Наталя КУЗЬО, спеціально для «АС»
Не вдаючись у детальний опис переваг сховища, про них аграрії знають, слід сказати, що попри очевидний зиск від такої інвестиції, вітчизняним фермерам сховищ суттєво бракує. Основна причина – аграрії не мають змоги вкладати кошти у їх створення. Сховища нині – це прерогатива великих холдингів, котрим вистачає коштів для облаштування таких приміщень, однак основним постачальником сільськогосподарських товарів на вітчизняний ринок нині є дрібний та середній виробник. У цьому і полягає основний дисбаланс.
Мотивація до інвестиції
Уорен Баффет
Наслідки та втрати українських аграріїв від відсутності спеціальних приміщень для зберігання урожаю змушують задуматися над пошуком можливостей будівництва сховищ. За дослідженням ДП Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», у 2011 році українські фермери втратили 2 млн т продукції саме через неможливість її зберегти. У грошовому еквіваленті ця цифра становить близько 3 млрд грн!!! Ще більших втрат наші аграрії зазнали через відсутність переробки – 5 млн т плодово-овочевої продукції. За розрахунками фахівців «Львівхарчопроекту» загальні втрати вітчизняних аграріїв через відсутність змоги зберегти та переробити продукцію минулого року сягали близько $2,5 млрд.
Втрати підраховують і окремі господарства. Відтак, ФГ «Галичанка», котре вирощує овочі, впродовж 2010 та 2011 рр. збудувало 2 сховища – на 30 та 50 т. Керівник господарства Іван Оліщук розповідає: «Інвестиція у сховища була вкрай необхідна для нас, оскільки щороку псувалося по кілька тонн продукції. Основний наш продукт – морква, а цей овоч делікатний і потребує спеціальних умов зберігання. Не маючи змоги зберігати моркву, ми намагалися продавати її у короткі терміни – відразу після збору, але при наших масштабах це неможливо, відтак, програвали фінансово, оскільки вартість восени більш ніж удвічі нижча за ціну взимку та навесні. Коли ми збудували перше сховище, то змогли закласти туди 17 т моркви, і продали цю продукцію у період найвищих цін. Сховище дало ще одну фінансову перевагу – вже у перший рік ми частину сховища здали в оренду».
Слід взяти до уваги те, що навіть у перший рік функціонування сховища фермеру вдалося зберегти та дорожче продати на кілька тонн більше продукції, ніж у попередні роки, це при тому, що працівники господарства не мали необхідного досвіду роботи зі сховищем, і, як зізнаються, припускалися суттєвих помилок. Виходячи з них, пан Оліщук радить виробникам, котрі вперше працюватимуть зі сховищем, врахувати необхідність спеціальної обробки плодів перед зберіганням, а також по можливості садити сорти, котрі найкраще годяться для тривалого зберігання, і звичайно ж, не зберігати разом різні овочі, адже кожен із них потребує окремого температурного режиму та мікроклімату.
Сховище дає змогу фермеру продовжити термін реалізації продукції приблизно на 30%. Це суттєвий показник. Ще одним таким показником є інша цифра – $50 млн, котрі українські компанії щороку витрачають на будівництво нових сховищ для зберігання фруктів та овочів. Водночас, голосними є показники, схематично наведені нижче – це забезпеченість сховищами за регіонами:
До кожного з цих відсотків варто додати «лише», адже якщо потреби у сховищах перевести у тисячі тонн, то отримуємо величезні цифри: у західному регіоні потреба у сховищах для фруктів та овочів становить (станом на 2011 р.) 621 тис. т, у східному – 381 тис. т, на півдні – 311 тис. т, у центрі – 418 тис. т, відповідно, загальний показник по Україні становить 1,731 тис. т. Це при тому, що за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України у 2010-2011 рр. кількість овочесховищ збільшилася втричі. Тішить те, що тенденція позитивна, однак загальні показники все ще суттєво низькі. Саме тому аграріям, котрі ще не мають сховища, варто працювати над їх створенням, і не обов’язково починати «з нуля», адже є змога відреконструювати наявні приміщення, модернізувати їх, доповнити тощо. Як вже згадувалося, фінансова перевага не тільки у можливості дорожче продати свою продукцію, а й одержати прибуток від оренди сховища, а зважаючи на забезпеченість сховищами, саме останній варіант нині може стати вигідною справою.
Про ще одну суттєву перевагу професійного сховища для ферми розповідає керівник ФГ «Малинівка» Петро Вовк, який торік інвестував у нове сховище та у модернізацію старого: «Овочесховище, котре було у нас, вміщувало недостатню кількість продукції, адже ми вирощуємо овочі майже на 100 га, також сховище потребувало реконструкції – застарілі установки не давали змоги якісно зберегти навіть той урожай, котрий у нього поміщався. Питання реконструкції цього сховища назріло вже давно, адже ми збуваємо овочі у торговельні мережі, які, по-перше, потребують продукцію впродовж усього року і, по-друге, мають чіткі вимоги до товарного вигляду овочів. Окрім реставрації старого сховища, нам вдалося збудувати нове, залучивши грантові кошти від одного з європейських проектів підтримки сільського господарства. Таким чином, маючи два повноцінні овочесховища, ми отримали змогу збувати більше якісної продукції у супермаркети весь рік, а також здавати частину одного зі сховищ в оренду».
