Про це повідомляє Суспільне.
Галина Бичкова працює ветеринаркою і музикою професійно ніколи не займалася. Однак 8 років тому на одному з ярмарків їй настільки сподобались дощовиці, що вирішила навчитися робити їх самотужки. Вивчала відео в інтернеті, радилася з майстрами. Процес створення інструментів настільки захопив, що виготовила орієнтовно тисячу дощовиць.
«Це стародавній музичний інструмент. В Південній Америці, в Африці його виготовляли з порожнистого стебла кактуса і як перетинки вставляли голки цього кактуса. В Карпатах теж такий інструмент є, називається хмара. Стародавні шамани, мольфари його використовували для спілкування зі стихією природи, зі стихією дощу. В йозі використовують для розслаблення нервів», – розповіла майстриня.
Посохлі стебла багаторічної рослини збирає на початку осені в сонячну погоду, коли рослина уже не містить отруйного соку. Зарості борщівника Сосновського лучанка знаходить у закинутих лісосмугах, на полях за містом і неподалік сміттєзвалищ.
Стебла борщівника Галина ріже спеціальною пилочкою і ламає голіруч. Говорить: обирає товстіші, рівніші й непошкоджені стебла: «Пакую в сміттєві мішки, зв’язую скотчем і везу сумкою. Транспорту в мене немає, тому везу маршрутками».
Читайте також: Як молодому фермеру з Харківщини вдалось врятувати сімейну справу
Зібраний борщівник Галина Бичкова просушує і починає готувати для подальшої обробки. Уся її маленька кімната з роками перетворилася на майстерню.
«Борщівник порожній, тому по спіралі, як днк, робляться перемички, що сипучі речовини, які ви засипаєте, створюють звук дощу. Тому, щоб зробити дірочки, я вставляю зубочистки, – говорить майстриня. – Чим тонший діаметр, тим звук вищий, чим товстіший, тим нижчий».
Поверхню музичних інструментів жінка покриває акриловим лаком та розмальовує різними орнаментами. Кожна дощовиця, розповідає майстриня, звучить по-різному. Це залежить від форми музичного інструмента, товщини стовбура, а також наповнення.
«Дощовиці наповнені крупами: рис, гречка, гірчиця і вика. А одна з дощовиць наповнена маленькими квасольками й звучить як громовиця», – додає лучанка.
Зізнається: для неї звук дощовиці – своєрідна психотерапія, тому в час повномасштабної війни виготовила п’ять різних форм різновидів музичних інструментів.
За словами жінки, звуки дощовиці дуже подобаються дітям, тому інколи передає їх в дитячі садочки. Одна з кругових дощовиць луцької майстрині зберігається у Музеї народної іграшки у Києві.
