Основними завданнями вирощування ремонтного молодняку є:
- створення типових тварин із високим генетичним потенціалом продуктивності;
- формування здорового, міцного молодняку, що придатний до експлуатації у жорстких технологічних умовах;
- отримання стійкої пожиттєвої продуктивності маток та кнурів при інтенсивному використанні.
У порівнянні з цим на відгодівлі молодняку основним є:
- одержання максимального приросту за короткий термін відгодівлі;
- високий рівень конверсії кормів у м’язову та жирову тканини.
На сьогодні в більшості племінних господарств України використовують три способи вирощування ремонтного молодняку.
Перший спосіб є традиційним, його суть полягає у тому, що від маток із високою продуктивністю відбираються всі здорові, типові свинки та кнурці й вирощуються у групових станках. По настанні приблизно чотиримісячного віку їх розподіляють за статтю та вирощують окремо з середньодобовими приростами близько 500-700 г до племінного продажу або саморемонту. У чотиримісячному віці на вирощування з метою подальшого відтворення поголів’я відбирається 60-80% до поголів’я маток та кнурів. У 6-8 місячному віці молодняк оцінюється за показниками розвитку, походженням та екстер’єром. Кращі тварини залишаються для подальшого відтворення у стаді. За такого методу свинки досягають живої маси 120 кг у віці 7-10 місяців, кнурці у 8-11 місяців 140-150 кг.
Цей спосіб вирощування ремонтного молодняку вважається помірним. За нього свині досягають оптимальної маси для запліднення у віці повного статевого дозрівання - настання циклічної статевої активності. Відповідно це відображається на подальшій продуктивності тварин, їх тривалості продуктивного використання та ін.
Другий спосіб полягає в інтенсивному вирощуванні племінного молодняку, високому рівні бракування у період вирощування та племінного використання. За цього способу використовують погніздове вирощування поросят до три-чотиримісячного віку та живої маси 30-45 кг. Потім свинок та кнурців вирощують окремо - в дрібногрупових станках при вільному доступі до кормів, при цьому енергія кормів обмежується. При досягненні живої маси 100 кг молодняк оцінюється за показниками розвитку, походженням та екстер’єром. Кращі тварини залишаються для подальшого відтворення у стаді. Вирощений таким способом ремонтний молодняк може бути більш об’єктивно оцінений за відгодівельними якостями, прижиттєвою товщиною шпику, порівняно з молодняком за помірного вирощування. Негативною стороною такого способу вирощування є скорочений строк племінного використання у зв’язку з ослабленням конституції та погіршенням адаптаційної здатності.
Третій спосіб вирощування племінного молодняку практично не відрізняється від відгодівлі - відмінності його лише у роздільному вирощуванні кнурців та свинок із 3-4 місячного віку, оцінки молодняку та утримання у дрібногрупових станках. За такого способу вирощування племінного молодняку його можна найбільш об’єктивно оцінити за власними відгодівельними та м’ясними якостями, однак невідповідний розвиток внутрішніх органів, зокрема статевої системи, суттєве ослаблення конституції значно скорочують період продуктивного використання, підвищують відсоток прохолостів тощо.
Останніми роками серед окремих провідних заводчиків в Україні, в науковій і періодичній літературі з’явились твердження про те, що сучасні генотипи відрізняються від традиційних тим, що не тільки інтенсивніше відгодовуються, а й характеризуються інтенсивнішими процесами росту та розвитку, й на спрямованому вирощуванні таких тварин можуть бути використані спеціальні комбікорми для відгодівлі.
З метою оцінки розбіжностей між свинками, що були вирощені у відповідності до вимог, та свинками, що були переведені з цеху відгодівлі, нами було проведено порівняльні дослідження, які включали й забій свинок та вивчення розвитку їх статевої системи. Для вивчення використовувались тварини великої білої породи свиней імпортного походження.
