).
Всі ці показники контролюються в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН при використанні схеми детергентного методу аналізу корму. Під час обробки зразка нейтральним-детергентом (аналог рубцевого травлення) розділяються неструктурні компоненти, розчинні у детергенті (протеїн, крохмаль, цукри, органічні кислоти, пектин (РНДК) і структурні, нерозчинні в нейтральному детергенті: геміцелюлоза, целюлоза, лігнін (НДК). Якщо останній компонент обробити кислотним-детергентом, то визначається геміцелюлоза сума целюлози та лігніну (КДК). Подальша обробка КДК 72% Н2SO4 дозволяє визначити окремо целюлозу і лігнін.
Особливої уваги заслуговує показник НДК:
- це індикатор перетравності і поживності корму рослинного походження, який характеризується співвідношенням геміцелюлози, целюлози і лігніну;
- за його вмістом визначають потенційне поїдання їжі, адже корм, який не перетравлюється до відповідного розміру кормових часток, не може залишити рубець;
- окремі вчені рекомендують вміст НДК у раціоні великої рогатої худоби не менше 28%, а оптимальний — 37%, адже якщо у раціоні буде менше кормів, багатих на вміст клітковини, а більше концентрованих, це неминуче змінить вміст жиру у молоці та спричинить цілу низку метаболічних розладів, тому є поняття оптимальна нейтрально-детергентна клітковина (ОНДК) і її значення повинно відповідати 1,1–1,2% від живої ваги тварини;
- концентрація обмінної енергії, пов’язана з кількістю НДК, тому що її вміст є визначальним у споживанні корму.
Визначення сирої клітковини і БЕР постійно піддаються сумнівам, як наслідок, і поживність кормів виражена у показниках кормових одиниць та обмінної енергії. Встановлено, що під час визначення сирої клітковини від 6 до 94% геміцелюлози, від 4 до 17% целюлози, від 10 до 33% лігніну враховується у значення БЕР. Відповідно поживність корму виражена в обмінній енергії, розрахованій з урахуванням сирої клітковини і БЕР завищена (рис. 4). Тоді як використання при розрахунках показника НДК і НСВ відображає більш точну картину поживності корму.
Рис. 4. Показник обмінної енергії у різних видів сінажу
Важливо для підтвердження безпечності корму контролювати у ньому кількість пліснявих грибів: якщо їх вміст більше 5000 на 1 г корму, це є величезною проблемою. У такому кормі накопичуються мікотоксини, і якщо Aspergillus flavus i parasiticu продукують один вид мікотоксину — афлатоксин, то родина Fusarium продукує як мінімум чотири види мікотоксинів: зеараленон, дезоксиніваленон, Т-2 токсин і фумінізин. Зрозуміло, один мікотоксин, присутній у кормах, спричиняє токсичну дію на всі процеси в організмі, а якщо вони в сумі, то токсична дія подвоюється і потроюється.
Науковцями світу встановлено, що 25% кормів, які використовуються для годівлі сільськогосподарських тварин, заражені пліснявими грибами. Їх відомо близько 300 видів. Передусім звертають увагу на аспергіліус і пеніциліум — складські плісняві гриби, а також фузаріум — розвивається у рослині під час усього періоду її вегетації. Це підтверджено і дослідженнями, проведеними в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН. Встановлено, що з чотирьох мікотоксинів афлатоксину, охратоксину, зеараленону та Т-2 токсину, у зеленій масі кормових культур найбільший вміст останніх двох (рис. 5).
Рис. 6. Вміст мікотоксинів у зеленій масі кормових культур
Відповідно, якщо виникла підозра, що зелений корм заражений пліснявими грибами, необхідно обов’язково промоніторити вміст зеараленону і Т-2 токсину. Якщо їх вміст не перевищує показники 3,0 мг/кг і 0,2 мг/кг відповідно, корм не завдасть шкоди тварині.
З досвіду науковців інституту відомо, що найчастіше у зеленій масі та силосі люцерни зустрічається перевищення допустимого рівня мікотоксину дезоксиніваленону. Слід знати, що при споживанні коровою сіна, у якому вміст афлатоксину 0,16 мг/кг (допустимий рівень згідно з ДСТУ 4674 0,1 мг/кг сухої речовини) у її організм надійде 0,8 мг/кг цього токсину. Досліджено, що через три години в молоці його вміст буде на рівні 0,0136 мг/кг, тоді як допустимий рівень у ньому згідно з ДСТУ 3363–97–0,001 мг/кг.
Людмила ЧОРНОЛАТА, канд. с.-г. наук
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
