Термофільний шкідник
Багато видів шкідливих комах походять із тропічного клімату і потребують відносно високих температур для правильного розвитку. Щоб вижити взимку в умовах українського помірного клімату, комахи входять в анабіоз — життєвий стан, за якого життєві процеси обмежені. Вони практично не живляться і не відкладають яйця, тому їхня популяція не збільшується. Тривалі періоди низьких температур можуть мати летальні наслідки для комах-шкідників на усіх або окремих стадіях розвитку. Особливо чутливі до низьких температур теплолюбні або термофільні види, які в м’які зими завдають дедалі більше втрат.
До термофільних видів належать хрущаки, зокрема малий борошняний хрущак. Він найкраще розвивається за високих температур. Наприклад, за температури 32 °C і відносної вологості повітря 75% потрібно близько 26 днів для повного розвитку одного покоління шкідника. За більш низьких температур його розвиток обмежений: за температури нижче 7 °C комаха гине на усіх стадіях розвитку через 25 днів, а за 0 °C — через 17 днів. Самки малого борошняного хрущака не відкладають яйця за температури нижче 13 °C (для порівняння — самки комірного довгоносика перестають відкладати яйця за температури нижче 10 °C).
Загалом ці комахи мають високу родючість: самка за один раз може відкласти 500 і навіть 1000 яєць, в результаті її потомство через 150 днів може мати вже 1 млн особин. Дорослі жуки живуть близько 1 року, іноді навіть до 5 років. Вони стійкі до тривалої нестачі їжі, а у нагрітих складах розвивається 4–6 поколінь шкідника, залежно від умов зимівлі. У неопалюваних приміщеннях, де температура не опускається нижче 7 °C, розвиваються лише два покоління.
Їсть якщо не все, то дуже багато
Малий борошняний хрущак є одним із найнебезпечніших шкідників зерна. Харчується пшеницею, вівсом, ячменем, житом, рисом та кукурудзою. Він належить до так званих вторинних шкідників, бо перш за все колонізує те зерно, яке вже пошкоджене механічно або іншими шкідниками. Тому дуже часто наявність малого хрущака означає й наявність інших шкідників, зокрема, комірного довгоносика та зернового каптурника.
Пошкоджень зерну завдають як дорослі жуки, так і личинки, які прогризають в ядрах невеликі неглибокі отвори. Часто вони харчуються молодим вологим зерном, яке легше пошкодити і яке багате поживними речовинами — така «діяльність» суттєво знижує якість зерна.
Борошняний хрущак не обмежується лише зерном, тому часто з’являється і на харчових підприємствах, млинах, магазинних складах, на кормових заводах і навіть у домашніх коморах. Шкідник харчується також борошном, крупами, висівками, пластівцями, хлібом, печивом і навіть насінням сорго, соняшниковим насінням, просом, бавовною, квасолею, горохом, какао, сухофруктами, спеціями, травами, тютюном, шоколадом, сухим молоком, кормами для тварин, навіть ліками та багатьма іншими продуктами. Він може завдавати шкоди також гербаріям та музейним експонатам.
Самці шкідника виділяють феромон, заохочуючи інших особин накопичуватися у певному місці, тому концентрація цього шкідника стрімко збільшується, особливо там, де є їжа. Таким чином збільшується ймовірність спарювання. Велика концентрація шкідників в одному місці призводить до підвищення вологості та температури зерна, а це, своєю чергою, сприяє розвитку шкідника навіть у несприятливі температурні періоди року. У таких умовах бактеріальна та грибна мікрофлора починає інтенсивно розвиватися, що призводить до збільшення втрат сировини. Варто зазначити також, що жуки-хрущаки та личинки можуть гризти паперові, бавовняні та навіть пластикові й фольгові пакування.
Своєю «діяльністю» малий борошняний хрущак впливає не лише на кількість продукції, зменшуючи її вагу, а й забруднює її екскрементами й загиблими особинами. Такі продукти життєдіяльності з часом розкладаються та накопичують значну кількість пилу, змішаного з фекаліями. Це спричиняє засмічення міжзернових просторів, нестачу повітряного потоку і, як наслідок, збільшення вологості зерна. Особливо неприємний ефект створюють бензохінони — летючі сполуки з неприємним, гострим запахом і гірким смаком. Вони забруднюють продукти, роблячи їх непридатними для вживання у їжу людей і тварин.
Забруднення від хрущака має ще й вторинні, але не менш шкідливі, наслідки для здоров’я людей і тварин: розпилюючись у повітрі, вони можуть спричиняти алергію, подразнювати шкіру, а за деякими джерелами, після тривалого впливу навіть мають канцерогенну та мутагенну дії.
Як виявити шкідника у продукції
Хрущаки проникають у зернову купу й розміщуються у міжзернових просторах, де і проходять усі стадії розвитку жука, тому ззовні шкідник може бути непомітний. У сипучих продуктах їх легше побачити, бо там вони залишаються на поверхні, однак вони уникають прямого світла. Також велика чисельність жуків хрущака викликає поступову зміну кольору сипучих продуктів, до прикладу, борошно поступово може набути від бузкового до сірого кольору.
Ці шкідники неохоче виходять на поверхню в холодні періоди, тому за пастками на шкідників їх можна і не виявити в холодну пору. Щоб виявити хрущаків у зерні, найкраще періодично проводити перевірку. Для цього можна скористатися послугами лабораторій або ж спробувати виявити шкідників самостійно. Слід взяти зернові проби з різних місць і з різної глибини чи під час переміщення зерна складською транспортною системою. Зразок повинен бути не менше 1 кг. Спершу зерно слід просіяти ситом, з отворами трохи меншими, аніж ядра. Потім — дослідити його на виявлення пошкоджень та живих або мертвих шкідників, посліду, линьки тощо. Для більшої ефективності варто користуватися збільшувальним скло або мікроскопом. Результати таких спостережень слід ретельно записувати. Варто пам’ятати, що окремі особини в одному зразку ще не означають повного зараження зернових запасів — це стосується як малого борошняного хрущака, так і інших шкідників. Висновки треба робити на основі інформації про наявні види шкідників, темпи їх колонізації та приросту популяції.
Наталія КУЗЬО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