У результаті відбору статевих органів свинок було встановлено:
- відсоток тварин, що характеризуються нормально розвинутими статевими органами, які дозволятимуть отримувати від них нормальне потомство, по виборці становить 37,5%;
- тварини з нормально розвинутими статевими органами характеризуються такою загальною картиною: матка в стані нормальної функції, яєчники неправильно-видовженої форми, мають бугристість, не збільшені, жовті тіла відсутні, сіро-рожевого кольору, щільної консистенції, рога матки щільні на дотик, на розрізі вмістиме відсутнє, слизова оболонка рожевого кольору не зіскоблюється;
- тварини з недорозвинутими статевими органами характеризуються такою загальною картиною: яєчники зменшені в об’ємі, щільної консистенції, бугристі, сірого кольору, матка зменшена в об’ємі, щільна, стінки матки збільшені в об’ємі рожево-червоного кольору, труби зменшені за довжиною, труби біля яєчнику зменшені в об’ємі та в довжину;
- із частотою зустрічаємості у виборці на рівні 12,5 % спостерігаються матки з новоутвореннями щільної консистенції сіро-білого кольору, які вкриті щільною сполучно-тканинною капсулою, котра відокремлена від матки, при її розрізі виявлено наявність гній сіро-зеленого кольору в кількості ≈ 30 мл сметаноподібної консистенції;
- із частотою зустрічаємості у виборці на рівні 25% спостерігаються ліпоми.
У порівнянні з тваринами, переведеними з відгодівлі, нормально вирощені матки відзначались значно кращим розвитком статевої системи.
У результаті досліджень було встановлено, що переведення тварин із відгодівлі до ремонтної групи призводитиме до зменшення кількості тварин, що приходитимуть в охоту та збільшуватиме ризик прохолостів. Разом з тим, наявність більшого відсотку патологій розвитку статевої системи у тварин, що були вирощені на відгодівлі, призводитимуть до збоїв у системі відтворення тварин господарства та зменшенню періоду продуктивного використання маточного поголів’я, отриманого на відгодівельних комбікормах. Це свідчить про необхідність суворого дотримання технології вирощування ремонтних свинок. Якщо ж складно організувати власний саморемонт у господарстві, достатньо аргументованою альтернативою може бути щорічна закупівля ремонтного молодняку в спеціалізованих господарствах, замість вибракуваних маток.
Достатньо ефективним способом є вирощування ремонтного молодняку в літніх таборах. За такої технології вирощування молодняк цілодобово перебуває на свіжому повітрі, виростає здоровим та міцним, і, відповідно, пристосованим до подальшого тривалого використання. Однак цей метод має й свої недоліки, серед яких основним є прямий контакт із зовнішнім середовищем. У сучасних умовах підвищеного ризику різноманітних епізоотій логічним було б зводити такі контакти до мінімуму. Поряд з цим слід враховувати, що нестійка погода навесні, навіть у першій половині травня, може негативно відобразитись на здоров'ї молодняку. Запобігти цьому можна при забезпеченні достатньої кількості сухої соломи, що виступатиме як термобар'єр.Окрім відповідного вирощування, ремонтних свинок слід грамотно вводити в виробничий цикл з метою забезпечення тривалого періоду їх господарського використання. При завезенні ремонтних свинок ззовні ця проблема лише загострюється. Адже в більшості господарств України цей показник залишається низьким. Майже половина всіх свиноматок у зв’язку з різними причинами вибуває зі стада після перших трьох опоросів, решта ж зберігає продуктивні якості до шостого-сьомого опоросу і більше.
Однією з причин скорочення періоду господарського використання є негативні наслідки, отримані матками в період введення їх в основне стадо. Під час переведення у цех відтворення ремонтні свинки отримують цілу групу стресів різної природи, що відображаються на загальній стійкості свинок та сприйнятливості до різного роду захворювань, властивих тваринам групи відтворення. У той же час, це відображається і на гормональному статусі ремонтних свинок. Як превентивні заходи можна продовжити період карантину для свинок, що завозяться, із поступовим їх введенням в основне стадо шляхом організації спочатку контакту їх із вибракуваними матками основного стада та кнурами-пробниками, впродовж одного-двох тижнів та подальшим введенням до цеху відтворення. Для ремонтних свинок власного ремонту також слід організовувати поступовий контакт із тваринами основного стада з подальшим введенням до цеху відтворення.
Дотримання основних технологічних параметрів вказаних технологій та запобігання зазначених помилок дозволять товаровиробнику збільшити обсяг продукції, що виробляється, та одночасно здешевити її.
