За 10 років з часу затвердження лебединської породи досягнуто значних успіхів у роботі по її розмноженню та якісному покращенню – при цьому кількість поголів’я зросла з 49 тис. голів (на час затвердження) до 330 тис. голів (кінець 1959 року).
Станом на 1960 рік зона розповсюдження породи потребувала подальшого розширення. За 10 років досягнуто значного зростання молочної продуктивності лебединської худоби. В кращі у кормовому відношенні роки по передових племінних фермах надій складав 3000–4000 кг на фуражну корову, у деяких стадах жирномолочність була недостатньою (3,65–3,7%). На перспективу з метою подальшого вдосконалення племінних та продуктивних ознак худоби лебединської породи було заплановано:
• розширити зону планового розповсюдження породи, вважати доцільним перетворити територію Сумської області в суцільний масив лебединської породи;
• покращити умови годівлі худоби;
• племінну роботу з подальшого покращення породи вести в молочно-м’ясному напрямку, звертаючи особливу увагу на підвищення надоїв, жирномолочності;
• у перспективі передбачити виведення нових жирномолочних ліній методом чистопородного розведення і частково ввідного схрещування з джерзеями.
Селекційна мета передбачала одержати тварин з такими характеристиками: на племзаводах жива маса тварин 600–650 кг, надій за 300 днів 5500–6000 кг жирномолочністю 3,8-4,0%; на колгоспних племзаводах відповідно 550–600 кг, 4500–5000 кг та 3,9–4,0%; на племінних фермах зони діяльності Лебединської ДПС відповідно 525–550 кг, 3500–4000 кг та 3,8–3,9%.
З метою швидкого розв’язання завдань із виведення в племінних стадах жирномолочних ліній і підвищення жирномолочності худоби в 1956 році вивчається ефективність ввідного схрещування корів лебединської породи з бугаями джерзейської породи. Головне у цій роботі – виведення методом ввідного схрещування корів лебединської породи з джерзеями нової жирномолочної лінії в лебединській породі і через кращих тварин цієї нової лінії вплив на підвищення жирномолочної складової окремих племінних стад лебединської худоби.
Використання помісних бугаїв з прилиттям крові джерзея в умовах задовільної годівлі дало можливість значно підвищити жирномолочність і додатково отримувати від кожної корови близько 15–20 кг вершкового масла (при середній продуктивності 3000 кг молока). Результатом цієї роботи стала лінія Девіза 2769. Корови цієї лінії перевищували корів інших ліній за індексом молочності. За першим розтеленням він становив 843, у повновікових корів – 1024. За кількістю молочного жиру, одержаного за 305 днів лактації, дорослі корови лінії перевищують корів інших ліній на 20% (190–228 кг).
Плідник Девіз 2769
Робота зі створення нового молочного типу в лебединській породі на основі використання бугаїв швіцької породи американської і західноєвропейської селекції почалася ще в 1977 році. Відповідно до Наказу Міністерства сільського господарства УРСР від 26 червня 1972 року №286/110 ставилося завдання створити 1–2 високопродуктивні лінії тварин молочного типу з використанням бугаїв швіцької породи.
Стандартом нових ліній передбачалася продуктивність корів на рівні 6000 кг молока, жирністю 3,9% і правильною формою вим’я. На початок проведення цієї роботи в 1974 році налічувалося 431,5 тис. голів великої рогатої худоби лебединської породи, в тому числі 161,2 тис. голів корів. Питома вага лебединської худоби на 1 січня 1974 року складала 73,7%. Молочна продуктивність, за даними бонітування, в середньому по всіх категоріях господарств склала по першій лактації 2514 кг молока при вмісті жиру 3,74%, середня по стаду – 2887 кг при вмісті жиру в молоці 3,74%.
Середня продуктивність в племінних заводах складала 3638–3757 кг молока при вмісті жиру в ньому 3,86–3,89%; на племінних фермах відповідно 3202-3378 кг та 3,80–3,85%; у племгрупах колгоспів відповідно 2659–2802 кг та 3,74–3,80%; у тресті радгоспів МСГ УРСР відповідно 2415–2508 кг та 3,71–3,78%; у радгоспах бурякоцукортрестів відповідно – 2894 – 2949 кг та 3,56–3,64%. Відмічено, що за період до 1974 року якість бугаїв-плідників державної племінної станції значно покращилася. В 1974 році використовувалися тільки чистопородні висококласні бугаї. На державній племінній станції утримувалося 178 бугаїв лебединської породи шести ліній і трьох родинних груп.
Характеризуючи цих бугаїв-плідників за продуктивністю найближчих предків, відмічаємо, що молочна продуктивність їх матерів знаходилась у межах 5474–6852 кг при вмісті жиру в молоці 3,87–4,04%, а матерів їх батьків – 5530–7627 кг та 3,95–4,07% відповідно. Племінна робота по вдосконаленню худоби лебединської породи повинна була вестися в напрямку підвищення надоїв, жирності молока, живої маси і покращення типу будови тіла. З метою підвищення виробництва яловичини, підвищення її якості і зниження собівартості передбачалося більш широке застосування в виробничих групах товарних ферм міжпородного схрещування корів з бугаями м’ясних порід.
Плідник Роскошний 825, рекордист по лебединській породі 1ВСГВ в 1968 році
До 1980 року загальне поголів’я великої рогатої худоби повинне було збільшитися в колгоспах і радгоспах Сумської області в порівнянні з 1973 роком на 31,5 тисячі голів і скласти 720 тис. Поголів’я корів за цей же період повинно збільшитися на 22 тисячі, всього до 245 тисяч. У перспективі лебединську породу планувалось розводити на всій території Сумської області. Було заплановано підвищити надій корів у племінних господарствах до 3000 кг молока, а жирномолочність – до рівня, який відповідав вимогам стандарту породи – до 3,8% і вище.
Корови лебединської породи, за даними бонітування 1980 року, займали 71,7% питомої ваги корів у колгоспах і держгоспах Сумської області, 5% у Харківській, 6,5% у Чернігівській області. Поголів’я чистопородних корів на 1980 рік складало 150 тис. голів проти 141,2 тисячі у 1978 році.
Саме в цей період було отримано рекордні надої від відомих корів-рекордисток: Леді СУЛ-4030 (12436 кг), Мережка СУЛ-4755 (12349 кг), Резвая СУЛМ-293 (10554 кг), Метіола СУЛ-439 (11224 кг), Нирка СУЛ-4756 (11115 кг) та інші.
Рекордистка Леді 5372 СУЛ-4030. Народилася в 1965 році. Тричі чемпіонка ВДНГ СРСР. Племзавод «Чупахівський»
У цей період з лебединською породою працюють відомі науковці: Яценко Олександр Юхимович (Інститут тваринництва Лісостепу та Полісся УРСР), Клунько Сергій Кирилович, Назарець Петро Михайлович, Стаценко Людмила Андріївна (науковці Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції); селекціонери: Згурський Іван Кирилович (головний зоотехнік Чупахівського племзаводу), Попінака Іван Дмитрович (зоотехнік колгоспу ім. Петровського), керівники районних та обласних структур: Лобанов Михайло Андрійович (директор Сумської обласної держплемстанції) та інші.
Лобанов Михайло Андрійович, директор Сумської обласної держплемстанції
Юрій СКЛЯРЕНКО, вчений секретар,
доктор сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Інституту сільського господарства
Північного Сходу НААНУ, ведучий рубрики
