Відомо, що первісний бик (тур) – один із найбільших в історії наземних ссавців, який спочатку був витіснений із середовища свого проживання, а потім і винищений. Його вага досягала 1000 кг, довжина – 3-х метрів, а висота в холці – 180 см. Ознакою тура були великі вигнуті чашоподібні роги завдовжки 70 см. Крім того, він мав гривку.
Зі стародавнім туром пов’язано багато легенд і пам’яток у різних країнах світу. Помітний слід ця тварина залишила й у вітчизняних фольклорі, літературі, топоніміці. Так, наприклад, корінь "тур" в Україні мають назви ряду населених пунктів і водойм (міста Турійськ, Турка, село Туропин, річка Турія тощо). А про могутність биків, описуючи свої мисливські пригоди, згадував, зокрема, князь Володимир Мономах. "Два тури мене на рогах підняли з конем", – писав він.
На турів київські князі любили полювати в чернігівських лісах. Утім, зникнення цих биків, вважають фахівці, стало наслідком не стільки полювання, як знищення ареалу їх проживання – масового вирубування лісів під поселення людей.
Першими виведенням туроподібної худоби на початку XX століття зайнялися брати Луц і Хайнц Хеки з Німеччини. Один із них працював директором Берлінського зоопарку, а другий – Мюнхенського. Витривалу й схожу на турів породу биків, яка тепер носить ім’я братів, вони вивели шляхом зворотного схрещування.
Під час Другої світової війни Берлінський зоопарк був розбомблений і виведена там популяція повністю загинула. Мюнхенська теж постраждала, але 18 тварин вижило.
Уцілілих після війни биків Хека з Мюнхенського зоопарку продали у фермерські господарства. Там вони були аж до 1980 року, доки Вальтер Фріш не зібрав 150 їхніх нащадків докупи. Він відновив усю племінну книгу і почав серйозну селекційну роботу на острові Вьорст у Північній Баварії. Ідею Фріша відродити тура підхопили селекціонери й інших країн. У 1980-х роках відповідну роботу почали проводити фонди "Аурох" у Франції і "Таурус" у Нідерландах. Завдяки цьому в 2000-х роках були виведені так звані "тури 2.0", здатні виконувати екологічну роль своїх вимерлих предків. Після закінчення селекційних дослідів (а вони триватимуть до 2025 року) фонд "Таурус" планує розселити вирощене поголів’я "турів 2.0" по всіх європейських анклавах.
Так сьогодні в національних парках Європи налічується вже 4 тисячі нащадків отих 18-ти вцілілих після війни тварин і майже 40 із них живе в Україні.
