Проект закону було розкритиковано громадськістю та експертами парламенту через відсутність економічних розрахунків та високі корупційні ризики. Окремі його положення виглядають сумнівними з точки зору відповідності до прописаних у Конституції прав та свобод громадян. Проте, критикуючи сам документ, парламентські експерти загалом погодилися з необхідністю переглянути правила вилучення майна для потреб критичної інфраструктури.
UBR.ua розбирався у законопроекті, а також у тому, чи має держава реальну потребу порушувати принцип недоторканності приватної власності у воєнні часи заради відновлення критичної інфраструктури.
Під що хочуть забирати приватну землю
Проект закону №8225 пропонує дати державі можливість примусово вилучати на користь держпідприємств землю та розташовані на ній об'єкти нерухомості у фізичних та юридичних осіб, а також комунальну власність місцевої влади. Робити це можна буде за рішенням Кабінету міністрів і без суду, але лише у разі відмови добровільно передати нерухомість з боку власника. Мета вилучення – виключно будівництво або відновлення інфраструктури 1 та 2 категорії критичності.
Загалом, згідно із законодавством, існує 4 категорії критичності з огляду на значення об'єктів у масштабах країни. До першої відносяться "особливо важливі об'єкти", порушення функціонування яких може призвести до кризової ситуації державного значення. Проблеми у роботі об'єктів другої категорії критичності можуть призвести до кризи на регіональному рівні. Віднесені до категорій, що залишилися, об'єкти важливі на місцевому і локальному рівнях.
Безвідносно до масштабів значення до критичної інфраструктури можуть бути віднесені об'єкти в 17 галузях: від енергопостачання, продовольства та оборони до космічної діяльності, фармацевтики та транспорту. Це можуть бути як державні, так і приватні підприємства.
При цьому категоризація об'єктів на даний момент повинна здійснюватися за порядком КМУ, що включає досить складну методику розрахунку з виставленням балів для кожного об'єкта, з огляду на кількість яких і присвоюється категорія.
Методика враховує соціальний та економічний ефекти від призупинення роботи об'єкта, вплив цього на довкілля, низку інших критеріїв.
Шкала соціальної значущості відрізняється залежно від галузі. Наприклад, для сфери електроенергетики максимальний бал надається об'єкту, порушення роботи якого призведе до призупинення подачі електрики для більш ніж 145 тисяч жителів, або на території не менш як трьох міст обласного значення. Найменше – для менш ніж 2 тис. жителів.
А от об'єкт у сфері автомобільного транспорту отримає максимальний бал "соціальної значущості", якщо наслідком його пошкодження стане блокування руху на міжнародних та національних дорогах більш ніж на 24 години (без можливості забезпечення альтернативного маршруту за добу).
Універсальними для всіх галузей є економічні та географічні критерії, збитки для державного та місцевих бюджетів.
Можна припустити, що з огляду на законодавство та порядок Кабміну до першої та другої категорії критичності мають належати великі енергогенеруючі станції, залізничні лінії та автодорожні траси (на кшталт Київ-Одеса). Однак конкретний список об'єктів влада досі не створила в принципі, а у відкритому доступі він, ймовірно, не з'явиться ніколи.
Відповідно до закону, ухваленого ще в листопаді 2021 року, сформувати реєстр об'єктів критичної інфраструктури (за пропозиціями державних відомств, що курирують галузі) та вести його має уповноважений держорган. Уповноважити на це певне відомство влада не змогла за більшу частину 2022 року. У липні уряд вже нібито вирішив створити окрему Службу захисту критичної інфраструктури, однак у жовтні Рада зважила за краще не множити сутності та віддала контроль за направленням до Державної служби спеціального зв'язку України (Держспецзв'язку), яка вже функціонує.
У листопаді глава Держспецзв'язку рапортував про вже розпочаті роботи зі створення реєстру, проте відтоді жодних нових відомостей про прогрес у цьому напрямі не з'явилося.
Хоча в законі визначено, що дані реєстру мають бути публічно доступними, в майбутньому у відкритому доступі, швидше за все, з'явиться лише та частина реєстру, яка стосується об'єктів третьої та четвертої категорії критичності. Справа в тому, що порядок дозволяє відносити відомості про першу та другу категорію критичності до інформації з обмеженим доступом.
Чи потрібно державі вилучати майно
Найбільш актуальним ухвалення закону про примусове вилучення земельної власності може виявитися для відновлення транспортної інфраструктури – зокрема для будівництва мостових переходів, доріг державного значення, залізничних переїздів, водоканалів, водосховищ та морських портів, зазначив у коментарі UBR.ua заступник директора Науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.
"Також для будівництва ліній електропередач, зв'язку, транспортування нафтопродуктів", – перераховує експерт.
За словами Рябцева, в Україні завжди існувала проблема відсутності чіткої нормативної бази, на підставі якої держава могла б вилучати у приватних власників землю, яка перебуває на шляху прокладання об'єктів транспортної інфраструктури. Проведенню лінії метрополітену, магістрального трубопроводу або іншого подібного об'єкта часто перешкоджало небажання власника звільнити площу, яку він займає, навіть із компенсацією збитків.
