Відбір буває природний — відбувається в природі, в рослинному та тваринному світі й не залежить від волі людини і штучний — проводиться під впливом людини. Коли людина створює спеціальні умови, відбирає тільки те, що її на цей час задовольняє.
Відбираючи тварин, ураховують, по-перше — походження. У племінних господарствах мають бути тільки чистопорідні тварини з відомим походженням, де враховується продуктивність попередників і насамперед батька та матері. Чим вища продуктивність попередників — тим більша ймовірність, що відібраний від них молодняк буде високопродуктивним. Взагалі походження — дуже важлива ознака. Тому не можна допускати відсадки-підсадки поросят до того, як проставлять гніздовий номер поросяти, а його потрібно ставити в перші дні після народження. У разі вимушеної відсадки-підсадки слід попередити обліковця й позначити поросят.
Другим дуже важливим моментом є відбір за розвитком. Про розвиток тварин судять за їх живою масою, довжиною тулуба, обхватом грудей. Племінні тварини повинні мати заводську вгодованість. Тобто за цією ознакою тварина характеризується достатньою, але не надмірною вгодованістю, жвавою, енергійною поведінкою, що досягається правильною організацією годівлі відповідно до орієнтовних норм і раціонів. Гладкі кнури неохоче йдуть на парування, матки часто перегулюють, дають мало і мілкоплідних поросят, слабо їх годують. Відбираючи свиней за розвитком, пильну увагу приділяють промірам, особливо довжині тулуба. Тварини, яких відбирають на плем’я, мають бути довгими, з міцним кістяком і достатнім розвитком грудей. Якщо матка має відповідну до стандарту породи довжину тулубу, вона, як правило, вигодовує більшу кількість поросят, має 12–14 сосків і потребує більше корму. У молодняку, що має довгий тулуб, на відгодівлі більший вихід м’яса з туші.
Наступним моментом у відборі є оцінювання за екстер’єром. Тварини, яких відбирають на плем’я, повинні бути з помірно довгими кінцівками, з правильним розвитком голови (відсутність мопсоподібності, неправильного прикусу), мати добре розвинуті сім’яники у кнурів, вим’я у свинок і не менше як 12 розвинутих сосків. Особливо слід зауважувати на такі екстер’єрні недоліки, як провислість спини, перехват за лопатками, шилозадість, кратерність сосків, саблистість задніх і іксоподібність передніх кінцівок. Також зауважують на оброслість тварин щетиною, яка має бути помірною й мати блиск.
Відбір за продуктивністю
Основними показниками продуктивності матки являються багатоплідність (кількість живонароджених поросят) і маса гнізда на відлученні в 30, 45 або 60 днів.
Багатоплідність маток залежить від породи, віку, умов годівлі й утримання впродовж підготовки їх до парування та в період поросності. Багатоплідність маток-першоопоросок, як правило, менша на 1–2 поросяти, ніж у дорослих маток. У дорослих свиноматок вища багатоплідність — як закономірність, зафіксована за другим і третім опоросами. Але після 4-річного віку багатоплідність більшості маток зменшується. За недостатньої підготовки маток до парування кількість виділених для запліднення яйцеклітин зменшується, тому зменшується і багатоплідність. За неякісної годівлі та неправильного утримання поросних свиноматок збільшується відсоток загибелі зародків, особливо в перший період поросності.
Підвищити багатоплідність можливо за наявності в годівлі високоякісних кормів, відповідних умов утримання перед паруванням і в період поросності. Важливе значення у відборі має також великоплідність поросят: чим більша маса новонародженого поросяти — тим більша вона буде на відлученні. Головними критеріями підвищення великоплідності є годівля поросних маток, забезпечення їх вітамінами, мінеральними кормами, а також слід звернути увагу на різноманітність кормів, особливо в перший період поросності.
Велике значення в підвищенні продуктивності маток і кнурів має забезпечення їх активним моціоном. Під час активного моціону покращується кровопостачання всіх органів і тканин, тварини отримують ультрафіолетове опромінювання, що сприяє поліпшенню відтворних якостей у матки, відбувається самомасаж вим’я, поліпшується молоковіддача.
У відборі також потрібно зауважувати на ступінь передачі спадкових якостей. Якщо спадкові якості батьків стійко передаються нащадкам, їх можна відбирати на плем’я. Інакше не слід цього робити.
Важливим чинником відбору є також скороспілість і відгодівельні якості. На плем’я краще відбирати тих тварин, що дають більш скоростиглих потомків і з кращою оплатою корму — це дасть можливість підвищити середньодобові прирости й знизити собівартість свинини в господарстві.
Добір
Добір як один із методів селекції визначає відносну частку потомства генетичної групи популяції, що лишається для відтворення в наступних поколіннях. Існують природний і штучний добори. Метою штучного добору є удосконалення генетичного потенціалу тварин за продуктивними якостями. Природний спрямовано на виживання тваринного виду в умовах навколишнього середовища.
У свинарстві застосовують індивідуальний і груповий добори. За індивідуального добору до визначеної матки підбирають окремого кнура, за групового — до маток окремих споріднених груп або родин підбирають кнура визначеної лінії.
Крім того, розрізняють два основних методи добору: однорідний і різнорідний. За однорідного добору кнур і матка повинні мати показники продуктивності з однаковим рівнем, щоб закріпити високі показники в нащадків.
За різноманітного добору до матки з високими показниками продуктивності підбирають кнура з високими відгодівельними якостями, щоб підвищити показники скороспілості й відгодівельні якості. Якщо матка високопродуктивна, але має деякі недоліки екстер’єру, недостатню довжину тулуба або має короткі кінцівки, в цьому разі до неї підбирають кнура з добре розвинутими показниками, яких недостатньо. Таким шляхом покращуються окремі ознаки нащадків.
Завжди в доборі дотримуються принципу, згідно з яким кнур-виробник за власною продуктивністю переважає маток, за якими його закріплено. Також слід ураховувати походження матки й кнура для запобігання спорідненого парування (інбридингу), що негативно впливає на потомство.
Велике значення в доборі має вік тварин. Молодших маток закріплюють за кнуром середнього віку, маток середнього віку — за плідниками молодшого, середнього і старшого віку, старих маток — за кнурами середнього і молодшого віку. Не слід парувати маток і кнурів, які обоє молодого віку або вже старі.
У доборі враховують результати попередніх спарювань. Якщо нащадки були високопродуктивними, то закріплення тварин повторюють.
Лілія ГЕРАНІНА, старший науковий
співробітник сектору тваринництва ІСГС НААН;
Олег ГАЙДЕНКО, канд. тех. наук, учений секретар,
завідувач відділу маркетингу та наукового забезпечення
трансферу інновацій ІСГС НААН, ст. наук. співроб.,
дорадник з питань механізації сільського господарства та
економіки сільськогосподарського виробництва