Нюанси, котрі слід врахувати
Збудувавши сховище, господарство не позбудеться проблем, пов’язаних зі зберіганням та збутом продукції, якщо не враховуватиме усі важливі нюанси як під час самого проектування і будівництва, так і в процесі зберігання плодово-овочевої продукції. Відтак, одним із найважливіших елементів якісного сховища є обладнання. Від його якості залежить якість зберігання продукції, тому важливо не помилитися і правильно обрати установки для сховища. Основні характеристики, на які слід звернути увагу:
-
енергоефективність обладнання;
-
тривалість періоду від збирання урожаю до закладання у камеру – чим менший цей період, тим краще;
-
дотримання швидкості охолодження продукту згідно з технологією та з поставленим технічним завданням;
-
правильний розрахунок максимального навантаження;
-
вибір ефективних компресорів й теплообмінного обладнання для забезпечення необхідної вологості й повітрообміну;
-
вибір холодильної автоматики;
-
система сертифікації обладнання.
Також фахівці радять звернути увагу на фірму-постачальника обладнання, зокрема, на її здатність сервісного обслуговування і технічної підтримки. Неправильний підхід до вибору обладнання для сховища, окрім неякісного зберігання, може спричинити додаткові витрати на сервіс.
Велике значення має розташування сховища. При будівництві нового найкраще його розташовувати якомога ближче до сировинної бази, джерел енергозабезпечення та під’їзних шляхів.
Щодо процесу зберігання, то ключовими є режими для кожного виду продукції. Фахівці компанії «СВ-Холод Захід плюс», котра, зокрема, займається постачанням та інсталяцією промислового обладнання для сховищ, визначили оптимальні параметри зберігання овочів та фруктів (див. табл.).
Кожен продукт також потребує дотримання певних правил впродовж циклу зберігання – від закладання до виймання. Однак ключові правила є загальними для усіх плодів. Отож передусім бажано обирати сорти, які найкраще підходять для зберігання; мікробна інфекція у продукції повинна бути відсутня або зведена до мінімуму; урожай для зберігання має бути чистим від пошкоджень, хвороб та гнилої продукції; під час завантаження, розвантаження, транспортування, сушіння, сортування чи пакування слід знижувати висоту падіння плодів до мінімуму та уникати грубого поводження під час цих операцій; також продукція повинна бути очищена від бруду, ґрунту, каміння та інших сторонніх матеріалів.
Сховище, незалежно чи воно новозбудоване, чи створене на основі відреконструйованих старих приміщень, потребує чималих інвестицій від фермера, тому варто звернути увагу і на окупність таких капіталовкладень. Фахівці ДПКПТІ «Львівхарчопроект» підрахували середній період окупності сховищ. Відтак, якщо аграрій облаштував сховище для капусти, то середній термін його окупності становить до 4 років, для моркви – до 2 років, для яблук – до 3 років.
Варто зазначити, що переваги сховища фермер відчуває вже у перший рік користування. До прикладу, завдяки якісному сховищу для зберігання картоплі ФГ «Зоря» змогло утричі збільшити площу насадження картоплі – до 2010 року вона сягала близько 5 га, тепер – 15 га і у найближчих планах подальше збільшення виробництва. Це стало можливим після того, як керівник господарства Олег Князь знайшов можливість облаштувати сховище для картоплі на 500 т.
На останок
Одним з основних обмежувальних чинників фруктово-овочевого сектору України, який стримує розвиток галузі, є сезонне коливання цін. Очевидно, що ціна на плодово-овочеву продукцію є і завжди буде найбільш вигідною для кінцевого споживача, але найменш вигідною для виробника у період збору. Щоб зробити свій агробізнес прибутковим, фермер повинен продовжити термін реалізації продукції. І чим довший він буде, тим вигідніше для виробника – останній перестає бути заручником ціни в період збору урожаю.
Професійне овоче- чи фруктосховище нині є найкращим способом зберегти продукцію у свіжому вигляді, і, таким чином, не тільки збільшити період реалізації продукції, а й вступити у переговори з гуртовими покупцями про підписання довгострокових контрактів на поставку своєї продукції.
Проект «Надання послуг з управління двома ланцюгами доданої вартості сільськогосподарської продукції в Україні» опитав тридцять одне господарство, кожне з яких ввело в експлуатацію модернізовані сховища. Опитування показало, що у 92% із цих агроформувань збільшення потужностей для зберігання позитивно вплинуло на рентабельність.
Аграрії мають альтернативу власним сховищам – використовувати орендовані спеціалізовані приміщення для зберігання плодово-овочевої продукції, адже нині є компанії, котрі надають такий сервіс… Але що вигідніше – щоразу платити, витрачаючи кошти чи вкладати їх у свою справу? Ідеальним варіантом практично стовідсоткового збереження урожаю для аграрія є повний цикл: вирощування – зберігання – переробка – продаж, але це вже інша історія…
