Про це повідомляє SEEDS з посиланням на дані дослідження Київської школи економіки (KSE) «Горіхова промисловість України».
Аналітики зазначили, що 2023 року експорт українських волоських горіхів оцінювали в $77 млн. На думку експертів, саме волоський горіх може стати флагманським продуктом аграрної інтеграції України в ЄС.
Водночас галузь тільки почала комерціалізуватися. Досі вона була досить неформальною – понад 95% горіхів вирощують у приватних домогосподарствах.
«Це унікальна модель виробництва, абсолютно протилежна, наприклад, американській – із використанням великих промислових садів у США», – зауважили експерти.
На думку дослідників KSE, підтримка держави та донорів може суттєво розширити галузь. Так, грантова програма «єРобота», яка покриває до 70% витрат на закладку садів, уже спрямувала мільярди гривень у горіхові культури, завдяки чому вони увійшли до списку найбільш підтримуваних садівничих секторів. Оптимістичний прогноз на розширення дає попередній досвід, коли в період 2018−2023 років за держсубсидії було закладено майже 6 тис. га нових садів.
Читайте також: Волоський горіх: як зробити бізнес прибутковим
Аналітики також звернули увагу на те, що експортна вартість горіхів збільшується приблизно в 4 рази за рахунок переробки. Очищені горіхи продають майже вчетверо дорожче за неочищені, і 2023 року 72% українського експорту волоських горіхів сформували саме вони. Основні ринки збуту – ЄС (58% виручки), Туреччина.
«Волоський горіх – одна з найперспективніших експортних культур України. Він може стати флагманським продуктом аграрної інтеграції України в ЄС. Навіть незважаючи на війну, фрагментоване виробництво та політичні виклики наші виробники здатні скласти конкуренцію провідним європейським. Для цього потрібно забезпечити підприємців саджанцями та консультаціями. Водночас треба привести галузь у відповідність до вимог ЄС», – зазначили в KSE.
На думку дослідників, щоб прискорити розвиток сектору та збільшити обсяги прибутків експортерів, треба вирішити насамперед дві проблеми: дефіцит якісних саджанців і низькі стандарти виробництва і зберігання, що впливають на якість продукту.
Експерти зазначили, що імпорт саджанців не вирішить першу проблему. Саджанці, які імпортують із Франції та Молдови, здебільшого погано приживаються на українських ґрунтах. Інше питання – пліснява і токсини, які утворюються внаслідок нерівномірного сушіння або неправильного зберігання і є ключовим бар’єром для підвищення ефективності галузі та глибшої інтеграції в ЄС.
