Як підвищити ефективність скотарства
Процес покращення ефективності скотарства напряму залежить від суттєвих змін у мисленні та баченні сільських трудівників із підвищенням рівня їх особистих знань. Основою ефективнішого господарювання завжди були і є тісні зв’язки між наукою та керівниками, спеціалістами, фермерами та селянами.
Життя українського села у час воєнних дій
Зруйнувавши економіку країни, держава втратила мільйони селян, які виїхали на заробітки в інші країни. Найстрашніше нині — покинуті ферми та забур’янені поля.
Невелика кількість селянських спілок вже вийшли зі страшної темряви й працює за новими законами ринку. Проте бачимо, що більшість із них програє і недоодержує велику кількість прибутку, бо реалізують вироблену тваринницьку продукцію у вигляді сировини, а треба продавати вже готову продукцію, як, приміром, це відбувається в сусідній Польщі. Тільки тоді фермери матимуть «живу» гривню, за яку можна купувати пальне, мастильні матеріали, запчастини тощо.
Як почати розвивати галузь скотарства
Найголовніше для селян, на мій погляд, — переходити на високоефективні продуктивні породи худоби з високою енергією росту в кожному фізіологічному періоді вирощування з максимальним використанням культурних пасовищ, а не природних, зарощених бур’янами. Наприклад, колишній місцевий буковинський симентал комбінованого напряму продуктивності — це та порода, що себе віджила, і утримувати їх — марна трата грошей.
Настав час, коли потрібно створювати нові породи та її типи як для Буковини, так і для України. Зокрема, ми, науковці та практики, працюємо над новими українськими породами, які б відповідали світовим вимогам за якістю м’яса та були пристосовані до різних кліматичних зон Буковинського краю.
До речі, ми, регіональні науковці-селекціонери, вивели нову популяцію буковинського зонального типу м’ясного комолого симентала худоби й плануємо презентувати їх виробникам Буковини й іншим областям України.
Причини занепаду скотарства
Я переконаний, що порятунок українського скотарства залежить від селянина. Проте за роки незалежності можновладці робили все, щоб розвивались тільки агрохолдинги та процвітала олігархія. Наразі в країні війна. Хто працює та рятує економіку? Дрібні підприємці, селянин та фермери.
Як би парадоксально це не звучало, але війна дає шанс Україні навести порядок і розвинути скотарську галузь у кожному регіоні нашої держави. Приголомшливим, проте закономірним, є те, що після 24 лютого внутрішні реалізації скотарства в Україні зросли на 100%. Поясню: наразі частково працює експорт, частково імпорт. Якщо раніше в магазинах продавали переважно новозеландську, бразильську, аргентинську яловичину, то нині ми її не імпортуємо, тому люди купують вирощену українську.
Сьогодні ті господарства, яким вдалося втриматись на ринку, нарощують поголів’я худоби. Звісно, крім підприємств, що постраждали через війну або розташовані в «гарячих» точках. Усі усвідомлюють доцільність вирощування худоби. Селянин почав рухатись, дізнаватись інформацію, як заробляти з малими затратами.
Так на сьогодні наукове забезпечення розвитку галузі м’ясного скотарства з розведення нової генерації м’ясного комолого симентала мають здійснювати науковці-селекціонери регіональної аграрної провідної наукової установи, які забезпечать розроблення та освоєння новітніх технологій виробництва і переробку продукції цієї галузі, виведення нового м’ясного типу жуйних, що забезпечить реалізацію наявного генетичного власного потенціалу на основі впровадження досконалої системи годівлі в регіоні.
Тож галузь скотарства під час війни отримала новий поштовх для розвитку внаслідок скорочення імпорту. Останній почав заміняти вітчизняний продукт. Маємо велику надію, що держава сприятиме розвитку цієї галузі.
Андрій КАЛИНКА, канд. с.-г. наук, завідувач відділу селекції
розведення, годівлі та технології виробництва продукції
тваринництва, старший науковий співробітник
Буковинська державна с.-г. дослідна станція ІСГ КР НААН