Одним із яскравих прикладів блокування робіт з цієї причини до війни було будівництво лінії київського метро до Троєщини через район з приватними будинками "Русанівські сади".
"У випадку з метро до Троєщини, напевно, можна знайти й інший маршрут – потрібно уточнювати, чи цей об'єкт відноситься до першої чи другої категорії критичності. Однак інших, менш очевидних прикладів таких ситуацій теж чимало. Скажімо, ділянки на узбережжях – з ними виникають досить значні проблеми у разі планів будівництва пунктів, наприклад, берегової охорони. Або, коли шосе, яке краще провести через якесь приватне поле, доводиться вести в обхід", – роз'яснює експерт НТЦ "Психея".
Тому, вважає Рябцев, законопроект про механізм примусового вилучення приватної власності для суспільних потреб треба ухвалювати – особливо він буде актуальним за воєнних та післявоєнних часів. Але робити це потрібно з огляду на чималу кількість зауважень, висловлених експертами під час обговорення документа, підсумував експерт.
Без видатків бюджету не обійтися. За що критикують законопроект
За словами юриста і експерта у сфері нерухомості Юрія Піти, з проблемами, які ставить за мету вирішити законопроект, що розглядається тут, стикаються всі держави. Примусове вилучення – стандартний механізм подолання спору на благо суспільних потреб.
Однак законопроект багато в чому критикують не за підхід до питання, а за конкретні положення. Так, у випадку фіз- та юросіб документ пропонує виплачувати компенсацію шкоди. Її розмір визначатиме оцінювач, а виплачуватися вона повинна державним підприємством, на користь якого передається земля. Однак, звернули увагу в Головному науково-експертному управлінні ВР (ГНЕУ), проект не встановлює, хто зі сторін має замовити послугу оцінки.
Якщо буде визначено, що оцінювача має наймати держпідприємство чи власник, це може спричинити спроби однієї зі сторін навмисно занизити або завищити суму компенсації.
Проте, як передбачає Піта, законопроект, який впроваджує позасудовий спосіб вилучення державою землі, водночас не позбавляє її власника можливості у судовому порядку оскаржити оцінку. Відповідно до чинного законодавства, зазначають у ГНЕУ, призначення виконавця експертизи також може здійснюватися ухвалою суду.
Як додав Піта, законодавцю варто було б розглянути можливість надавати компенсацію не лише в грошовому еквіваленті, а й у натурі – тобто давати замість майно, яке можна порівняти за площею та іншими характеристиками.
Сам інструмент примусового вилучення, за проектом, має застосовуватися лише у крайніх випадках – коли власник відмовився продати ділянку. З іншого боку, підстав для переходу до процедури примусового вилучення не визначено. Зазначимо, що це може створити ризик зловживань з боку влади, яка зможе спочатку пропонувати власнику неприйнятні умови викупу, щоб потім вилучити нерухомість без суду.
Найгірша ситуація з комунальною власністю – її, на відміну від приватної, пропонується вилучати у місцевої влади взагалі без будь-якої компенсації.
"[Ця норма] може спровокувати зловживання з боку державної влади з наступними перевитратами громадських коштів. Для об'єктів можуть почати обирати не найбільш раціональне розміщення, аби будувати на ділянці, що безкоштовно відібрано у територіальної громади, а не використовувати державну землю або викуповувати приватну", – висловив побоювання експерт із питань містобудування Георгій Могильний для видання "Дзеркало тижня".
Автори законопроекту не навели економічних обгрунтувань реалізації їхньої ідеї, вважаючи, що вона не повинна спричинити додаткових витрат з казни. Однак із цим висновком не погодилися у ГНЕУ та в комітеті з питань бюджету ВР. Зокрема, на підставі ч. 5 ст. 41 Конституції, яка покладає обов'язок виплачувати відшкодування за примусово вилучену власність саме на державу, а не на юрособи.
Найбільш одіозною нормою законопроекту є його поширення на період дії воєнного стану та протягом 10 років після його скасування. У ГНЕУ наголосили, що автори ніде не пояснили, навіщо потрібно впроваджувати механізм на такий тривалий термін.
Ця пропозиція є сумнівною також з урахуванням того, що вилучення майна за проектом пропонується здійснювати не лише без рішення судів, але й без відшкодування землекористувачам (а лише власникам майна), без виплат за втрати лісогосподарського виробництва та не враховуючи обтяження майнових прав.
Здебільшого через це в комітеті ВР з питань антикорупційної політики дійшли висновку, що у проекті існують корупціогенні фактори, і що він не відповідає вимогам антикорупційного законодавства.
З огляду на кількість висловлених зауважень, законопроект належить сильно змінити перед голосуванням депутатів. Це може загальмувати впровадження загалом необхідного державі механізму.
Джерело: ubr.ua
